Цей проєкт офіційно
завершено. Дякую, що були зі мною!
Друзі, блог став для мене цілою
історією, але настав час для нової сторінки. Я переїхала на особистий майданчик «Ген цікавості», де буде ще більше пізнавального контенту. Буду щиро рада
бачити там знайомі обличчя. Перші дописи вже чекають своїх читачів.
Хочу повідомити, що я
прийняла рішення «законсервувати» блог. Це означає, що призупиняється його
оновлення, але при цьому залишаються всі старі матеріали доступними для
читання.Інформацію про
блог з зовнішніх ресурсів видалено.
Знаєте, бувають такі моменти, коли одна випадкова знахідка в архівах або на
просторах мережі змушує всі розрізнені спогади в голові раптом скластися в
єдину, чітку картину. Саме це я відчув, коли вперше побачив цю грамоту. Це не
просто старий папірець із печатками — це справжній маніфест того, чим була і
чим мала бути Україна понад століття тому. Дивлячись на ці лінії, на ці обриси
на мапі, я нарешті отримав документальне підтвердження тому, що бачив на власні
очі ще у 2000-х роках. Дізнатися більше...
Цей тимчасовий притулок служив домівкою для новоприбулих українських
іммігрантів на термін від кількох тижнів до кількох років. Багато нових
іммігрантів зосереджувалися на розчищенні землі та посадці
сільськогосподарських культур, перш ніж будувати більший, постійніший дім.
Колись, до
того як бетон і піноблоки стали модою, дяка частина стародавніх українців на
Поділлі будували не “дачі” і не “вілли”, а бурдеї — хатки, що виростали не над
землею, а в самій землі. Прямо як у хобітів Толкіна, тільки замість чарівної
палички — лопата, пилка і старе корито. Без ельфів, але з димком від саморобної
пічки.
Київ руйнували
багато разів. Історичні та архітектурні пам’ятки нищили в усі часи – від
монголів до комуністів. На жаль, це руйнування продовжувалося і в мирні часи, і
після відновлення Незалежності. Сьогодні багато пам’яток залишаються не
музеєфікованими. Як і жодного комплексного погляду на місто з точки зору
історії та туризму досі не сформовано. При цьому – є місця, які мають потенціал
стати справжніми магнітами. Що приховує Київ, які таємниці та які історичні
перлини? Про це говоримо в прямому етері з гідом, популяризатором історії
Києва, автором популярного каналу Кирилом Степанцем.
Як Малоросія
намагалася перемогти Україну? У цьому відео — історія арешту Тараса Шевченка та
імперської цензури. А ще – Микола Гоголь і його трагічний вибір між українським
походженням та служінням Російській імперії. У відео йдеться про лист
Бєлінського до Гоголя, релігійну кризу письменника, його ставлення до Шевченка,
хворобливий конформізм, а також про те, як на тлі революцій 1848 року,
Кримської війни й краху миколаївської Росії по-різному склалися долі Гоголя та
Шевченка. Це відео про Шевченка і Гоголя, Кирило-Мефодіївське братство, Миколу
І, імперську цензуру, українську літературу XIX століття, Кримську війну,
російський імперіалізм і те, як формувався модерний український національний
міф.
Якщо вас
цікавлять Тарас Шевченко, Микола Гоголь, історія України XIX століття,
Кирило-Мефодіївське братство, царська Росія, українська мова під заборонами,
Бєлінський, Достоєвський, Кримська війна 1853–1856, українська інтелігенція та
імперська політика Росії — це відео дає цілісну картину епохи без шкільних
спрощень.
Чи справді
Київ — «мать городов руських»? Чому Данило – не Галицький? Як з’явилися поняття
«Малоросія» та «Новоросія» — і чому вони досі працюють як політична зброя?
У подкасту Анна Ніколаєва говорить з істориком, публічним
інтелектуалом і головою Українського інституту національної пам’яті Олександром
Алфьоровим про те, як формуються історичні міфи — і які вони мають реальні
наслідки сьогодні:
як коректно
говорити про історію Русі;
звідки взялися
образи богатирів і чому їх так любить російська пропаганда;
як виникли
пейоративи «москаль», «кацап», «хохол» і що вони насправді означають;
чому назви
«Малоросія» й «Новоросія» — це не географія, а інструмент колоніальної політики.
