Історія Києва: хто і як хотів заволодіти столицею України. І що спільного в цих подіях

  

За легендою, Київ заснували брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь ще в 482 році. Проте думки істориків щодо цього не завжди збігаються: хтось стверджує, що сучасна столиця України існувала й раніше, а хтось спирається на пізніші дати — часи Русі, коли місто вперше почали згадувати князі.

Протягом століть Київ часто хотіли зруйнувати, спустошити чи захопити. Для російських окупантів з початку їхнього повномасштабного вторгнення  Київ також став однією з основних, проте недосяжних цілей.

Про 5 випадків, коли сучасна столиця України зазнавала руйнувань і щоразу відбудовувалася, читайте в матеріалі.

Розорення Києва в 1169 році

«І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх…» — сказано в Київському літописі.

Після смерті князя Ростислава місто очолив його племінник Мстислав Ізяславич. Він вів активну діяльність, проте не мав схвалення серед інших князів — зокрема синів Ростислава.

1169 року володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський (він правив територіями тогочасного Залісся, яке вважають зародком російської державності) зібрав військо з коаліції муромських, смоленських, полоцьких, чернігівських та дорогобузьких князів, щоб вирушити на Київ. Відразу взяти місто їм не вдалося, але й більшість оборонців Києва тоді прямувала до Новгорода, тому не могла повноцінно захистити свої землі.

 

У березні 1169 року після довгої облоги місто здалось. Його мешканці вважали, що мета такого походу — очолити іншому князеві київський престол.  Однак вони помилилися — військо спустошило місто, а Андрій Боголюбський  відмовився володарювати в Києві.

«Його відмова від Києва пояснювалась його слабкістю. Він потрапив у дуже незручне становище: земля, на яку він спирався — Суздальщина — дуже далеко від Києва. Він і його спадкоємці розбудовували Суздальську землю, копіювали деякі київські речі. Там так само собі побудували Золоті ворота, Печерський монастир виник, копіювалася топографія. І це свідчило про протилежне — не про претензії на київську спадщину, а про відмову від неї. Це такий собі сепаратизм», — коментував події 1169 року історик Вадим Арістов в інтерв’ю «Радіо Свобода».

 

Облога Києва в 1240 році

1238 року Володимирське князівство, яким раніше правив Андрій Боголюбський, завоювали монголи. Однак князі володимирських земель обернули це на свою користь. Вони отримали від монголів визнання старшинства своєї влади над рештою півночі Русі та розпочали експансію сусідів.

Восени 1240 року монголо-татари взяли в облогу Київ. Про це засвідчив Іпатіївський літопис. Військо Батия оточило місто та здійснило штурм з боку Лядських воріт. Останнім рубежем для захисників міста стала Десятинна церква, однак вона не витримала ваги містян, які ховалися в ній, і завалилася. У грудні 1240 року Київ остаточно впав та втратив своє значення символу єдності Русі.

«Більшість мешканців винищили. Літописна формула, що «всіх вбили» — це дійсно кліше. Але ми маємо результати археологічних розкопок, які свідчать дійсно про те, що монголи масово винищували населення. Це вони робили і в інших містах, і в інших країнах. Це була їхня стандартна тактика залякування, свідома така тактика терору», — розповів дослідник історії Дмитро Вортман в інтерв’ю «Радіо Свобода».

 

Розорення Києва в 1482 році

У вересні 1482 року військо кримськотатарського хана Менґлі Ґірея розорило Київ і Києво-Печерський монастир. Тоді місто перебувало під керівництвом Великого князівства Литовського, а з ним ворогувала Московська держава. Деякі дослідники вказують на те, що князь Іван ІІІ запропонував ханові напасти на Поділля або на міста поблизу Києва, щоб перемістити литовське військо на південний схід. Інші історики вважають, що московський князь був основним ініціатором вторгнення Менґлі Ґірея до Києва.

Тоді місто погано підготували до оборони, тому 1 вересня татари здобули укріплення замку, запалили місто, пограбували церкви й позабирали в неволю людей.

 

Штурм Києва в 1918 році

У 1918 році Радянська Росія розпочала війну проти Української Народної Республіки, щоб встановити на наших територіях радянську владу. 3 лютого 30-тисячна російська червона армія захопила Дарницю навпроти Києва і спробувала увійти до міста, однак її зу­пи­нив ку­ле­метний вогонь українських частин з правого берега. Кілька діб біль­шо­вики обстрілювали Київ че­рез Дніпро, а потім почали наступ на центр столиці. 8 лютого українські підрозділи відступили з Києва.

«Ми йдемо вогнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах ... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир`я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті ... Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло — бути нещадними!» — писав  командувач армії російських більшовиків Михайло Му­ра­вйов.

 

Більшовики захопили Київ і запровадили «червоний терор», внаслідок якого загинуло близько 5 тисяч осіб.

«Червоний жах навис над Києвом. Тисячами розстрілювали старшин. Удень і вночі арештовували та вели кудись людей, звідки вони вже не вер­та­лись. Хапали на вулицях. Розстрілювали всіх, у кого знаходили посвідку на внесок на Український Національний Фонд. Знущалися з портретів Шевченка і палили українські книжки», — згадував член Центральної Ради Микола Ґалаґан.

Підрив Києва в 1941 році

У вересні 1941 року Київ почали руйнувати ще до приходу німецьких військ. Радянське керівництво провело масштабну операцію з мінування житлових будинків та адміністративних споруд в центрі міста. Виконали таке доручення представники НКВС та частини Червоної армії. Коли німці вступили до Ки­єва, центр міста був ущерть нашпигований вибухівкою. Від­ступаючи, радянські війська зруйнували електростанцію, водогін, залізничні колії та мости через Дніпро. Пізніше тією вибухівкою були знищені архітектурні споруди Києва, Успенський собор Києво-Печерської лаври та центр міста — Хрещатик. Такі дії радянської влади поховали під руїнами будівель тисячі мешканців столиці, проте не набули широкого розголосу — всю відповідальність за вибухи керівництво переклало  на плечі німців.

Водночас німецькі окупанти звинуватили у підриві диверсантів та євреїв. Лише за два дні в Бабиному Яру вони розстріляли понад 30 тисяч євреїв.

elle.ua