Вони приходять
тихо й напрочуд вчасно — саме в ту хвилину, коли всередині зріє запитання, на
яке давно не знаходилося простої відповіді. Іноді це випадково розгорнута
сторінка книги, уривок розмови або відео у стрічці, яке влучає точно в ціль.
Цей випуск Сергія Ноздрачова про стосунки керівника та підлеглого трапився мені саме так. Найбільше вразило спостереження дослідника лідерства Джорджа Грейна, яке звучить у відео: різні підлеглі описують одну й ту саму людину в кріслі керівника принципово по-різному. Один каже: «Він мені довіряє, дає свободу, підтримує». Інший про того самого керівника говорить: «Він тисне, дистанціюється, не чує мене». А третій додає: «Він байдужий, формальний, я для нього невидимий».
Здавалося б, як таке можливо? Керівник той самий, правила спільні, а реальність у кожного — своя. А виявилося, що робочі стосунки — це жива хімія довіри, відповідальності та того, як ми самі вибудовуємо цей невидимий діалог.
Залишаю це
відео тут — можливо, для когось воно теж стане вчасно почутою підказкою і
змусить подивитися на звичні робочі ситуації під іншим кутом.
А ви помічали,
наскільки по-різному один і той самий керівник може розкриватися з різними
людьми в одній команді?