«Цар степу». Які саме є підстави вважати, що Іван Айвазовський український художник?

  

Доводити, що Україна має право вважати також і своїм художника-мариніста Івана Айвазовського не легко, навіть порівнюючи з Іллею Рєпіним (Ріпиним), Казимиром Малевичем та Архипом Куїнджі. Але Музей Метрополітен в Нью-Йорку в 2023 році, через приблизно рік від початку масштабної війни Росії проти України, записав Івана Айвазовського українцем. Потім – після звернень вірменської громади США – записав його вірменином, проте художником із України. Якими є підстави вважати Айвазовського українським художником?

– Айвазовський! Я – цар землі, а ти – цар моря!, – вигукнув російський імператор Микола Перший до Івана Айвазовського, коли вони пливли на колісному пароплаві Чорним морем.

Може й так, але без перебільшення Івана Айвазовського можна назвати і «царем степу». Українського степу…

Айвазовський мав український дух, а також вірменський темперамент

Олег Пінчук

Ованес Айвазян (1817–1900) народився у Феодосії, в Криму, у вірменській родині. Пізніше він візьме спочатку собі прізвище «Гайвазовський», але згодом стане Іваном Айвазовським.

Предки Айвазовського жили на Галичині, під Львовом, куди переселилися у 18-му столітті з західної Вірменії. А потім їхні нащадки вже перебралися до Феодосії.

«Айвазовський – художник геніальний, який народився в Криму, в Україні, мав вірменське походження. Він вірменин, але наш, український. Він мав, знаєте, оцей український дух, а також вірменський темперамент, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода український скульптор, народний художник Олег Пінчук. – Я вважаю його українським художником вірменського походження. Для мене він – однозначно український художник з українсько-вірменським корінням».

 

Картина Івана Айвазовського «Туман на морі» (1895)

З дитинства Айвазовського тягнуло до малювання і перша картина – вітрильник з червоними вітрилами – з’явилася на білій стіні їхнього будинку. Батько хотів покарати сина паском, але передумав.

Як і багато тогочасної талановитої молоді, Айвазовський поїхав вчитися до Петербурзької академії мистецтв – такого закладу в Україні тоді не було.

Мариніст від Бога

Іван Айвазовський є одним із наймайстерніших мариністів усіх часів – левова частка його картин зображує море, а також кораблі, морські битви. Проте він не малював, стоячи з мольбертом на березі моря, а по пам’яті переносив побачене на мольберти пізніше.

Художник любив довго дивитися на море під час прогулянок.

Айвазовський – художник геніальний, який народився в Криму. Він вірменин, але наш, український

Олег Пінчук

У нього – прекрасна гра кольорів і моря самого, і сонця або місяця поетичні відблиски. Під час однієї з виставок у Парижі відвідувачі серйозно обговорювали, чи, бува, не ховає Айвазовський свічки за картинами – так майстерно підсвічені на його картинах хвилі.

«Малювати море не важко, коли маєш талант. Це питання навиків. Коли є внутрішній потяг до цього, то не важко годинами стояти і малювати бульбашки, морську піну. Бог дав Айвазовському талант і він ним правильно розпорядився. Він також був трудоголіком з дуже широким горизонтом бажань. Такі люди народжуються раз на мільйон», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода мистецтвознавиця Ганна Ярова.

 

Іван Айвазовський, «Дев’ятий вал» (1850). Цю картину вважають найвідомішою картиною художника

Так, як було вже зазначено, переважна частка творчого спадку Івана Айвазовського – це картини на морську тематику. Сумнівів у тому, що він, перш за все, мариніст бути не повинно. Але і замовчувати степову, українську тематику теж не варто.

Запах степу

Менш відомим є факт, що в творчому спадку Івана Айвазовського є багато – десятки й десятки – картин на українську тематику.

Українські теми Айвазовському ніхто не замовляв. Ця тема була йому органічною

Ганна Ярова

Зокрема видно, що він був закоханий в український степ, любив малювати вітряки, а також зображати українських чумаків, які ходили до Криму та на Азов за сіллю та рибою.

