Волинь,
Польща, Україна: таємниці польсько-української історії на "Історії для
дорослих". Як польсько-українські відносини дійшли до Волинської трагедії?
Ми поєднали дві розмови в одну історію: про спільне минуле, політичні
суперечності та рішення, після яких сусідство обернулося насильством.
Як Донбас став «споконвічно російським» у кремлівських
промовах, якщо його історія — це і запорозькі поселення, і валійський
підприємець Джон Юз, і український промисловець Олексій Алчевський? Олег Криштопа розповідає, як розвивався
регіон, хто будував його шахти й заводи та як Москва привласнювала його минуле.
Від козацького
степу та європейських інвестицій — до Голодомору, радянської русифікації,
шахтарських протестів і «донецького клану». Як працював міф «Донбас годує
Україну», яку роль відіграли Ахметов і Янукович та як Росія принесла війну під
гаслами «захисту» — в «Історії для дорослих».
1941 рік.
Радянська влада відступає, нацистська Німеччина просувається вглиб СРСР, а
мирні люди опиняються між двома тоталітарними машинами.
У цьому
випуску — про один із найбільших замовчуваних злочинів Другої світової: підрив
Дніпрогесу у серпні 1941 року. Греблю підірвали не німці, як десятиліттями
стверджувала радянська пропаганда, а радянські спецслужби — без попередження
цивільних і власних військових. Гігантська хвиля накрила людей на Дніпрі, а
кількість загиблих так і не була чесно підрахована.
Нікіта Хрущов
часто постає в міфах як “українець”, реформатор і ледь не добрий радянський
керівник, який розвінчав культ Сталіна та подарував Україні Крим. Але реальна
біографія Хрущова значно темніша. Він був росіянином із Курщини, більшовицьким
апаратником, сталінським виконавцем, учасником радянської репресивної системи,
відповідальним за депортації, боротьбу з УПА, повоєнний голод в Україні та
придушення протестів.
У цьому
випуску говоримо про шлях Хрущова від Донбасу й партійної кар’єри до Кремля,
його стосунки зі Сталіним, участь у боротьбі за владу після смерті диктатора,
міф про “подарований Крим”, умовну відлигу, Новочеркаськ і Карибську кризу,
коли світ опинився за крок від ядерної війни. Це історія не про “доброго
реформатора”, а про людину, яка була частиною імперської машини — і сама стала
її обличчям.
Форсування
Дніпра Червоною армією у 1943 році десятиліттями подавали як героїчну сторінку
«визволення Києва». Але за радянським міфом про перемогу ховається одна з
найкривавіших і найстрашніших операцій Другої світової війни — масове кидання
людей на смерть заради наказу Сталіна взяти Київ до річниці Жовтневої революції.
Це історія не лише про битву за Дніпро, а про ціну радянської «перемоги
будь-якою ціною».
Це відео
руйнує міф про «визволення» як бездоганну героїчну операцію. Бо за офіційною
датою взяття Києва 6 листопада 1943 року стояли не лише бої проти нацистів, а й
злочинна байдужість радянського командування до власних солдатів, українських
мобілізованих і цивільного населення. Форсування Дніпра — це не тільки воєнна
операція. Це трагедія, яку Москва досі намагається вписати у зручний міф про
«велику переможну війну».
Російська
пропаганда доклала чимало зусиль для того, аби всіх переконати: Україна
неспроможна існувати окремо від росії. Зокрема, буцімто, всю українську
промисловість побудували завдяки СССР, а після 1991 року вона лише
розвалювалася й деградувала. Ми аргументовано спростуємо цю заяву. А також з’ясуємо,
для чого НАСПРАВДІ росія знищує нашу промисловість і взагалі не займається її
відбудовою на окупованих територіях.
Історик Віталій
Дрібниця знищує головний міф російської пропаганди про те, що Крим — це нібито
«подарунок» Хрущова. Хто насправді підписував документи у 1954 році та які
економічні причини стояли за цим рішенням? Коротко і по фактах. Дізнайтеся
правду!
21 липня 1811
року сталася одна з найбільших київських пожеж, яка сьогодні овіяна
конспірологічними версіями і численними припущеннями, щодо того, чому ж
спалахнув вогонь. Частина істориків киває у бік французів, інша – винуватить
аномальну спеку. Тож, як так сталося, що третина всіх будинків у Києві за три
страшні дні перетворилася на попіл?
Сьогодні уявити
собі Київ зразка 1800-х років дуже складно, адже більше як за 200 років місто
змінилося аж надто сильно. І не в останню чергу цим змінам послугувала одна з найбільших
київських катастроф.
