Микола Стражеско. Частина 2. Лицар милосердя

  

Людське серце ніколи не спить: воно або стиха теліпає, або щодуху калатає. Усе залежить від його володаря, чим живе людина – відстороненим спостереженням чи полум’яним милосердям. На що-що, а на серцеву недостатність практикуючий терапевт не має права страждати, тим паче, клініцист першої руки. Отож, найбільшу увагу в національній медицині Микола Дмитрович Стражеско приділяв клінічно-експериментальному вивченню патології органів кровообігу. Він навіть розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу, а спільно зі своїм вихованцем, доцентом терапевтичної клініки Київського медичного інституту Володимиром Харитоновичем Василенком створив класифікацію недостатності кровообігу, офіційно затверджену в 1935 р. на XII Всесоюзному з’їзді терапевтів.

Микола Стражеско. Частина 1. Велике серце

  

Від грудня 1902 р. у Санкт-Петербурзі 26-річний інтерн Микола Стражеско став працювати в фізіологічної лабораторії Імператорського інституту експериментальної медицини. Тему академік І.П.Павлов здобувачеві не дав, а для початку, наче отой дзен-буддистський патріарх, запропонував ознайомитися з поточними дослідженнями та оволодіти методиками. Більш як три місяці, день у день киянин приходив до лабораторії на дев’яту годину ранку, роздивлявся стелю та йшов собі після 18-ї вечора, коли Іван Петрович їхали додому обідати.

Терентій Корінь – український Самсон, який поборов лева

  

Українська земля завжди була щедрою на богатирів. У славетному ряду знаменитих силачів – від Івана Піддубного та Івана Фірцака до Леоніда Жаботинського та Василя Вірастюка – є багато гучних імен. Однією з українських зірок із сузір’я Піддубного був богатир з Чернігівщини Терентій Корінь, який увійшов до історії як переможець лева.

Трагічна історія Террі Савчука – легенди НХЛ з українським корінням

  

95 років тому, 28 грудня 1928 року, народився Террі Савчук, один з кращих голкіперів в історії НХЛ. Його фантастичні досягнення вражають настільки ж, як його драматична доля.

Ось статистика успіхів Террі Савчука. 4-разовий володар Кубка Стенлі (1952, 1954, 1955, 1967), 4-разовий фіналіст розіграшів Кубка Стенлі 1957, 1961, 1963, 1964. Володар призів НХЛ Везіна Трофі – кращому голкіперу ліги (1952, 1953, 1955, 1965) та Колдер Трофі – кращому новачку ліги (1951). Сім разів брав участь у Матчах всіх зірок НХЛ: 3 рази у першому складі (1951, 1952, 1953), 4 рази – в другому складі (1954, 1955, 1959, 1963).

Всього провів 1034 матчі. Здобув 447 перемог в регулярних чемпіонатах, у тому числі – 103 шатаути (сухі). Перший голкіпер НХЛ, який відіграв 100 матчів на нуль. Вже за рік після завершення кар’єри потрапив до Зали слави НХЛ – попри вимогу в три роки (таких гравців усього 10 в історії). Клуб "Детройт Ред Вінгз" 1994 року назавжди вивів з користування джерсі з номером 1, під яким грав Савчук. Про нього писали книжки та знімали кінофільми. На його честь у Канаді випустили поштову марку. Його ім’я дали спорткомплексу "Terry Sawchuk Arena" у його рідному Вінніпезі.

"Аристократична душа": цікаві факти з життя автора емблеми ОУН Роберта Лісовського

  

29 грудня минає 131 рік від дня народження Роберта Антоновича Лісовського – українського художника, який займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією і дизайном. У своїй творчості він був послідовником Михайла Бойчука й Георгія Нарбута.

Зех і Лукасевич – львів’яни, які винайшли гасову лампу та змінили світ

 

Одного осіннього вечора 1853 року на початок вулиці Коперника, яка тоді ще називалася Широкою, під аптеку, котра тоді називалася «Під золотою зорею», під’їхав кінний екіпаж з Борислава. Бориславський винокур, єврей Абрагам Шрайнер, привіз для власника аптеки, угорця Петера Міколяша, декілька бочок. Але в них було не вино, а звичайнісінька нафта. Шрайнер, у довірливій розмові з угорцем, переконав його спільно профінансувати дуже вигідну, на його думку, справу одержання з нафти горілки.