«Чумаки для художника – це такий харизматичний матеріал. Такого ніде не було. І коли Айвазовський їхав з Криму на північ, то чумаки йому увесь час по дорозі зустрічалися. Українські теми Айвазовському ніхто не замовляв. Ця тема була йому органічною, бо він увесь час їздив степом», – каже в інтерв’ю Ганна Ярова.

 

Картина Івана Айвазовського «Чумаки на відпочинку»

Іван Айвазовський був неперевершеним мариністом, але і степ, як вже було зазначено, йому чужим не був. Тим більше, що в цих двох стихіях – морській та степовій – можна знайти певні подібності.

«Море й степ мають багато спільного. Все хвилюється, неймовірна краса! Оці трави, які увесь час колихаються. В степу також є ефект злиття горизонту, є випарування з землі – як ніби якісь міражі. В степу також великий простір для творчого втілення. Небо, яке увесь час міняється. А ще Айвазовський любив вітряки», – каже Ганна Ярова.

І справді: як корабель впевнено пливе безкрайнім морем, так і чумацький обоз хоч і повільно, але впевнено суне безкрайнім степом, запряжений волами...

Айвазовський дружив з родиною німецьких колоністів на півдні України (нинішня Херсонщина) Фельц-Фейнів, старанням яких постав степовий ландшафтний простір, а нині заповідник «Асканія-Нова». В їхньому маєтку він часто гостював і навіть мав окрему кімнату для малювання.

 

Іван Айвазовський, «Український пейзаж вночі» (1870)

І малював степ Айвазовський так само майстерно, як і море.

«Айвазовський мав талант від Бога, надихався кримською природою. Ясно, що він був мариністом, але писав і українські пейзажі. Коли підходиш до його картин, ти відчуваєш і запах моря, і запах степу, і вітер відчуваєш. Він не лише візуально передав, а робив це і через сприйняття, спогади. Дивишся на його степ – і відчуваєш вітер, дивишся на його море – відчуваєш шторм, наприклад. Навіть запах відчувається моря чи степу. Це на підсвідомому рівні, але відчувається», – ділиться відчуттями Олег Пінчук.

«Затирання» української тематики?

Цікавий момент: Айвазовський дуже часто малював флотські картини на замовлення царя, або Головного Морського штабу, або навіть російських адміралів-флотоводців, прославляючи їхні морські баталії і перемоги.

Українська тема була йому близька

Оксана Семенік

А українську тематику йому ніхто не замовляв – це був поклик серця, він ці картини малював з власного бажання.

«Це означає, що йому українська тема була теж цікава і вона йому була близька… Коли ми говоримо про художників у Російській імперії, то треба розуміти, що вони малювали на замовлення, що вони робили для того, щоб прогодувати себе чи родину, а що вони робили дійсно по своїй волі і що їм було цікаво», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода історикиня мистецтва Оксана Семенік.

 

Іван Айвазовський, «Під час жнив в Україні», 1883 рік

«Ніхто Айвазовського не примушував писати на українські теми. Він бачив цю красу, якої більше ніде не було. Ясно, що він намилувався італійськими пейзажами, але зрозумів, що у нас, як то кажуть, не гірше. І своя краса, і простір. А Росія робить акцент, що він виключно мариніст», – пояснює в інтерв’ю Ганна Ярова.

 

Картина Івана Айвазовського «Весілля в Україні»

Ще один важливий момент: картини на українську тему Іван Айвазовський малював протягом свого 60-річного творчого шляху – і молодим художником, і в розквіті сил, і вже на схилі віку. Тобто, ця тема йому «резонувала» протягом усього життя.

