Чоловіки сотні років користувалися косметикою та доглядали за собою...

  

Колишній журналіст та б’юті-редактор Девід Йі написав книгу Pretty Boys: Legendary Icons Who Redefined Beauty (and How to Glow Up, Too). У ній він розповідає, як змінювалися погляди на чоловічу красу. Більшу частину існування людства чоловіки доглядали за собою, вміли користуватися кремами, масками для обличчя, декоративною косметикою. Фараони Стародавнього Єгипту робили манікюр та педикюр і підводили очі. Суворі вікінги ― носили з собою косметички зі щіточками для бороди та волосся. Але у XVIII столітті відбулося «Велике чоловіче зречення» — чоловіки відмовилися від косметики і чепурного одягу, вважаючи, що все це лише для жінок. Оглядач «Бабеля» Яна Собецька прочитала книжку та інтерв’ю Девіда Йі та розповідає, як і чому змінювалися стандарти чоловічої краси.

Символ культурної дипломатії. У Києві відкрили мініскульптуру Щедрик

  

20 грудня, у Києві на фасаді Міністерства закордонних справ України з’явилася нова мініскульптура, присвячену важливості культурної дипломатії.

«Щедрик віщує світу українську весну, яка обов’язково прийде. І не одна. Попри сьогоднішній ранок, в який „всі служби“ — від кетерінгу до театральної трупи і хору, проживали вибухи і величезний стрес», — зазначила засновниця проєкту Юлія Бевзенко.

Ця мініскульптура Щедрик створена у вигляді пташки-щедрика (ластівки), яка несе на крилі перші ноти легендарної щедрівки в аранжуванні Миколи Леонтовича, вона тримає у лапках дзвоник — це відсилка до пісні Carol of the bells, адже саме в цьому вигляді легендарна українська щедрівка відома по всьому світу. Мініскульптура інтерактивна, якщо натиснути кнопку поруч, залунає архівний запис Щедрика у виконанні капели під керівництвом Олександра Кошиця, записаний під час гастролей до США у 1922 році.

Що люблять їсти українці та як Радянський Союз впливав на кулінарні вподобання

  

Їжа — це більше, ніж просто продукт харчування. Вона є невід’ємною частиною нашої культури, ідентичності та емоцій.

Як формувалася українська гастрономічна культура? Чому ми переосмислюємо традиційні страви? Як змінюються кулінарні звички українців? Про це йшлося у новому випуску "Зі своїми по суті".

Гості програми: Олена Брайченко, дослідниця гастрономічної культури та Ольга Сумська, народна артистка України.   

«Здивований Києвом», - Стівен Фрай поділився враженнями від поїздки в Україну (1 рік тому)

   

Стівен Фрай озвучив українську казку в етері ВВС

  

Британський актор, письменник і телеведучий Стівен Фрай озвучив англійською мовою казку «Диво у темряві» із циклу «Хоробрі казки» від Суспільного. Про це повідомили на сайті медіа.

Казка прозвучала у святковому випуску подкасту ВВС Ukrainecast.

Казка «Диво у темряві» розповідає про будні українських дітей під час війни та вчить не втрачати віру у дива. Вона була створена, щоб розважити дітей під час зимових відключень електроенергії, а також висловити вдячність енергетикам, які після обстрілів відновлюють електропостачання. В українській версії «Диво у темряві» звучить голос співачки Roxolana.

Автобіографія Валерія Залужного вийшла друком

  

У франківському видавництві «Вавилонська бібліотека» вийшла друком автобіографічна книжка  посла України у Великій Британії, колишнього головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Про це він повідомив на своїй фейсбук-сторінці.

«Ділюся з вами своєю власною розповіддю про себе, про мої думки та життєві рішення. Тож сподіваюсь, вам буде цікаво. А ще сподіваюся на зустрічі і розмови з читачами!» — написав Залужний.

Jólabókaflóðið — різдвяна книжкова повінь в Ісландії

  

У кожному «топ-5» фактів про ісландську культуру ви прочитаєте про Jólabókaflóðið — традицію дарувати одне одному книжки на Різдво. Але не все так просто: на книжки під ялинкою працює уся видавнича галузь.

1861, 21 грудня - на Херсонщині народився Євген Чикаленко, меценат, видавець, публіцист, землевласник, член Старої Громади, ініціатор заснування Товариства Українських Поступовців

  

Громадський діяч, який відмовився стати гетьманом України.  1918-го відійшов від політики та спостерігав за розгортанням  подій в Україні, але не брав у них бепосередньої участі. Олександр Шульгин називав Чикаленка „людиною до 1917 року”, ветераном українського відродження, цілком сформованою і не готовою до реалій, породжених революцією. Та тим, що Чикаленко оцінивши  неготовність українців до складного державотворчого процесу, вирішив відійти від цих процесів.