Власник аптеки запросив до розмови своїх фармацевтів: чеха Йогана Зеха і нащадка львівських вірмен Ігнація Лукасевича. Перегонкою нафти вони займалися вже давно, виготовляючи з неї різноманітні мазі і ліки. Коли вони почули з вуст свого господаря безглузду ідею про виготовлення з нафти горілки, це був для них справжній шок. Але воля власника є закон, і обоє невдовзі взялися до роботи.

Неймовірна доля галицького меценаса Ієроніма Калитовського

  

Був 1842 рік. У селі Бутини Жовківського повіту, в півсумерку старої парафіяльної церкви Св. Михаїла, що належала до Угнівського деканату Перемишльської єпархії, дня 11 лютого, брав шлюб молодий семінарист Павло Калитовський (1817-1881). Син покійного місцевого пароха Григорія[1] взяв за дружину 16-тирічну доньку священника о. Івана Ковшевича[2] і Марії Трильовської Юліанну[3].

Вже через рік, у будинку №26, де продовжувала мешкати родина нового душпастиря, на світ з’явився первісток Зенон. 14 серпня 1844 року охрестили його брата Едуарда. 13 червня 1846 року — Наталію. 15 березня 1848 року народилась Павліна, а наступного року — Стахій. Доньку Ольгу охрестили в листопаді 1850 року. У серпні 1852 року народився Кипріян, а в березні 1855 року — Омелян. 15 січня 1859 року охрестили Василя, а в квітні 1860 року — Івана…[4]

Сторінка "Українські палаци"

 

Команда дослідника історії Акіма Галімова відтворює зруйновані українські палаци у 3D. Цей проєкт - шанс подивитися на те, якими були ці унікальні споруди колись і дізнатися їхню історію.

Переглянути… 

"Поручик Голицын". Бандерівсько-білогвардійський хіт

  

У пісні "Поручик Голицын" є український аналог, відомий іще з кінця 1940-х років. Найцікавіше те, що прототипом відомого російського романсу стала пісня, написана вояком Української Повстанської Армії.

Василь Ємець. Кобзар у фраку

  

Він народився на Харківщині, а помер у Лос-Анжелесі. Він єдиний, хто грав на бандурі в Імператорському театрі. Його відправив у еміграцію Іван Огієнко - щоб зберегти для України талант. Він співав "Вже воскресла Україна...", а створена ним у Києві капела бандуристів стала сьогодні Національною заслуженою.

Як син харківського банкіра став всесвітньо відомим співаком

  

Сьогодні, 27 грудня, виповнюється 148 років з дня народження людини, яку в світі називали «король тенорів», – Івана Алчевського.

Він співав з дитинства – беручи участь у домашніх концертах, але мріяв бути вчителем, як мама. Не здобувши музичної освіти, він вийшов на сцену столичного Маріїнського театру – і підкорив її. Він гастролював у всьому світі, вико­нуючи на концертах українські народні пісні, але знаходив час приїхати до Харкова та виступити перед земляками.

Владислав Федорович – видатний представник української політики другої половини ХІХ – поч. ХХ ст.

  

Ім’я Владислава Федоровича невідоме більшості українців. Водночас цей видатний мешканець Тернопільщини чимало зробив для популяризації української культури, захисту прав українців в австрійському парламенті та збереження української нації. Детальніше про цього політика, мецената та підприємця розповість видання yes-ternopil.com.ua.

ВОЛОЧИСЬКІ МОНЕТИ: ЯКІ ТАЄМНИЦІ ВОНИ ПРИХОВУЮТЬ

  

Граф Фридерік-Йозеф Мошинський (1738-1813) – власник Волочиська та околиць, карбував монетні жетони.

Про «волочиські» монети я дізнався випадково, здається, у 2009 році, коли допомагав впорядковувати експонати музею рідної ЗОШ №1. На очі трапилася вирізка з районної газети «Зоря» із невеликою заміткою, у якій відомий місцевий краєзнавець і педагог Володимир Федорович Задворний розповів читачам про свою переписку із дослідником нумізматики О.П. Шишкіним. Колекціонер із Дніпропетровська, військовий лікар за фахом, повідомив вчителю-історику, що бачив в одній з приватних московських колекцій рідкісний екземпляр монети з написом «Волочиськ».

