Отямся, росіє!

  

Недооцінена - MUF | Ukrainian Ethno-Pop та R&B

«Текст для цієї пісні народився з усвідомлення того, наскільки важкою буває жіноча доля. Коли ти наче все — і нічого водночас. Ти робиш так багато, але це настільки недооцінено і сприймається як «норма», що деколи аж страшно, коли замислюєшся про це.

Не хочу писати багато слів. Хочеться лише сказати, що ця пісня — для вас, дівчатка. Щоб ви могли її слухати, співати, наспівувати й відчувати власну силу. Відчувати те, що навіть коли ніхто в тебе не вірить, можна заново народитися з вогню та самого дна».

Що робить союз двох людей насправді зрілим? ТОПОЛОВ & ДОВГАНЬ

 

Що таке насправді здорові, зрілі стосунки? Чому ми так часто женемося за ідеалом, а спокій і взаємна повага здаються нам нудними? І чи можна знайти «свою» людину, якщо спершу не знайшов себе?

У цьому випуску говоримо з психотерапевтом Єгором Тополовим про те, як будувати стосунки, в яких є близькість, чесність і свобода бути собою. Чому після закоханості приходить розчарування, як говорити про образи, критику й гроші без руйнування довіри, чому не варто жертвувати собою заради кохання та що насправді робить союз двох людей зрілим.

Пісня, яку зрозуміє кожна мама. ДІВЧАТКА, БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ! :)

 

Стоп! Я НЕ КІНЬ І РОБОТ ІЗ СТАЛІ.

Мої нерви давно на вокзалі!

Велика пожежа, яка зробила третину киян безхатченками

  

21 липня 1811 року сталася одна з найбільших київських пожеж, яка сьогодні овіяна конспірологічними версіями і численними припущеннями, щодо того, чому ж спалахнув вогонь. Частина істориків киває у бік французів, інша – винуватить аномальну спеку. Тож, як так сталося, що третина всіх будинків у Києві за три страшні дні перетворилася на попіл?

Сьогодні уявити собі Київ зразка 1800-х років дуже складно, адже більше як за 200 років місто змінилося аж надто сильно. І не в останню чергу цим змінам послугувала одна з найбільших київських катастроф.

Героїня України Тетяна Маркус: зваблива, небезпечна й незламна

  

Кияни вважали її повією, що дарує любов німецьким офіцерам та намагається всіляко догодити. Нацисти вважали її грузинською княжною і жертвою більшовицьких репресій. І тільки у 2006 році українці дізналися, що Тетяна Маркус — єврейка, киянка, підпільниця і Герой України (посмертно). ЇЇ коротка біографія вражає неймовірною кількістю відчайдушних вчинків та незламністю духу.

Полонені Німці в Києві: Історії та Легенди. Будівництво Селища Аварійне

 

Прем’єра була 8 лют. 2024 р. 

Його стара назва - Аварійне. Інколи це житлове формування також називають «Німецьким кварталом». Це повʼязано з військовополоненими, що зводили ці будинки після Другої Світової.

Натомість, серед сучасних дослідників ширяться тези про повне заперечення «німецького коріння» таких будівель.

В цьому відео ми розберемо детальну історію Аварійного, а також дізнаємося, хто насправді будував ці занедбані, але такі затишні будиночки.

Закинуті стадіони Києва. Що вони приховують? Історія та факти

  

У цьому відео я покажу вам інший бік Києва – забуті стадіони, які колись були центром життя, емоцій і великого спорту. Що насправді приховують ці арени сьогодні? І чому про них майже ніхто не згадує?

Я розповім маловідомі історії цих локацій, покажу деталі, на які зазвичай не звертають уваги, і спробую відповісти на головне питання – що сталося з київськими стадіонами та чи є у них майбутнє.

Хвилина гострої ностальгії

  

Усі говорять про кризу у стосунках через 3, 7 чи 10 років... А як щодо моїх стосунків із цією піснею? Ми вже 19 років разом! Бували паузи, я слухала інших, але серцю не накажеш — я все одно повертаюся до неї. Оце я розумію — стабільність і вірність, які ми заслужили. Вмикайте і ностальгуйте разом зі мною!

До речі, я не на морі…

Увага! Абонент поза зоною досяжності навчального процесу

  

Кажуть, стабільність — ознака майстерності. Так от, я офіційно підтверджую свій статус майстра: я знову йду у відпустку на 2 тижні! Не шукайте мене, я досліджую межі власного лінивства. Совість трохи мучить, але диван і вільний час кажуть, що все під контролем. Блог іде на перерву, а я — шукати пригоди на свою голову.

Обіцяю сумувати за Вами... але не дуже сильно!

P.S. Шановні викладачі! Я знаю, що у вас є суперсила вирішувати будь-які питання за 5 хвилин до дедлайну. Але зараз у мене увімкнено режим «Відпустка». Будь ласка, не турбуйте моє внутрішнє дзен-озеро робочими повідомленнями.

Вікторія