Юліан Буцманюк: художник, січовий стрілець і жертва цензури

  

Юліан Буцманюк входив до плеяди художників, навчанням і розвитком яких опікувався митрополит Андрей Шептицький. Він був геніальним автором розписів українського модерну на стінах храму, де зображав тризуби і святих в українських вишиванках, одним з перших українських вітражистів, січовим стрільцем та хроністом визвольних змагань. Та саме ці заслуги й стали причиною тривалого забуття. Радянська влада, яка викреслила його ім’я зі всіх мистецьких антологій, водночас вчила своїх студентів на роботах Буцманюка, як треба розписувати храми. А вже в новітній час ім’я Юліана Буцманюка почало часто звучати на тлі скандалу через знищення розписів церкви у Славську.

Мистецтвознавиця Ірина Гах багато років досліджує життя і творчість Юліана Буцманюка і готує до друку монографію про нього. А у 140-річчя від дня народження Буцманюка прочитала у Мистецькій бібліотеці лекцію, на якій розповіла маловідомі факти про художника.

Протекція Сосенка та Шептицького

Юліан рано осиротів, тому й рано почав працювати. Він починав як підмайстер художників, однак був здібним учнем, швидко навчався і переймав все найкраще у талановитих наставників. На початках своєї мистецької біографії він брав участь в оздобленні інтер’єру Латинського катедрального собору у Львові та наукової бібліотеки Львівського університету.

Талант Буцманюка помітив митрополит Андрей Шептицький і посприяв його освіті у Краківській академії мистецтв. Доля звела молодого Буцманюка з видатним малярем Модестом Сосенком, разом вони розписували храми у селі Конюхи на Тернопільщині, Рикові та Славську на Львівщині.

 

Церква Успення Богородиці у Славську, яку розписували Сосенко і Буцманюк (фото з Мандрівки старим кордоном)

Жінка, яка мало не зруйнувала кар’єру художнику

Працюючи разом у Славську, Буманюк і Сосенко багато часу проводили разом, не лише як колеги – вони були приятелями. Однак згодом Сосенко запідозрив свою дружину Михайлину Ляйтер та молодого учня у флірті за своєю спиною. Скандал швидко розійшовся не лише селищем, а й всією Львівщиною і дійшов до Святоюрського пагорба.

Плітки, які мали більше домислів, ніж правди, призвели до того, що замовники почали скасовувати співпрацю з Юліаном Буцманюком. Ірина Гах розповідає, що художник вже зробив проєкт розписів церкви у Куровичах та навіть почав його втілювати. Втім, парох відкликав замовлення, а всі розписи знищили. Окрім того, він мав запит від парафії села Гійче на Жовківщині, яка також передумала і скасувала анонсовану співпрацю. Навіть у жовківській церкві Серця Христового, де Юліан Буцманюк встиг у 1910-1911 роках розписати лише каплицю, отці-василіани не продовжили з ним контракту.

 

Михайлина Ляйтер-Сосенко (фото з презентації Ірини Гах)

Ситуацію взявся рятувати сам митрополит. Він відправив подружжя Сосенків в Італію, а Буцманюк повернувся на навчання у Краків. У листах до митрополита Юліан дякував, що врятував його в такій складній ситуації.

Січовий стрілець і хроніст війни

Свою репутацію Юліан Буцманюк реабілітував під час Першої світової війни. Він пішов добровольцем в Легіон Українських січових стрільців, воював під командуванням Григорія Коссака і пройшов війну до кінця. Він отримав важке поранення та серйозно хворів на фронті, однак після цього ще воював в Українській галицькій армії.

 

Юліан Буцманюк в однострої УСС (фото з сайту УІНП)

«Буцманюку пропонують стати зв’язковим між Святоюрською горою і одним з підрозділів українського січового стрілецтва. Йому дають фотоапарат, а на той час це є дуже дорога і цінна річ. Він інтенсивно продукує фотографії, які друкувалися у пресі. Світлини стають документальним матеріалом тих бойових подій, які відбувалися в Січовому стрілецтві, а Буцманюк – одним із засновників Пресової кватири УСС», – розповідає Ірина Гах.

Листівки УСС

Після поранення Юліан Буцманюк півроку відновлювався у шпиталі. В цей час він згадав про своє покликання і почав створювати листівки з січовими стрільцями. З їхнього продажу кошти переказували на допомогу війську.