Юрій Кондратюк із Полтави - український Ціолковський

  

20 липня 1969 року людина вперше ступила на поверхню іншого небесного тіла, ніж Земля. Ніл Армстронг сказав чисту правду - це був гігантський стрибок для всього людства. Преса практично всього світу захоплювалася, навіть наша преса бурмотіла крізь зуби чергові компліменти - просто промовчати все ж не посміли.

Але ніхто тоді не знав, що ця унікальна експедиція повністю повторювала схему польоту, запропоновану ще 1916 року уродженцем Полтави. Може, воно й на краще, а то радянська преса наговорила б такого, що досі було б незручно...

Махатма з Одеси. Про Володимира Хавкіна - вченого зі світовим ім'ям

  

Володимир Аронович Хавкін, у дитинстві Мордехай-Вольф, народився в Одесі. Навчався в хедері, закінчив гімназію в Бердянську. Вивчав зоологію найпростіших в одеському університеті під керівництвом самого Іллі Мечникова.

15 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО АННУ ФРАНКО-КЛЮЧКО

  

Анна Франко – наймолодша дитина і єдина донька Івана й Ольги Франків. Українська письменниця, мемуаристка, публіцистка, членкиня Собору святого Володимира та Об’єднання українців Канади.

1878, 23 грудня – народився Степан Тимошенко, основоположник теоретичної механіки, з чернігівської Шпотівки

  

Сім'ю землеміра Прокопа Тимошенка та його дружини, доньки відставника-військового Юзефіни Сарнавської, дітьми Бог не обділив. Молодший, Володимир, став відомим економістом, був економічним консультантом урядів України, потім став доктором економічних наук у США, 14 років викладав у Стенфордському університеті.

Середній, Сергій, став відомим архітектором, а крім того, був видним діячем Центральної Ради, міністром шляхів сполучення України, після закінчення громадянської війни побудував чимало будівель у Львові та Волині, а після Другої Світової - викладав у США. От і уявіть загальний рівень виховання в цій сім'ї, якщо я їх лише згадую, як рідних братів мого героя, людини значно яскравішої та помітнішої.

ДМИТРО БОРТНЯНСЬКИЙ: чому Україна не мусить знову платити «податок на талант»

  

Він був сучасником великого Амадея Моцарта. Багато хто його так і називає — «український Моцарт». І він точно заслуговує на такий титул. З його спадщиною пов’язано багато дивного, таємничого, неоднозначного. Дехто й досі не може визначитися: українським чи російським композитором вважати Дмитра Бортнянського? У цій статті ми спробуємо дати правильну відповідь…

1861, 21 грудня - на Херсонщині народився Євген Чикаленко, меценат, видавець, публіцист, землевласник, член Старої Громади, ініціатор заснування Товариства Українських Поступовців

  

Громадський діяч, який відмовився стати гетьманом України.  1918-го відійшов від політики та спостерігав за розгортанням  подій в Україні, але не брав у них бепосередньої участі. Олександр Шульгин називав Чикаленка „людиною до 1917 року”, ветераном українського відродження, цілком сформованою і не готовою до реалій, породжених революцією. Та тим, що Чикаленко оцінивши  неготовність українців до складного державотворчого процесу, вирішив відійти від цих процесів.

«Україну любити треба не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені», – ці слова приписують землеваласнику та меценату Євгену Чикаленко, який свої статки витрачав на розвиток української справи.

1820, 21 грудня - народився Платон Симиренко, підприємець і меценат, один із піонерів української промисловості

  

2 січня 1821-го за новим стилем в містечку Сміла під Києвом в сім'ї кріпака Федора Симиренка народився син Платон. За родинними переказами, предки Симиренків були козаками, а дід Федора, Андрій Симиренко разом із сином Степаном (батьком Федора) відмовилися присягати Катерині ІІ, через що були «жалувані» кріпаками графині Браницькій.

1917, 18 грудня - Центральна Рада ухвалила закон, що регламентував діяльність Української академії мистецтв

  

Ідея створення Української академії мистецтв (УАМ) виникла улітку 1917 року. Саме тоді її ініціатори обговорили це питання з головою Центральної Ради Михайлом Грушевським та генеральним секретарем освіти Іваном Стешенком, за дорученням якого була створена комісія, що мала провести підготовчу роботу та підготувати статут УАМ. Її очолив професор мистецтва університету Св. Володимира Григорій Павлуцький, а до складу увійшли крім майбутніх професорів також член Центральної Ради Дмитро Антонович, директор Міського музею Микола Біляшівський, літературознавець Павло Зайцев та етнограф Данило Щербаківський.