«Україну любити треба не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені», – ці слова приписують землеваласнику та меценату Євгену Чикаленко, який свої статки витрачав на розвиток української справи.

Випуск етнокалендаря Timeless Ukraine: Homestead Wherever You Are - проєкт для збереження української спадщини та підтримки країни за кордоном

  

Цього року світ побачив новий етнокалендар Timeless Ukraine: Homestead Wherever You Are, За приклад і основу був взятий проєкт Батьківська Хата. Homestead, якому виповнилося 4 роки! Календар є важливим інструментом для збереження української культурної спадщини та підтримки України, особливо в умовах складної міжнародної ситуації.

1974, 20 грудня - Василь Сліпак-«Міф» – оперний співак світової слави, воїн та Герой України. Загинув за волю України. «Інакше він не міг»

  

Оперний співак світової слави, соліст Паризької національної опери, волонтер, воїн України, Герой України (2017, посмертно). Змалку був учасником Львівської хорової капели «Дударик» (1983-1994). Співав дискантом і альтом. Про його голос диригент Микола Кацал зауважив (1995): «Його голос я навіть боюсь кваліфікувати певним терміном, бо, мабуть, такого нема». З часом виконував чоловічі баритонові та високі сопранові партії (від фа великої октави до ля другої октави), що є рідкісним явищем у вокальному мистецтві. Навчався у Львівській консерваторії (1992-1996) в класі сольного співу Марії Байко. Перед викладачами консерваторії постало складне завдання навчання за різними програмами: як контр тенора та як баритона. Вже будучи студентом багато гастролював, учасник і лауреат багатьох європейських престижних конкурсів. Від 1997 соліст Паризької національної опери. Продовжив студії у навчальному центрі Lyric Паризької національної опери. Вільно спілкувався та виконував твори французькою, італійською, англійською, німецькою, іспанською, польською та московитською мовами. 19 років прожив у Парижі, двічі отримував пропозицію прийняти французьке громадянство, проте обидва рази відмовлявся, вважаючи себе виключно громадянином України.

1820, 21 грудня - народився Платон Симиренко, підприємець і меценат, один із піонерів української промисловості

  

2 січня 1821-го за новим стилем в містечку Сміла під Києвом в сім'ї кріпака Федора Симиренка народився син Платон. За родинними переказами, предки Симиренків були козаками, а дід Федора, Андрій Симиренко разом із сином Степаном (батьком Федора) відмовилися присягати Катерині ІІ, через що були «жалувані» кріпаками графині Браницькій.

Наука відкривати: Герман фон Гельмгольц – універсальний вчений Німеччини

  

Сучасники називали його "рейхсканцлером фізики". Такого титулу насправді, звичайно, не існувало, але визначення було точним. Герман фон Гельмгольц зробив свій внесок у розвиток фізики, медицини, філософії, виховав десятки талановитих учнів та сприяв об'єднанню вчених у всьому світі.

1971, 19 грудня - на екрани США вийшов фільм Стенлі Кубрика "Механічний апельсин" з Малкольмом Макдауелом у головній ролі

  

В архіві письменника Ентоні Берджеса знайшли невідомий раніше рукопис продовження його сатиричної антиутопії "Механічний апельсин".

Текст обсягом у 200 сторінок під заголовком "Стан механізму" є збіркою роздумів письменника про різні стани людини і продовжує теми, які він заторкнув у романі 1962 року.

Цей рукопис раніше ніде не була опублікований, його знайшли серед паперів в будинку Берджеса в Браччано, неподалік від Риму.

Після смерті письменника в 1993 році будинок продали, і архів перевезли до Манчестера, де його каталогізував Міжнародний фонд Ентоні Берджеса.

1917, 18 грудня - Центральна Рада ухвалила закон, що регламентував діяльність Української академії мистецтв

  

Ідея створення Української академії мистецтв (УАМ) виникла улітку 1917 року. Саме тоді її ініціатори обговорили це питання з головою Центральної Ради Михайлом Грушевським та генеральним секретарем освіти Іваном Стешенком, за дорученням якого була створена комісія, що мала провести підготовчу роботу та підготувати статут УАМ. Її очолив професор мистецтва університету Св. Володимира Григорій Павлуцький, а до складу увійшли крім майбутніх професорів також член Центральної Ради Дмитро Антонович, директор Міського музею Микола Біляшівський, літературознавець Павло Зайцев та етнограф Данило Щербаківський.