«Дніпро, український степ, млини та чумаки – Айвазовський написав десятки неймовірних картин про Україну, які невідомі широкому загалу. Сотню років їх не виставляли на престижних виставках, натомість демонструючи лише одну зі сторін таланту митця – майстерність мариніста. Замовчували росіяни не лише український колорит у творчості Івана, а і його зв'язки з Україною. У біографії художника майже нічого немає про це, однак, частина картин, які, попри все, збереглися, свідчать про інше – Айвазовський захоплювався Україною, мандрував нею та малював надзвичайні пейзажі!», – писало інтернет-видання «Нова Каховка».

Шевченко і Гоголь

У Петербурзі якийсь час Айвазовський знався з Тарасом Шевченком. Але дружби між ними не було. Молодий амбітний художник із Криму не сподобався молодому амбітному художнику і поету Шевченку.

В автобіографічній повісті «Художник» (1856) Тарас Шевченко писав: «…приїхав з Криму Айвазовський та зупинився у нас на квартирі… Але мені, не знаю чому, на перший погляд той не сподобався. У ньому були, попри витончені манери, щось несимпатичне, щось не художницьке, а ввічливо-холодне, відразливе».

Як пояснює мистецтвознавиця Ганна Ярова: «Ну, молоді люди, своя психологія. Це ж не обов’язково, що вони мають дружити. Що таке митці? Це ж індивідуальності!»

До речі, неулесливо відгукнувся про зустріч з Айвазовським у Криму й Антон Чехов, якого здивувало, наприклад те, що Айвазовський ніби не прочитав у житті жодної книжки і не соромився цього. А коли йому було читати, якщо він в середньому малював по дві картини на тиждень?!

 

Іван Айвазовський, картина «Лід на Дніпрі», 1872

Зате з Миколою Гоголем Айвазовський здружився, коли обоє перебували в Італії. Вони об’їздили і Рим, і Венецію, і Тоскану й інші місця, разом ходили на карнавали, де Гоголь ніби вбирався в український стрій у шароварах, а Айвазовський – виряджався на іспанця. Ця подорож була напрочуд плодовитою для Айвазовського, що вилилось у велику кількість картин на італійську тему.

Подейкують, що Гоголь з Айвазовським спілкувались навіть українською мовою, а ще в них в компанії був український художник Василь Штернберг.

Гоголь навіть читав Айвазовському уривки з «Мертвих душ».

 

Картина «Млин» Івана Айвазовського, 1874

Цікаво також, що Іван Айвазовський матеріально підтримував Рисувальну школу Миколи Мурашка в Києві для талановитої української молоді.

Художник-глобаліст

Іван Айвазовський був гарно інтегрований і дуже відомий в російській імперії. Він був живописцем Головного Морського штабу, мав право носити мундир, був почесним членом Імператорської академії мистецтв у Петербурзі.

Але він також був і людиною світу певною мірою. Він багато подорожував, мав чимало виставок за кордоном, був почесним членом академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

Айвазовський навіть мав виставку у французькому Луврі в 1843 році.

Перше справжнє кохання майбутнього великого художника – італійська балерина Марії Тальоні, яка танцювала в Петербурзі. Перша дружина – англійка Юлія Ґревс, дочка лікаря-англійця, який працював у Російській імперії. Другою дружиною була значно молодша кримська вірменка-вдова Анна Бурназян-Саркізова.

Він говорив багатьма мовами, включно, кажуть, з українською. Його картина («Хаос створення світу», 1841) потрапила в колекцію папи Римського Григорія XVІ.

Ніби Гоголь сказав Айвазовському: «Прийшов ти маленькою людиною з берегів Неви у Рим – й одразу здійняв Хаос у Ватикані».

Айвазовський виставлявся в США і навіть написав кілька картин на тему відкриття Колумбом Америки, а також про американську продовольчу допомогу Росії, яка потерпала в 1892 році від голоду, коли США направили кілька кораблів із продовольством. Айвазовський зобразив американську допомогу на картинах «Роздача продовольства» та «Корабель допомоги».

Під час Карибської кризи в часи Холодної війни перша леді США Жаклін Кеннеді – щоб розрядити ситуацію – попросила на кілька років ці дві картини Айвазовського з американської галереї і повісила їх в кімнаті Рузвельта в Білому домі – для пом’якшення протистояння США-СРСР на початку 1960-х років.