Марія Литвиненко-Вольгемут – корифейка української опери

  

Славетна співачка Марія Литвиненко-Вольгемут – фундаторка оперного театру України. Її самобутнє мистецтво – одна з найяскравіших сторінок українського вокально-сценічного виконавства, ціла епоха у розвитку національної культури.

1890, 17 грудня – народився Микола Кулєшов, біолог-селекціонер, академік Академії наук УРСР, репресований

  

Народився в м. Новий Маргелан (нині – Фергана, Республіка Узбекистан) у сім′ї київського лікаря Миколи Африкановича Кулєшова, засланого у Середню Азію за революційну діяльність.

Після смерті батька у 1892 році Микола з мамою повертається до Києва. Навчається в П′ятій Київській гімназії, через скрутне становище заробляє уроками. Закінчивши гімназію з золотою медаллю, поза конкурсом у 1909 році вступає на сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту.

1892, 18 грудня – на Херсонщині народився Микола Куліш, письменник, режисер, драматург, життя якого обірвали сталінські репресії

  

Микола Куліш — письменник і громадський діяч. Був членом та президентом літературного об’єднання ВАПЛІТЕ, співпрацював із театром Леся Курбаса "Березіль", жив у будинку "Слово". Став жертвою сталінських репресій, розстріляний в урочищі Сандармох.

Суспільне Культура розповідає біографію Миколи Куліша — одного з найвизначніших українських драматургів, який зробив вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва України.

Детективна історія про перший харківський паровоз

  

Як відомо багатьом мешканцям Харкова, з початку діяльності в 1897-му і до 1922 р. Завод ім. Малишева називався Харківським паровозобудівним заводом. І був відомим він як у ці десятиліття, так і в багато наступних, саме завдяки основній профільній продукції – тобто паровозам. Історії заводу присвячено чимало досліджень, але в багатьох з них зустрічаються суперечливі дані про те, яка саме модель паровоза була випущена першою.

1637, 16 грудня - відбулася козацька битва під Кумейками

  

387 рокі тому, поблизу сучасного села Кумейки Черкаської області відбулася Кумейківська битва між селянсько-козацьким і польсько-шляхетським військом. Вона – одна з найзначніших і найтрагічніших битв в історії національно-визвольних змагань українського народу в сімнадцятому столітті. У світову історію увійшла як одна з найкривавіших битв на теренах Європи. Але, на жаль, широкому загалу мало що відомо про подвиг славних козаків, які пожертвували життям заради щастя і волі.

1890, 16 грудня - народився Сава Гурський, легендарний запорізький борець

  

«Борець №2 в історії греко-римської боротьби Запорізького краю, легенда французької боротьби та циркових арен»

Грушевський і не тільки: чому знаменитості перебували у Волочиську?

  

Майже півтора століття Волочиськ був «воротами у Європу», оскільки розташовувався на державному кордоні. Тому й не дивно, що трапляються свідчення про перебування у нашому містечку відомих людей. Адже їм доводилося, наприклад, проходити тут митний прикордонний контроль, а часто й очікувати пересадки на інший потяг. Мені вдалося знайти деякі відомості про майбутніх лідерів Української революції 1917-1921 років, котрих привели у наш край різні життєві обставини.

Останній парад фортець на колесах

  

Люди старшого віку добре пам’ятають, як у радянські часи у школі на уроках музики в обов’язковому порядку розучували пісню про крейсер «Варяг», яка починалася словами:

«Наверх, вы товарищи, все по местам!

Последний парад наступает!..»

«Останній парад» – фраза з цієї пісні, яка, до речі, написана австрійським поетом Рудольфом Грейнцем, стала ідіоматичним виразом та у розмовній мові означає усвідомлення того, що бій або справа будуть програні чи зазнають фіаско, але іншого виходу немає й потрібно йти до кінця.