1915, 19 грудня – народилася Едіт Піаф, найвідоміша французька і світова співачка XX століття

  

У жовтні 1935 року відвідувачі, серед яких були відомі журналісти, директор Радіо-Сіте Марсель Блештейн-Бланше і Моріс Шевальє, зібралися в колишньому ресторані «Жерніс» на вулиці П'єр Шаррон на відкриття кабаре. Директор нового закладу Луї Лепле вийшов на сцену й урочисто виголосив: «Кілька днів тому я проходив вулицею Труайон. На тротуарі співала дівчина з блідим, хворобливим обличчям. Її голос проник у моє серце, схвилював, вразив мене». Потім він додав, що в дівчини немає вечірньої сукні, що вона лише нещодавно навчилася кланятися публіці, що вона співатиме у своєму повсякденному вбранні - «без гриму, без панчіх і в короткій спідниці за чотири су». «Я радий представити вам - Малятко Піаф!» Дівчина вийшла, кутаючись у дешеву шаль - боязка спроба приховати, що у її светра був відсутній один рукав, - але коли вона заспівала «Бездомних дівчат», зал заціпеніл. Під час останнього приспіву шаль, що маскує дефект її светра, впала - вона вже очікувала сміху, глузувань, - але зал вибухнув оплесками. Коли вони відгриміли, у встановленій очікувальній тиші пролунав голос: «Та у малятка непогано виходить!» Це був сам Моріс Шевальє, великий шансоньє, який тоді перебував у розквіті слави. Крихітка Піаф у розгубленості втекла за лаштунки. Лепле зупинив її: «Ти заволоділа їхніми серцями, будеш володіти ними завтра і завжди!»

Цей вечір Піаф завжди називала найважчим - і найщасливішим моментом у своєму житті.

1863 - англієць Фредерік Уолтон запатентував лінолеум

  

У 1863 році 19 грудня англієць Фредерік Уолтон запатентував лінолеум. Він відкрив першу фабрику у Лондоні.

Марія Литвиненко-Вольгемут – корифейка української опери

  

Славетна співачка Марія Литвиненко-Вольгемут – фундаторка оперного театру України. Її самобутнє мистецтво – одна з найяскравіших сторінок українського вокально-сценічного виконавства, ціла епоха у розвитку національної культури.

"Коли українців залякують — вони виходять на вулиці" — Оксана Забужко

  

У інтерв’ю до річниці Помаранчевої революції українська письменниця та літературознавиця Оксана Забужко розповідає про ключові моменти революції, її вплив на суспільство і безпосередню участь в цих подіях.

Письменниця аналізує етапи "дорослішання" української нації, виклики, залякування, фальсифікації виборів і те, як революція змінила свідомість українців. 

1890, 17 грудня – народився Микола Кулєшов, біолог-селекціонер, академік Академії наук УРСР, репресований

  

Народився в м. Новий Маргелан (нині – Фергана, Республіка Узбекистан) у сім′ї київського лікаря Миколи Африкановича Кулєшова, засланого у Середню Азію за революційну діяльність.

Після смерті батька у 1892 році Микола з мамою повертається до Києва. Навчається в П′ятій Київській гімназії, через скрутне становище заробляє уроками. Закінчивши гімназію з золотою медаллю, поза конкурсом у 1909 році вступає на сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту.

1892, 18 грудня – на Херсонщині народився Микола Куліш, письменник, режисер, драматург, життя якого обірвали сталінські репресії

  

Микола Куліш — письменник і громадський діяч. Був членом та президентом літературного об’єднання ВАПЛІТЕ, співпрацював із театром Леся Курбаса "Березіль", жив у будинку "Слово". Став жертвою сталінських репресій, розстріляний в урочищі Сандармох.

Суспільне Культура розповідає біографію Миколи Куліша — одного з найвизначніших українських драматургів, який зробив вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва України.

Василь Попадюк - життя в Канаді , гра на скрипці і кохання / "По часнику"

  

ВАСИЛЬ ПОПАДЮК: розгадати феномен скрипаля-віртуоза

 

Василь Попадюк — скрипаль-віртуоз, заслужений артист України, який вже майже 30 років як живе у Канаді. Він бездоганно володіє п’ятнадцятьма інструментами, але його серце належить скрипці. Майстерно виконує рок, джаз, класику та фольклор, інтерпретуючи лейтмотиви таких видатних композиторів, як Енніо Морріконе, Петро Терпелюк, Мішель Легран і Ел ді Меола. Щороку Василь дає близько двохсот концертів, зачаровуючи своєю музикою глядачів по всьому світу.

