387 рокі тому, поблизу сучасного села Кумейки Черкаської області відбулася Кумейківська битва між селянсько-козацьким і польсько-шляхетським військом. Вона – одна з найзначніших і найтрагічніших битв в історії національно-визвольних змагань українського народу в сімнадцятому столітті. У світову історію увійшла як одна з найкривавіших битв на теренах Європи. Але, на жаль, широкому загалу мало що відомо про подвиг славних козаків, які пожертвували життям заради щастя і волі.
У кінці XVI – на
початку XVII століття польські поневолювачі посилили соціальне, національне та
духовне гноблення українців. Це викликало спротив селян, які громили шляхту і
приставали до козаків. Літом 1637 року на Правобережній Україні спалахнуло
велике повстання під проводом запорозького гетьмана Павла Бута. Згодом воно
охопило Лівобережжя. Восени польський уряд зміг зібрати 15-тисячну армію проти
повстанців, командувати якою доручив польському гетьману Миколі Потоцькому.
16 грудня в бою
польським військам вдалося оточити 10-тисячні загони козаків і слабо озброєних
селян. Однак, збудувавши табір, українці цілий день відбивали запеклі атаки
кінноти, яку підтримувала піхота й артилерія. Увечері Павло Бут і полковник
Карп Скидан із невеличкими силами відступили до Чигирина. Повстанцями лишився
командувати Дмитро Гуня. Кривава різня тривала до пізньої ночі. Вбитих козаків
було до чотирьох тисяч, поляків – до трьох. 20 грудня до села підійшли поляки.
Боротися з ворогом в українців не було сил, тож вони погодилися на переговори з
Потоцьким. Утім, зрадники видали гетьмана Бута і його соратників польській
шляхті. Ватажків українських загонів стратили у Варшаві, а повстання придушили.
Однак недаремною
була жертва полеглого воїнства. Це повстання стало генеральною репетицією перед
переможною Національно-визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького,
який врахував помилки попередників і залізною волею зумів приборкати
братовбивчі протистояння серед українців.
Великий гетьман
взяв реванш під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями і розгромив польську
шляхту.
Немає коментарів:
Дописати коментар