Одним із таких «останніх парадів» сміливо можна назвати трагічно-героїчний бій екіпажів двох бронепоїздів Української Народної Республіки – «Чорноморця» та «Кармалюка» із більшовицькими підрозділами, який відбувся 21 листопада 1920 року у Волочиську. «Фортеці на колесах» з одного, героїчного боку, до останнього прикривали відхід українського війська на Галичину, а з іншого, трагічного, не могли евакуюватися самі, оскільки ширина австрійської залізничної колії за Збручем була вужчою за її російський аналог перед річкою.

Що ж це за бронепоїзди, як вони були облаштовані та де вже встигли відзначитись?

Не Ленін, а Боплан. Унікальна Велика мапа України 1650 року, якої не мали інші країни

  

На тлі заперечення Кремлем української історії, ідентичності та державності велике значення нині для українців є те, що назва «Україна» була зафіксована на стародавніх картах, які, окрім географічного чи історичного документа, є ще й політичним документом. Серед таких карт особливе місце займає Спеціальна карта України французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана, видана в 1650 році. Вражає вже сам її розмір – це вісім великих аркушів! Журналіст Радіо Свобода мав унікальну можливість побачити оригінал цієї мапи, яка збереглася в бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові.

«Цар степу». Які саме є підстави вважати, що Іван Айвазовський український художник?

  

Доводити, що Україна має право вважати також і своїм художника-мариніста Івана Айвазовського не легко, навіть порівнюючи з Іллею Рєпіним (Ріпиним), Казимиром Малевичем та Архипом Куїнджі. Але Музей Метрополітен в Нью-Йорку в 2023 році, через приблизно рік від початку масштабної війни Росії проти України, записав Івана Айвазовського українцем. Потім – після звернень вірменської громади США – записав його вірменином, проте художником із України. Якими є підстави вважати Айвазовського українським художником?

Історія Києва: хто і як хотів заволодіти столицею України. І що спільного в цих подіях

  

За легендою, Київ заснували брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь ще в 482 році. Проте думки істориків щодо цього не завжди збігаються: хтось стверджує, що сучасна столиця України існувала й раніше, а хтось спирається на пізніші дати — часи Русі, коли місто вперше почали згадувати князі.

Протягом століть Київ часто хотіли зруйнувати, спустошити чи захопити. Для російських окупантів з початку їхнього повномасштабного вторгнення  Київ також став однією з основних, проте недосяжних цілей.

Про 5 випадків, коли сучасна столиця України зазнавала руйнувань і щоразу відбудовувалася, читайте в матеріалі.

Історія Цирку

 

Історія циркового мистецтва України починається з ІХ століття.  Історичним свідченням є стародавні фрески - настінні малюнки, що знаходяться в південній вежі найдавнішої пам’ятки - собору святої Софії в Києві. Фрески відображають вистави в амфітеатрі за участю: кулачних бійців, музикантів, танцівників, поводирів з тваринами та фокусників. Найбільш цікавим є зображення акробатів у супроводі музик. На ньому чоловік тримає за поясом жердину, на верхівку якої підіймається хлопчик.  

Ірина Тарновська: «У дванадцять років я написала Тичині, що в мене зберігаються архіви батька, після чого мене викликали в Раду міністрів»

  

На стінах — вишиті картини, балкон — потопає у квітах. Шафи — забиті книжками. У квартирі — затишно і спокійно. Складається враження, що господарка цього дому — звичайна пенсіонерка. Але враження оманливе... Ірина Михайлівна ТАРНОВСЬКА-ТРАЧ на прохання дати інтерв’ю відгукнулася одразу. Але попросила кілька днів відстрочки. «Ми із чоловіком щойно повернулися з Десни. Щоліта туди їздимо. У нас стоянка біля Хотянівки». — «Невже намети ставите?» — «Чому намети? У нас є човен з кабіною». А ще Ірина Михайлівна в молодості займалася спортивною гімнастикою, стрибками у воду й навіть стрибала з парашутом! Закінчила КПІ й все життя пропрацювала на режимному підприємстві. Хоча мріяла стати перекладачем. Добре володіє німецькою, англійською й польською мовами. Нині Ірина Михайлівна — ні багато ні мало віце-проводир Київських дворянських зборів. Але це інтерв’ю не про те, як живуть зараз спадкоємці колись найвідоміших дворянських родів. Наша розмова про людей, чий внесок в історію і культуру України не можна переоцінити. І, звичайно, про те, як склалася доля Тарновських, які після революції 1917 року не захотіли залишати Київ.