Подейкують, що кар’єру скрипаля наврочила українка, котра переїхала до Канади. Певно, якась провидиця. Мати Василя — хореограф — саме тоді гастролювала з ансамблем «Ятрань» у місті Свидник (Словаччина). Жінка була при надії, мала третій місяць вагітності, тож випромінювала особливе світло. Після концерту до неї підійшла шанувальниця, зазирнула прямо в душу й подарувала крихітну залізну скрипку: «Ось побачите, ваш син стане скрипалем».

Детективна історія про перший харківський паровоз

  

Як відомо багатьом мешканцям Харкова, з початку діяльності в 1897-му і до 1922 р. Завод ім. Малишева називався Харківським паровозобудівним заводом. І був відомим він як у ці десятиліття, так і в багато наступних, саме завдяки основній профільній продукції – тобто паровозам. Історії заводу присвячено чимало досліджень, але в багатьох з них зустрічаються суперечливі дані про те, яка саме модель паровоза була випущена першою.

1637, 16 грудня - відбулася козацька битва під Кумейками

  

387 рокі тому, поблизу сучасного села Кумейки Черкаської області відбулася Кумейківська битва між селянсько-козацьким і польсько-шляхетським військом. Вона – одна з найзначніших і найтрагічніших битв в історії національно-визвольних змагань українського народу в сімнадцятому столітті. У світову історію увійшла як одна з найкривавіших битв на теренах Європи. Але, на жаль, широкому загалу мало що відомо про подвиг славних козаків, які пожертвували життям заради щастя і волі.

1890, 16 грудня - народився Сава Гурський, легендарний запорізький борець

  

«Борець №2 в історії греко-римської боротьби Запорізького краю, легенда французької боротьби та циркових арен»

Грушевський і не тільки: чому знаменитості перебували у Волочиську?

  

Майже півтора століття Волочиськ був «воротами у Європу», оскільки розташовувався на державному кордоні. Тому й не дивно, що трапляються свідчення про перебування у нашому містечку відомих людей. Адже їм доводилося, наприклад, проходити тут митний прикордонний контроль, а часто й очікувати пересадки на інший потяг. Мені вдалося знайти деякі відомості про майбутніх лідерів Української революції 1917-1921 років, котрих привели у наш край різні життєві обставини.

Останній парад фортець на колесах

  

Люди старшого віку добре пам’ятають, як у радянські часи у школі на уроках музики в обов’язковому порядку розучували пісню про крейсер «Варяг», яка починалася словами:

«Наверх, вы товарищи, все по местам!

Последний парад наступает!..»

«Останній парад» – фраза з цієї пісні, яка, до речі, написана австрійським поетом Рудольфом Грейнцем, стала ідіоматичним виразом та у розмовній мові означає усвідомлення того, що бій або справа будуть програні чи зазнають фіаско, але іншого виходу немає й потрібно йти до кінця.

Одним із таких «останніх парадів» сміливо можна назвати трагічно-героїчний бій екіпажів двох бронепоїздів Української Народної Республіки – «Чорноморця» та «Кармалюка» із більшовицькими підрозділами, який відбувся 21 листопада 1920 року у Волочиську. «Фортеці на колесах» з одного, героїчного боку, до останнього прикривали відхід українського війська на Галичину, а з іншого, трагічного, не могли евакуюватися самі, оскільки ширина австрійської залізничної колії за Збручем була вужчою за її російський аналог перед річкою.

Що ж це за бронепоїзди, як вони були облаштовані та де вже встигли відзначитись?

Не Ленін, а Боплан. Унікальна Велика мапа України 1650 року, якої не мали інші країни

  

На тлі заперечення Кремлем української історії, ідентичності та державності велике значення нині для українців є те, що назва «Україна» була зафіксована на стародавніх картах, які, окрім географічного чи історичного документа, є ще й політичним документом. Серед таких карт особливе місце займає Спеціальна карта України французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана, видана в 1650 році. Вражає вже сам її розмір – це вісім великих аркушів! Журналіст Радіо Свобода мав унікальну можливість побачити оригінал цієї мапи, яка збереглася в бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові.

«Цар степу». Які саме є підстави вважати, що Іван Айвазовський український художник?