чому Перша
світова війна досі залишається «нічиєю» у нашому публічному просторі;
що бракує для
переосмислення Другої світової;
як працювати
зі спільним і травматичним досвідом — зокрема у питанні Волинської трагедії;
що відповідати
на закиди про «релігійні переслідування» та як відрізняти віру від політичного
впливу.
Цей епізод —
про відповідальність за слова, пам’ять і важливість імен. Про те, як говорити
про історію так, щоб вона перестала бути зброєю ворога та стала інструментом
нашої стійкості.
Чи правда, що
колись в українських сім’ях було по десятеро дітей? Як громада ставилася до
розлучень і як регулювала дошлюбні вагітності? Наскільки викривленими є наші
сучасні уявлення про традиційне домодерне суспільство?
У новому
випуску «Пороблено» говоримо з істориком Ігорем Сердюком — доктором історичних
наук, професором Київської школи економіки, лауреатом Міжнародної премії імені
Івана Франка — про історичну демографію і повсякденне життя українців кількасот
років тому.
Це розмова про
людей, яких зазвичай лишаються в тіні великої історії:
про дітей, які
дуже рано дорослішали;
про бездітні
пари, для яких відсутність дітей була не лише особистою, а й суспільною
проблемою;
про дитячу
смертність і шлюбний вік у часи Гетьманщини;
про покриток і
байстрюків, яких фольклор пам’ятає гучніше, ніж офіційні документи;
про людей з
інвалідністю та ставлення до них громади;
про старість і
ставлення до здоров’я — як дбали про себе та який спосіб життя обирали, щоб
жити якнайдовше.
Вмикайте відео, щоб розвінчати або підтвердити свої уявлення про
«традиційну сім’ю» та «старі добрі часи».
Кирило Марсак
– єдиний представник України на Олімпіаді-2026 у фігурному катанні. Він змагався
у чоловічому одиночному фігурному катанні.
На
Олімпіаді-2026 він виступав уперше, а рекордною сумою балів у кар'єрі українця
було трохи менше 80 балів у короткій програмі. Усі ці показники він суттєво
покращив на Олімпіаді-2026.
Тато Кирила,
Андрій Марсак, зараз захищає нашу країну на фронті. Але йому вдалося знайти
можливість подивитися виступ сина. Причому Андрій переглядав прокат у компанії
своїх братів по зброї. Після виступу батько з сином зідзвонилися.
Росіяни атакували
в соцмережах українського фігуриста напередодні його виступу на Олімпіаді.
Він міг бути
головною зіркою українського фігурного катання, але на Олімпійських іграх 2026
представляє команду США. Ще й як!
На Чемпіонаті
світу 2026 з фігурного катання, що завершився у Празі, справжню сенсацію
створив дует Емілі Зінґас та Вадима Колесника: американський тандем став третім
у танцях на льоду.
Розповідаємо
про харків'янина Вадима Колесника, який у 15 років перебрався до США, отримав
громадянство, але продовжив підтримувати Україну.
Моє рідне місто
Запоріжжя – гандбольна столиця України. Ми були єдиним містом, крім Москви, яке
мало дві команди у чоловічій вищій лізі чемпіонату СРСР – ЗІІ та ЗАС. Щороку
одне коло чемпіонату проводилось у запорізькому палаці спорту "Юність"
за переповнених трибун.
Кращі роки
команди ЗІІ (раніше – ЗМетІ, коли Запорізький індустріальний інститут називався
Запорізьким металургійним інститутом), за яку грали олімпійські чемпіони та
чемпіони світу, припали на керування головного тренера Семена Полонського,
видатної постаті українського гандболу. Кілька років тому його включили до
топ-10 українських тренерів у командних видах спорту.
Семен Полонський
– творець команд ЗАС та ЗІІ, заслужений тренер України та СРСР, який виховав
п'ять олімпійських чемпіонів, трьох чемпіонів світу, дев'ять чемпіонів світу
серед студентів. Команда ЗІІ під його керівництвом сім разів ставала призером
чемпіонату СРСР, а 1983 року виграла Кубок ЄГФ.