«За двома зайцями»: український шедевр Віктора Іванова

  

Йшла робота над сценою, в якій головного героя кидають через паркан на вулицю. Актор Олег Борисов вирішив поцікавитись, як же все це відбуватиметься в кадрі.

– А дуже просто, – загорівся режисер. – Беруть тебе ось ці хлопці за руки й ноги та жбурляють… «Хлопці підібрані вдало. Такі куди завгодно вкинуть!», – оцінив їх Борисов та попередив:

– Там же бруківка. Можна серйозно забитися.

– Нічого, – спокійно відповідав режисер. – Перекинешся в повітрі, як кішка, і все…

– Покажіть! – підхопив його запал Борисов.

– А ну, беріть мене, – наказав статистам режисер, що розійшовся не на жарт, – жбурляйте!

Бажання було виконано, і, перелетівши паркан, режисер приземлився на бруківку. Приземлився якраз не тим місцем, яким планував…

Михайло Старицький — батько українського театру і драматургії

  

14 грудня 1840 року – у селі Кліщинці на Полтавщині (нині – Черкащина) народився один із засновників українського Театру Корифеїв, автор п’єси «За двома зайцями», драматург Михайло Старицький. Батько української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Саме він є автором відомої пісні “Ніч яка місячна, зоряна, ясная”.

Українська Пізанська вежа

  

Однією з найпривабливіших архітектурних споруд Європи до якої щороку приїздять тисячі туристів є вежа в італійському місті Піза. Вона приваблює подорожуючих з усього світу своїм незвичним нахилом, який становить 5,3 метра відносно центру. Як виявляється в Україні є аналогічна вежа і знаходиться вона в столиці України. Це одна з найвищих будівель та прикраса міста – Велика лаврська дзвіниця. Побудована в ХVІІІ столітті архітектурна пам’ятка, що височіє на правому березі Дніпра, як і її родичка з Італії має нахил. Щоправда в української вежі він зовсім незначний і становить всього 60,5 сантиметрів. Таким чином неозброєним оком це відхилення побачити майже неможливо і що найбільше радує українців дана хиба не загрожує падінню цієї краси.

«Попелюшка» серед дворян Тарновських: історія Юхимії Середи

  

Світова історія береже немало курйозних моментів, коли чоловіки-аристократи брали за дружин жінок, у роду яких не було «блакитної крові». Згадаймо лишень шлюбний союз російського царя Петра І з Мартою Скавронською – полонянкою, якій, однак, судилося війти в історію імператрицею Катериною І (1725-1727)...

Або хоча б і 18-літню американку Елізабет Патерсон з Балтімору (штат Мериленд), яка в 1803 році однією красою полонила серце Джерома Бонапарта – брата імператора Франції Наполеона, хоча той і проміняв згодом її кохання на титул короля Вестфалії...

Ось і королівське сімейство Британії перенесло недавно «цунамі»: принц Гаррі з дружиною Меґан Маркл і взагалі знехтували королівським титулом...

Героїні ж цієї історії, Юхимії Іванівні Середі (1899-1971), не довелося за свого життя ні на трона сідати, ні з королівського двору тікати. Навпаки: походження свого судженого – Михайла Володимировича Тарновського (1865-1943) зі знатного дворянського роду Наддніпрянщини – довелося приховувати після Жовтневого перевороту 1917 року та приходу до влади більшовиків Приховувати до такої міри, що позбулися багатьох документів, які могли б тоді нашкодити.

Священицький рід Леонтовичів

  

Микола Леонтович зростав у родині священника. Фото: Музей-квартира М. Леонтовича

Микола Дмитрович Леонтович, як глибокий знавець народної творчості, вписав яскраву сторінку в історію української музики. Його життя – це приклад самовідданого служіння Україні, справі відродження української культури, зокрема, українського хорового мистецтва.

У світової слави видатного композитора виявився і зворотній бік. Сучасний медіа-простір є ласим до сенсацій. Тому історичну постать Миколи Леонтовича деякі несумлінні дописувачі, оперуючи термінами – «сенсація», «викриття» і «відкриття таємниць» – перетворили на об’єкт вигадок, припущень і відвертих нісенітниць. А деякі фактичні помилки, пов’язані з деталями його біографії, після потрапляння у ЗМІ, почали «блукати» на різних ресурсах, адже ретельна перевірка інформації не є пріоритетом у наповнювачів інформаційного контенту, особливо в Інтернеті.