  

Доводити, що Україна має право вважати також і своїм художника-мариніста Івана Айвазовського не легко, навіть порівнюючи з Іллею Рєпіним (Ріпиним), Казимиром Малевичем та Архипом Куїнджі. Але Музей Метрополітен в Нью-Йорку в 2023 році, через приблизно рік від початку масштабної війни Росії проти України, записав Івана Айвазовського українцем. Потім – після звернень вірменської громади США – записав його вірменином, проте художником із України. Якими є підстави вважати Айвазовського українським художником?

БОРИС БУРДА: як отримати доволі дивну нагороду

  

УВАГА — ПИТАННЯ!

Норма Баб’є, Чарльз Пакстон, Філ Бауерс і Чарльз Дімінг отримали докази того, що в присутності людей страуси відчувають підвищене сексуальне збудження і активніше розмножуються. Яку вельми відому премію вони одержали за цей вражаючий результат?

ВИКРИТТЯ В НАУЦІ: згинач ложок та мільйон нагороди

  

Історія знає людей, які демонструють чудеса. І це не обов’язково боги й пророки — обійдемо цю тему через політкоректність. Але як щодо графа Сен-Жермена, котрий виправляв дефекти алмазів і збільшував перлини, графа Каліостро, що володів секретами філософського каменю і вічної молодості, та й інших до них подібних? Як пояснює наука їхні діяння?

Та ніяк, і не дуже засмучується з цього приводу — просто ввічливо цікавиться, хто б міг їй дати змогу переконатися, чи не дрібне це шахрайство, яке будь-який пересічний ілюзіоніст може повторити, не лопочучи ахінею про чудеса…

Каліостро і Сен-Жермен демонстрували свої дива королям, герцогам, графам і маркізам, людям, які на науку часу не мали, — чи змогли б вони так само переконати професорів, докторів, доцентів і академіків? А знаєте, змогли б — діяння відомого всьому світові ізраїльського чарівника Урі Геллера (1946) ставили в глухий кут навіть маститих учених. Проте виявилося, що все не так уже й загадково, — просто розбиратися в чудесах Урі Геллера повинні люди дещо іншої професії…

Різдвяні Ельфи - це вигадані чи реальні помічники Санти?

  

Різдво – це час магії, чудес і радісного очікування подарунків. Однією з найцікавіших складових цієї святкової атмосфери є різдвяні ельфи, маленькі помічники Санти. Але хто вони насправді? Чи є вони реальними істотами, що живуть на Північному полюсі, чи всього лише вигаданими персонажами, створеними для додання казковості різдвяним традиціям? Давайте зануримось в історію та дізнаємось більше про цих маленьких чарівників.

Історія Києва: хто і як хотів заволодіти столицею України. І що спільного в цих подіях

  

За легендою, Київ заснували брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь ще в 482 році. Проте думки істориків щодо цього не завжди збігаються: хтось стверджує, що сучасна столиця України існувала й раніше, а хтось спирається на пізніші дати — часи Русі, коли місто вперше почали згадувати князі.

Протягом століть Київ часто хотіли зруйнувати, спустошити чи захопити. Для російських окупантів з початку їхнього повномасштабного вторгнення  Київ також став однією з основних, проте недосяжних цілей.

Про 5 випадків, коли сучасна столиця України зазнавала руйнувань і щоразу відбудовувалася, читайте в матеріалі.

АХ, КОХАННЯ: Генріх II, Катерина Медічі та три її сини-королі

  

Хто правив Францією майже всю другу половину XVI століття? Неповноцінні сини Генріха II. Франциск II, що ледве тримався на ногах, геть нездатний керувати країною. Карл IX, який змінив його, посів престол у десять років і залишив світ у двадцять чотири, безглуздий, запальний та збудливий. І вже на закуску — Генріх III, за свою непридатну для продовження династії орієнтацію прозваний «принцом Содому».

Хто ж стояв за спиною трьох братів-невдах? Загалом, цілком зрозуміло, хто. Маленька та слабка жінка ледь півтора метра заввишки — Катерина Медічі, королева-мати.

Історія Цирку

 

Історія циркового мистецтва України починається з ІХ століття.  Історичним свідченням є стародавні фрески - настінні малюнки, що знаходяться в південній вежі найдавнішої пам’ятки - собору святої Софії в Києві. Фрески відображають вистави в амфітеатрі за участю: кулачних бійців, музикантів, танцівників, поводирів з тваринами та фокусників. Найбільш цікавим є зображення акробатів у супроводі музик. На ньому чоловік тримає за поясом жердину, на верхівку якої підіймається хлопчик.  