В Айвазовського є картини Антарктиди. Також він, скажімо, написав чимало картин на замовлення турецького султана, в нього є прекрасні вигляди Константинополя-Стамбулу.

Цікавий момент – під час Кримської війни в середні 1850-х років Айвазовський поїхав в евакуацію до Харкова, а не до Петербургу, на що звертають увагу українські мистецтвознавці.

Айвазовський і Крим

Художник любив Феодосію, або як її називали «Теодосія». Власним коштом збудував у місті картинну галерею, бібліотеку, школу, провів залізницю від Джанкоя на півночі Криму до Феодосії. Також попіклувався, щоб місто мало питну воду. За якоюсь іронією, про воду для посушливого Криму вже в середині 20-го століття попіклується Україна.

Росія замовчує певні моменти, як і дуже багато фактів з біографії Айвазовського

Оксана Семенік

І народився він в Феодосії, і помер у Феодосії. На пам’ятнику викарбувані слова одного древнього вірменського філософа: «Народжений смертним, залишив по собі безсмертну пам’ять».

Чи повинна Україна якось посилити свої «претензії» на Івана Айвазовського? Очевидно, що так, але це не повинно, вочевидь, бути «ідеєю фікс».

Айвазовський належить і вірменському народу. Ясно, що належить і Росії, флот якої він так багато малював. Належить він і Криму, який як людина і живописець безмежно любив.

Належить він і Всесвіту, бо був світового рівня геніальним художником.

 

Картина Івана Айвазовського «Чумаки в Україні»

Україна має свою частку в Айвазовському і його творчому спадку. І через те, що він народився, жив і помер у Криму, і через те, що він постійно подорожував Україною, і через те, що українська тематика посідає значне місце в його живописному спадку і наповнена душевною романтикою.

«Росія замовчує цей момент, як і дуже багато фактів з біографії Айвазовського й інших художників, які невигідні Росії – щоб зовсім не було видно ніяких зв’язків з Україною. Це для привласнення художника, щоб сказати, що він виключно російський», – каже в інтерв’ю Оксана Семенік.

 

Картина Івана Айвазовського «Одеса вночі», 1846 рік. За деякою інформацією, цю картину було забрано з музею в Херсоні під час окупації міста російськими війсками в 2022 році

Історикиня мистецтва звертає увагу також і на те, що в Криму – окрім флоту і моря – Айвазовський часто на картинах малював і кримських татар, і про це майже не говорять російські мистецтвознавці.

«Так само мало згадуються його картини, присвячені Вірменії чи портрети вірменських діячів. Все це стирається для того, щоб він був лише видатним мариністом», – додає Семенік.

Ясно, що якби не нинішня окупація Криму Росією в 2014 році, то Україні було б значно простіше висловлювати більше прав на Івана Айвазовського.

«Коли привласнюються Росією роботи Айвазовського, то цим вони ніби привласнюють собі Крим і Чорне море. Вони говорять: ось подивіться – російський художник, він малював Крим, він малював Чорне море, – а значить Крим – російський», – каже Семенік.

В українських музеях є немало робіт Івана Айвазовського, а найбільше – в картинній галереї окупованої Феодосії.

В Херсоні після його нетривалої окупації російськими військами в 2022 році, з обласного музею було вивезено кілька робіт Айвазовського.

Вивезли російські окупанти оригінали картин Івана Айвазовського і з Художнього музею імені Куїнджі в Маріуполі.

Як ділиться емоціями історикиня мистецтва Оксана Семенік: «В мене є особисте переживання, що так само, коли росіяни йшли з Херсону і пограбували і повністю забрали колекцію з музею, що вони зроблять те саме з Феодосійською картинною галереєю, коли будуть йти з Криму. А це ж просто шедеври, й дуже важливо і для України, і для українською культури мати ці шедеври».

Ростислав Хотин