Дослідження документів Державного архіву Хмельницької області дають підставу стверджувати, що родина Леонтовичів була однією з найбільших серед священицьких родин Вінниччини. Адже з кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. відомо про 5 представників священицького стану цієї родини.

Сумна доля веселого «Щедрика»: ім’я Леонтовича замовчується, а етика ігнорується

  

«Щедрик», як і кутя чи різдвяний «дідух», скажімо, існував в українському фольклорі ще з давніх-давен, коли роки відчислювалися від дати весняного рівнодення (21 березня), народні прикмети служили прогнозом синоптиків, а на ритуали родючості покладалась така ж надія, як нині – на агрономію.

У передчутті весни люди бажали один одному (щедрували) добра й усіляких гараздів, опоетизувавши такі, здавалося б, буденні речі, як ластівка під вікном – провісниця весни чи теличка в хліві – запорука заможності...

Євген Сверстюк. Претендентам на місце в українській еліті є на кого рівнятися

  

Його вважають моральним авторитетом, взірцем інтелектуала і відповідального лідера, прикладом відстоювання свободи думки. Його життя показує, як багато може зробити для наступних поколінь людина, чиї «помисли чисті, а слова тихі і правдиві». Сверстюк палко підтримував Майдан і пішов із життя першого дня зими 2014 року, коли вже на майдані Незалежності в Києві зібралися сотні тисяч людей, щоб засудити свавілля і висловити протест намаганням тогочасної влади змінити геополітичний вибір України на користь «русского мира». Радіо Свобода зібрало головні факти життя Євгена Сверстюка.

Леонід Биков. Прибулець, що відбув

  

Леонід Биков – видатний актор, якого обожнювали мільйони глядачів. Картини з його участю стали справжніми шедеврами радянського кіна. Окрім акторської кар’єри Леонід писав сценарії та режисирував фільми. Він назавжди запам’ятається нам як актор великої чарівності, який умів одночасно працювати в комедійному та драматичному жанрах. І хоча Леонід прожив недовге життя (трагічно загинув у 50 років), воно було яскравим.

Фотограф подружжя Франків, Лесі Українки та Заньковецької: невідоме про Влодзімежа Висоцького

Творчість українських фотографів ХІХ століття досліджує й вважає несправедливо забутою заслужений журналіст України Михайло Чернічкін. Суспільне Культура публікує його текст про Висоцького.

"Веселіться, козаки, України діти!" — писав Влодзімеж Висоцький, поляк за походженням, відомий київський фотограф і поет ХІХ століття.

Бандера Андрій Михайлович – повстанець у рясі

  

Про Бандерів буде світ знати

Батько Степана Бандери і шістьох своїх дітей-націоналістів. Священник УГКЦ, висвячений митрополитом А. Шептицьким. Капелан УГА. Ветеран польсько-української війни. Посол (депутат) місцевого сейму. Провідний культурно-політичний діяч. Член Наукового товариства Тараса Шевченка (з 1910 р.).

Розкіш і скандали найкрасивішої будівлі Києва: історія будинку Олександра Сироткіна

  

«На розі вулиць Прорізної та Володимирської, навскоси Золотоворітського скверу стоїть майже прекрасна у своїй еклектично безсоромній непристойності будівля. Колись вона мала дивовижний силует, передовсім завдячуючи наріжній бані зі шпилем. Архітектор Карл Шиман прикрасив її стіни багатющою лиштвою та суто-київськими пишнотілими каріатидами…» — писав про пам’ятку відомий історик архітектури та києвознавець Віктор Чепелик у книзі про вулицю Володимирську.

Однією з найгарніших пам’яток старовинного центру Києва є колишній прибутковий будинок Олександра Сироткіна на розі вулиць Володимирської та Прорізної.

На думку багатьох дослідників, ця вишукана неоренесансна споруда символізує епоху розквіту архітектурних амбіцій і культурного розвитку нашого міста на зламі ХІХ та початку XX століть.

«Вечірній Київ» згадує історію появи цього будинку, з яким пов’язано чимало загадок, містичних таємниць і легенд.