Бранка радянських людоловів

  

Якщо відверто, ім’я Зінаїди Тулуб сьогодні мало кому відоме. Хіба що назва її дилогії «Людолови» викликає певні асоціації.

Тим часом життєва і творча біографія письменниці варта уваги та поваги. 

Ірина Тарновська: «У дванадцять років я написала Тичині, що в мене зберігаються архіви батька, після чого мене викликали в Раду міністрів»

  

На стінах — вишиті картини, балкон — потопає у квітах. Шафи — забиті книжками. У квартирі — затишно і спокійно. Складається враження, що господарка цього дому — звичайна пенсіонерка. Але враження оманливе... Ірина Михайлівна ТАРНОВСЬКА-ТРАЧ на прохання дати інтерв’ю відгукнулася одразу. Але попросила кілька днів відстрочки. «Ми із чоловіком щойно повернулися з Десни. Щоліта туди їздимо. У нас стоянка біля Хотянівки». — «Невже намети ставите?» — «Чому намети? У нас є човен з кабіною». А ще Ірина Михайлівна в молодості займалася спортивною гімнастикою, стрибками у воду й навіть стрибала з парашутом! Закінчила КПІ й все життя пропрацювала на режимному підприємстві. Хоча мріяла стати перекладачем. Добре володіє німецькою, англійською й польською мовами. Нині Ірина Михайлівна — ні багато ні мало віце-проводир Київських дворянських зборів. Але це інтерв’ю не про те, як живуть зараз спадкоємці колись найвідоміших дворянських родів. Наша розмова про людей, чий внесок в історію і культуру України не можна переоцінити. І, звичайно, про те, як склалася доля Тарновських, які після революції 1917 року не захотіли залишати Київ.

«За двома зайцями»: український шедевр Віктора Іванова

  

Йшла робота над сценою, в якій головного героя кидають через паркан на вулицю. Актор Олег Борисов вирішив поцікавитись, як же все це відбуватиметься в кадрі.

– А дуже просто, – загорівся режисер. – Беруть тебе ось ці хлопці за руки й ноги та жбурляють… «Хлопці підібрані вдало. Такі куди завгодно вкинуть!», – оцінив їх Борисов та попередив:

– Там же бруківка. Можна серйозно забитися.

– Нічого, – спокійно відповідав режисер. – Перекинешся в повітрі, як кішка, і все…

– Покажіть! – підхопив його запал Борисов.

– А ну, беріть мене, – наказав статистам режисер, що розійшовся не на жарт, – жбурляйте!

Бажання було виконано, і, перелетівши паркан, режисер приземлився на бруківку. Приземлився якраз не тим місцем, яким планував…

Монолог Голохвастова. «За двома зайцями», 1961.

 

«Головне у людини не гроши, а натурально ХВорма, вченість. Потому єжелі людина вчена, так їй вже світ перегортається догори ногами, пардон, догори дибом. І тогда когда тому, одному которому, невченому будітЬ біле, то вже йому, вченому, которому, будет вже як ну рябе!»

 

Михайло Старицький — батько українського театру і драматургії

  

14 грудня 1840 року – у селі Кліщинці на Полтавщині (нині – Черкащина) народився один із засновників українського Театру Корифеїв, автор п’єси «За двома зайцями», драматург Михайло Старицький. Батько української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Саме він є автором відомої пісні “Ніч яка місячна, зоряна, ясная”.

14 грудня 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав грамоту про зречення від влади

  

«Усім закладам України. Усім військовим частинам. – йшлося у тексті зречення. – Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців докладав усіх своїх зусиль, щоб вивести край з того тяжкого стану, в якому він перебуває. Бог не дав мені сил впоратися з цим завданням, і нині я, згідно з обставинами, що склалися, керуючись виключно благом України, відмовляюся від влади». Після чого Рада міністрів склала з себе повноваження і передала владу Директорії.

Українська Пізанська вежа

  

Однією з найпривабливіших архітектурних споруд Європи до якої щороку приїздять тисячі туристів є вежа в італійському місті Піза. Вона приваблює подорожуючих з усього світу своїм незвичним нахилом, який становить 5,3 метра відносно центру. Як виявляється в Україні є аналогічна вежа і знаходиться вона в столиці України. Це одна з найвищих будівель та прикраса міста – Велика лаврська дзвіниця. Побудована в ХVІІІ столітті архітектурна пам’ятка, що височіє на правому березі Дніпра, як і її родичка з Італії має нахил. Щоправда в української вежі він зовсім незначний і становить всього 60,5 сантиметрів. Таким чином неозброєним оком це відхилення побачити майже неможливо і що найбільше радує українців дана хиба не загрожує падінню цієї краси.