«На листівках видно, наскільки Буцманюк був добрим рисувальником, вмів володіти не просто пером і фарбами, а взагалі передавав цей дух, героїчність, змальовував усусусів у найкращих їхніх моментах. Тут він неочікувано показав себе не як монументаліста, а художника, який може створювати таку мініатюрну графіку. Причому наповнену не просто добрими, якісними речами в своєму художньому виразі, а особливо – в емоційному», – наголошує мистецтвознавиця.

 

Листівка Юліана Буцманюка «На спомин головних боїв Українського легіону», 1918 рік (ілюстрація з ЕСУ)

Після війни Юліан Буцманюк перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Згодом він продовжив навчання в Празькій академії мистецтв. І коли повернувся на Львівщину, священники знову довірили йому почесну місію оздоблення церков.

Другий український вітражист в історії

Буцманюк повертається до Жовкви, де починає розписувати основний об’єм василіанської церкви. Його робота тривала впродовж 1930-х років, але закінчити її завадила Друга світова війна. Детальніше про розписи церкви Серця Христового ZAXID.NET писав тут.

«Те, що зробив Буцманюк у цій церкві, ввійшло абсолютно у всі новини, які були в той час у Львові. Це була його лебедина пісня. Сама церква вже інша, ніж каплиця. Вона інша в колориті, в своїй подачі, немає такої відвертості, яка була в каплиці, сміливості й непередбачуваності. Однак у церкві він вводить дуже багато нових речей, – зазначає Ірина Гах. – Буцманюк досі перебував під впливом стилю Сосенка, використовуючи золоте тло, ангелів і псевдомозаїку. Водночас його фігури, трактування площин є зовсім іншими. Він абсолютно ідеально вживає контур – не темний, а робить розкладку трьох кольорів».

 

Псевдомозаїчний розпис з Богородицею та вітраж з архангелом Гавриїлом у каплиці жовківської церкви (фото з книги «Юліан Буцманюк. Стінопис жовківської церкви Христа Чоловіколюбця» )

Юліан Буцманюк є другим в українській історії вітражистом. Перший – виконав його вчитель Модест Сосенко для церкви в Підберізцях. А його учень реалізував свої знання в каплиці жовківської церкви. Практику він пройшов у вітражній фірмі Желенського і навіть залучався до реставрації Марійського костелу в Кракові.

«Після Сосенка і його Підберізців, це другий вітраж, проєктований українським художником. До того часу вони вітражами не займалися. Загалом відомо про чотирьох художників, які проєктували вітражі: Дем’ян Горняткевич, Модест Сосенко, Юліан Буцманюк і Петро Холодний», – каже Ірина Гах.

У жовківській каплиці є одне вікно, в яке Буцманюк вставив художнє скло. Велику фігуру Богородиці оточують два архангели Михаїл і Гаврил. Один з них написаний на стіні, а Гавриїл виконаний у техніці вітражу.

Портретист і монументаліст

У роки Другої світової Буцманюк виїхав з Львівщини, через Німеччину емігрував у Канаду. В Едмонтоні він розписав ще одну церкву – собор святого Йосафата, писав багато портретів і входив у всі українські організації діаспори. Буцманюк був одним із засновників і багатолітнім керівником Братства УСС в Торонто.

 

Розписи Буцманюка в едмонтонському соборі (фото Вахтанга Кіпіані)

На Львівщині, окрім розписів церкви, у Жовкві зберігається ще один пейзаж пензля Буцманюка, у Львівській галереї мистецтв – дві ікони Йосафата Кунцевича і Василія Великого, кілька робіт – у Нацмузеї у Львові. Багато його робіт з фондів знищили у радянський період.

Ірина Гах підсумовує: якщо про декого з художників тої плеяди подекуди згадували в радянській пресі та наукових працях, то про художників-усусів не було й жодних натяків. Попри це, вже навіть після розпаду Союзу у Жовкву привозили студентів з Росії показувати зразкові розписи Буцманюка.

 Орися Шиян

Журналістка відділу львівських новин. Спеціалізується на темі туризму, краєзнавства, історії, культурної спадщини, освіти, пише про проєкти та ініціативи для розвитку малих громад.