17 вересня
1939 року війська Українського та Білоруського фронтів перейшли кордон і
вдерлися на територію Польщі. Так СССР де-факто вступив у Другу світову війну
як союзник нацистської Німеччини, хоча й прагнув це максимально приховати:
умови додаткового протоколу до пакту Молотова – Ріббентропа засекретили, війну
Польщі офіційно не оголосили, а метою вторгнення назвали «захист життя та майна
населення Західної України й Західної Білорусі». Чому Кремль не розпочав
агресію водночас із німцями 1 вересня, які міжнародні угоди він порушив, як
поляки чинили опір совєтському вторгненню, як сприймали ці події в УССР і на
заході України, як відбувся четвертий поділ Польщі та як змінилося життя на
окупованих територіях – розповідаємо у відео.
Більшовики з
1917 до 1920 року здійснили чотири великі “походи” з метою загарбання України.
Проте вже в 1919-му почали усвідомлювати, що самими тільки силовими методами
діяти неможливо: для контролю над Україною потрібно проводити українізацію.
Зрештою, Совєтська Україна еволюціонувала від автономної частини росії – через
“вимушену” самостійність – до статусу окремої союзної республіки. Сталін
продовжував наполягати на “автономізації”, однак Лєнін, Раковський і Фрунзе
доклали зусиль, аби цей намір не здійснився. Як утворювали Союз Совєтських
Соціалістичних Республік, чи справді це сталося 30 грудня 1922 року та як Україну
зробили частиною СССР – розповідаємо у відео.
Живцем
закопані посли, спалена лазня, п’ять тисяч убитих на поминальному бенкеті та
місто, підпалене за допомогою голубів. Так «Повість минулих літ» описує помсту
княгині Ольги деревлянам. Але літопис створили майже через два століття після
подій — і сучасні історики не вважають усі його подробиці беззаперечними
фактами.
Ким княгиня
Ольга була насправді: жорстокою месницею, першою великою реформаторкою
Київської Русі, вправною дипломаткою чи правителькою, яка підготувала майбутнє
хрещення Русі? Розбираємо її загадкове походження, загибель князя Ігоря, чотири
легендарні помсти деревлянам, податкову реформу, поїздку до Константинополя,
конфлікт зі Святославом і шлях від язичницької регентки до рівноапостольної
святої.
Анна Київська.
Чи все ж – Анна Руссская, як наполягають московити? Надзвичайно освічена та
вродлива донька Ярослава Мудрого, увічнена на прадавній софійській фресці, 1051
року прибула із Золотоверхого княжого Києва до злиденного Парижа, де ставши
королевою, правила поряд із своїм чоловіком та сином. А на цій мініатюрі Анна з
королем Генрихом, але в чому це він – чи ж не в жовтих тризубах на синьому
плащі? Це що – вона йому й одяг привезла, і не лише йому, а й цьому
бороданю-близнюкові? Так може вона не Руссская, а Українська? Чи це взагалі не
тризуби?
Іван Сірко – з
тих унікальних історичних осіб, яких є одиниці в історії будь-якої країни. Він
прожив у ХVII столітті таке життя, що став справжнім героєм легенд, практично
напівбогом, характерником, владним і водночас містичним, а ще – важливим
символічним образом непереможної України.
Сьогодні я проведу
вас цілою аудіотекою росіянських крадіжок, від пародії на ШУМ від Go-A, через
дивовижну подібність головної фрази гімну совєцького союзу на знахідку нашого
Миколи Лисенка та історію про те, як Леонід Утьосов прозоро натякнув, що
найвідоміший російський марш – це плагіат з нашої народної пісні...
Російська
пропаганда доклала чимало зусиль для того, аби всіх переконати: Україна
неспроможна існувати окремо від росії. Зокрема, буцімто, всю українську промисловість
побудували завдяки СССР, а після 1991 року вона лише розвалювалася й
деградувала. Ми аргументовано спростуємо цю заяву. А також з’ясуємо, для чого
насправді росія знищує нашу промисловість і взагалі не займається її відбудовою
на окупованих територіях.
На каналі
Крапівний дивіться: розвінчування найпоширеніших міфів про Україну, скільки триває
війна з Росією та чому українці соромляться своєї історії.
Геноцид (згідно з Конвенцією ООН про запобігання злочину
геноциду) — це умисні дії, вчинені зі спеціальним свідомим наміром повністю або
частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Такого свідомого наміру в УПА не було.
Навіть більше, за самочинні дії серйозно карали.