«Попелюшка» серед дворян Тарновських: історія Юхимії Середи

  

Світова історія береже немало курйозних моментів, коли чоловіки-аристократи брали за дружин жінок, у роду яких не було «блакитної крові». Згадаймо лишень шлюбний союз російського царя Петра І з Мартою Скавронською – полонянкою, якій, однак, судилося війти в історію імператрицею Катериною І (1725-1727)...

Або хоча б і 18-літню американку Елізабет Патерсон з Балтімору (штат Мериленд), яка в 1803 році однією красою полонила серце Джерома Бонапарта – брата імператора Франції Наполеона, хоча той і проміняв згодом її кохання на титул короля Вестфалії...

Ось і королівське сімейство Британії перенесло недавно «цунамі»: принц Гаррі з дружиною Меґан Маркл і взагалі знехтували королівським титулом...

Героїні ж цієї історії, Юхимії Іванівні Середі (1899-1971), не довелося за свого життя ні на трона сідати, ні з королівського двору тікати. Навпаки: походження свого судженого – Михайла Володимировича Тарновського (1865-1943) зі знатного дворянського роду Наддніпрянщини – довелося приховувати після Жовтневого перевороту 1917 року та приходу до влади більшовиків Приховувати до такої міри, що позбулися багатьох документів, які могли б тоді нашкодити.

Священицький рід Леонтовичів

  

Микола Леонтович зростав у родині священника. Фото: Музей-квартира М. Леонтовича

Микола Дмитрович Леонтович, як глибокий знавець народної творчості, вписав яскраву сторінку в історію української музики. Його життя – це приклад самовідданого служіння Україні, справі відродження української культури, зокрема, українського хорового мистецтва.

У світової слави видатного композитора виявився і зворотній бік. Сучасний медіа-простір є ласим до сенсацій. Тому історичну постать Миколи Леонтовича деякі несумлінні дописувачі, оперуючи термінами – «сенсація», «викриття» і «відкриття таємниць» – перетворили на об’єкт вигадок, припущень і відвертих нісенітниць. А деякі фактичні помилки, пов’язані з деталями його біографії, після потрапляння у ЗМІ, почали «блукати» на різних ресурсах, адже ретельна перевірка інформації не є пріоритетом у наповнювачів інформаційного контенту, особливо в Інтернеті.

Дослідження документів Державного архіву Хмельницької області дають підставу стверджувати, що родина Леонтовичів була однією з найбільших серед священицьких родин Вінниччини. Адже з кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. відомо про 5 представників священицького стану цієї родини.

Сумна доля веселого «Щедрика»: ім’я Леонтовича замовчується, а етика ігнорується

  

«Щедрик», як і кутя чи різдвяний «дідух», скажімо, існував в українському фольклорі ще з давніх-давен, коли роки відчислювалися від дати весняного рівнодення (21 березня), народні прикмети служили прогнозом синоптиків, а на ритуали родючості покладалась така ж надія, як нині – на агрономію.

У передчутті весни люди бажали один одному (щедрували) добра й усіляких гараздів, опоетизувавши такі, здавалося б, буденні речі, як ластівка під вікном – провісниця весни чи теличка в хліві – запорука заможності...

Євген Сверстюк. Претендентам на місце в українській еліті є на кого рівнятися

  

Його вважають моральним авторитетом, взірцем інтелектуала і відповідального лідера, прикладом відстоювання свободи думки. Його життя показує, як багато може зробити для наступних поколінь людина, чиї «помисли чисті, а слова тихі і правдиві». Сверстюк палко підтримував Майдан і пішов із життя першого дня зими 2014 року, коли вже на майдані Незалежності в Києві зібралися сотні тисяч людей, щоб засудити свавілля і висловити протест намаганням тогочасної влади змінити геополітичний вибір України на користь «русского мира». Радіо Свобода зібрало головні факти життя Євгена Сверстюка.

Леонід Биков. Прибулець, що відбув

  

Леонід Биков – видатний актор, якого обожнювали мільйони глядачів. Картини з його участю стали справжніми шедеврами радянського кіна. Окрім акторської кар’єри Леонід писав сценарії та режисирував фільми. Він назавжди запам’ятається нам як актор великої чарівності, який умів одночасно працювати в комедійному та драматичному жанрах. І хоча Леонід прожив недовге життя (трагічно загинув у 50 років), воно було яскравим.