Катря Грушевська на тлі родинної вілли у Львові

  

Літо 1904 року. У саду, засадженому квітами і молодими деревами, перед нещодавно зведеним будинком, бавиться донька відомого історика Михайла Грушевського. Катря і вілла за її спиною на фото – майже ровесники. Для обох XX століття виявилося буремним, а для вже дорослої Катерини – й трагічним.

Що таке історія України?

  

Це звісно ж розповідь про минуле території, яка зараз належить державі під назвою Україна. Але територія не творить історію (хоч звісно її особливості впливають на перебіг подій і географічний детермінізм має певну рацію). Територія не є суб'єктом історичного процесу, лише об'єктом дії. Вона сцена вистави під назвою "історія". Хто є головним акторами на ній? Звісно люди! Тому історія країни, це історія людей, що жили і діяли на цій території, об'єднувалися для досягнення спільних цілей. Однією з яких було створення, забезпечення існування та розвитку країни, яка своєю чергою забезпечувала подальше існування цієї спільноти, яку називають нацією. Якщо коротко історія країни – це історія нації.

«Якби в нас жила художниця такого рівня майстерності, то ми змусили б заговорити про неї весь світ». Пабло Пікассо

 

7 грудня 1900 року народилася неперевершена українська художниця Катерина Білокур — мисткиня-самоука, яка почала малювати вугіллям на стіні власної хати і якою згодом захоплювався Пікассо та знав увесь мистецький світ.

Катерина Білокур казала, що картини народжуються в неї в голові, — і хоч куди вона йшла, хоч що робила, картини ці прямували за нею й ніби змушували малювати. Малюнок був її великою пристрастю, і це відчувається, коли дивишся на роботи Білокур — пишні півонії, делікатні польові квіти, насичені, мов живі, натюрморти з кавуном. Її роботи справляють на глядача фантастичне враження, вони зачаровують.

День української хустки: історія, цікаві факти та традиції

   

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Свято з’явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі одразу ж набуло статусу всесвітнього. 

Засновано свято з метою об’єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім’ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка. День української хустки почали відзначати лише три роки тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Вінницькі активістки розпочали святкування дня, присвяченого українській хустці, 7 грудня 2019 року.

Олександр Петрович Оглоблин - невідомий історик

  

Ім’я Олександра Оглоблина, одного з найбільш серйозних українських істориків, на довгі роки було заборонено згадувати навіть в українсько-радянській критиці так званої «буржуазно-націоналістичної історіографії». Ця історична постать із складною життєвою долею у чомусь подібна до ще одного, довгий час не згадуваного в Україні, і чи не найглибшого у ХХ столітті письменника та історика - Віктора Петрова. Сьогодні день народження Олександра Оглоблина і варто згадати хоча б основні його життєві етапи.

Чарівник чи єпископ? Ким насправді був святий Миколай та чому він важливий для українців

  

Міцної статури, зростом 167 сантиметрів, смаглявий, з орлиним носом, високим чолом, карими очима та сивою борідкою – саме так виглядав священник Миколай Чудотворець згідно з дослідженням італійського професора Луїджі Мартіно. У 1953 році він склав портрет святого після ретельного вивчення мощів.

Утім, культурно-релігійний образ святого Миколая зосереджується не на зовнішності, а на його внутрішніх якостях – доброті та милосерді. Водночас діти полюбляють Миколая саме як дарувальника. Вони вбачають у ньому чарівного персонажа в оздобленій ризі, з посохом у руці та мішком подарунків.

Радянська влада всіма силами намагалася стерти з пам’яті українців святого Миколая, однак за часів незалежності він повернувся на наші терени. Від початку повномасштабної війни Миколай привернув до себе багато уваги українців, які вирішили відкинути штучного Діда Мороза і звернутися до своїх традицій.

"УП. Життя" розповідає, ким насправді був святий Миколай, коли зародилося свято на його честь, яка історія вшанування святого в Україні, як варто розповідати дітям про Миколая та чому потрібно зробити вибір саме на його користь та забути про Діда Мороза.

У цьому нам допомогли розібратися:

• історикиня та письменниця Стефанія Демчук;
• етнологиня Ярослава Музиченко;
• протоієрей ПЦУ, отець Михайло Омельян;
• керівник департаменту інформації УГКЦ, отець Ігор Яців;
• психолог та психотерапевт Олег Следь.