5 порад від Марка Кьюбана, які змусять тебе не мріяти, а діяти

  

Марк Кьюбан, один з засновників відомої компанії «Broadcast.com». Він досяг того рівня, коли може встановлювати правила самостійно і пожинати плоди своєї діяльності.

Правила життя Махатми Ганді

  

Будучи противником застосування жорстоких заходів у веденні політики, Махатма Ганді став міжнародним символом миру та прав людини. Він був саме тим політиком, який умів надихати людей, незалежно від національності чи політичного світогляду.

Ганді можна без жодних сумнівів внести до списку людей, які докорінно змінили світ, адже його філософія ненасильства була одним із тригерів сплеску хвилі рухів за мир. Він національний герой Індії, оскільки саме він зумів об'єднати цю мультикультурну країну і домогтися її незалежності без застосування насильства. Яких же правил дотримувалася ця велика людина?

12 грудня, 1901 року - проведено перший сеанс трансатлантичного радіозв'язку

  

12 грудня 1901 року італійський фізик і винахідник Гульєльмо Марконі провів перший вдалий сеанс трансатлантичного радіозв'язку — сигнал букви «S» азбукою Морзе було передано на відстань понад 2 тисячі миль, з Англії до Ньюфаундленда.

Переосмислення грецьких міфів та протистояння радянському ладу: що треба знати про грузинську літературу

  

Увага всього світу зараз прикута до протестів, які тривають у Грузії: громадяни обирають не коритися режиму та нав'язаному протекторату Росії, а хочуть побудувати вільну країну.

І хоча на перший погляд вона здається далекою, нам варто пам'ятати, що між Кавказом і Східною Європою існує багато ниточок, а теми національного відродження та пошуку національної свідомості перегукуються в текстах як грузинських, так і українських письменників.

Суспільне Культура розповідає, що варто знати про грузинську літературу та які теми найчастіше виринали у творчості її авторів крізь часи.

Чому металеву кулю, яку метають легкоатлети, називають молотом?

 

Змагання з метання молота у багатьох викликають змішані почуття - снаряд називають молотом, а кидають кулю. Чому так сталося, і невже не можна було назвати спортивну дисципліну «метанням ядра»?

Історія цього олімпійського виду спорту вражає своїми фактами.

Кумедні історії про вчених

  

Батько кібернетики Норберт Вінер славився надзвичайною забудькуватістю. Коли його сім'я переїхала на нову квартиру, його дружина поклала йому в гаманець листок, на якому записала їхню нову адресу, - вона чудово розуміла, що інакше чоловік не зможе знайти дорогу додому. Проте в перший же день, коли йому на роботі спала на думку чергова чудова ідея, він поліз у гаманець, дістав звідти аркуш з адресою, написав на його звороті кілька формул, зрозумів, що ідея хибна, і викинув аркуш у сміттєвий кошик.

Увечері, як ні в чому не бувало, він поїхав за своєю колишньою адресою. Коли виявилося, що в старому будинку вже ніхто не живе, він у повній розгубленості вийшов на вулицю... Раптово його осінило, він підійшов до дівчинки, що стояла неподалік, і сказав:

- Вибачте, можливо, ви пам'ятаєте мене. Я професор Вінер, і моя сім'я нещодавно переїхала звідси. Ви не могли б сказати, куди саме?

Дівчинка вислухала його дуже уважно і відповіла:

- Так, тату, мама так і думала, що ти це забудеш.

10 грудня 1936 року, англійський король Едуард VIII зрікся престолу

  

Едуард VIII зрікся престолу все через те, що йому заборонили одружитися з коханою жінкою, яка не мала «блакитної крові» та ще й була двічі одруженою. Британський монарх став першим у ХХ столітті, хто кинув виклик консервативним порядкам, притаманним королівським родинам. Того разу він битву програв.

Однак згодом його високостатусні колеги з інших європейських країн пішли тим же шляхом і довели, що у шлюбі з простолюдинками немає нічого поганого.

Фотограф подружжя Франків, Лесі Українки та Заньковецької: невідоме про Влодзімежа Висоцького

Творчість українських фотографів ХІХ століття досліджує й вважає несправедливо забутою заслужений журналіст України Михайло Чернічкін. Суспільне Культура публікує його текст про Висоцького.

"Веселіться, козаки, України діти!" — писав Влодзімеж Висоцький, поляк за походженням, відомий київський фотограф і поет ХІХ століття.