Історія Цирку

 

Історія циркового мистецтва України починається з ІХ століття.  Історичним свідченням є стародавні фрески - настінні малюнки, що знаходяться в південній вежі найдавнішої пам’ятки - собору святої Софії в Києві. Фрески відображають вистави в амфітеатрі за участю: кулачних бійців, музикантів, танцівників, поводирів з тваринами та фокусників. Найбільш цікавим є зображення акробатів у супроводі музик. На ньому чоловік тримає за поясом жердину, на верхівку якої підіймається хлопчик.  

 

Мандрівні артисти розважали глядачів аж до 1797 року. У цьому році з Дубна до Києва перевели Контрактовий ярмарок, що призвело до появи “балаганів” і “цирків-стовпчиків”. Будували їх здебільшого з дешевих дошок і старих ящиків. Такий метод будівництва робив перші балагани схожими на звичайні сараї. Всередині ставили лавки в декілька рядів для заможних глядачів, а за ними була огорожа спеціально для стоячих місць “бідноти”. У центрі манежу зводили стовп, який підтримував купол з брезенту.

1875

Перший стаціонарний цирк-театр в Києві називався “Альказар” Його було відкрито у 1875 році австрійцем Ігнатієм Собботом на ділянці, купленій французом Огюстом Бергоньє. Знаходився він на перехресті сучасних вулиць Б. Хмельницького і Є. Чикаленка (колишньої Пушкінської). Будівля цирку була двоповерховою, збудованою з каменю. Тут давали свої пишні вистави понад 60 артистів, балет з Неаполя, клоуни з Лондона, оркестр з 35 музикантів, а також кінні номери за участю 40 коней. Втім, утримання цирку було невигідним і в наступному році він закрився, а приміщення здавалося в оренду гастролюючим театральним трупам.

 

1876 – 1890

Наступні 14 років в Києві був відсутній постійний цирк. Тим часом в сусідніх містах почали відкриватися стаціонарні цирки: 1862 р. в Одесі, 1879 р. другий цирк в Одесі, 1883 р. в Харкові, 1888 р. в Ризі. Циркове мистецтво Києва, який в свою чергу зазнав у другій половині ХІХ століття бурхливого розвитку культури та економіки, розквітало.

1891

Київською Міською Думою оголошено конкурс на кращий проєкт будівництва стаціонарного цирку. Серед інших видатних представників циркової індустрії одним з перших представили свої проєкти відомий цирковий імпресаріо Альберт Саломонський, другим – не менш авторитетний Сципіон Чинізеллі. Незважаючи на доволі велике розмаїття проєктів Дума відхилила всі надані пропозиції та прийняла рішення створити спеціальну міську комісію по спорудженню міського цирку. Її очолив знаменитий київський архітектор Георгій Шлейфер.

 

Саме будівництво доручили зятю київського генерал-губернатора Михайла Драгомирова — Петру Крутікову. Зять київського чиновника більш, аніж будь-хто інший, підходив для цієї ролі. Кінні виступи Петра Крутікова відрізнялися незвичайною манерою виконання і видовищністю. Тому 1897 року талановитий дресирувальник відправився гастрольним турне – санкт-петербург, москва та Одеса. Квитки на вистави розкуповувалися на місяць вперед, а під час гастролей в Парижі його програму відвідав екс-президент Франції Казимир Пер’є.

 

1903

Здобувши успіх та визнання, Михайло Крутіков зайнявся цирковою діяльністю професійно і очолив будівництво стаціонарного цирку в Києві. 23 листопада 1903 року цирк був збудовано на місці сучасної вулиці Архітектора Городецького. Крутіков дав йому назву Hippo-palace (“Кінний палац”). Фінальний проєкт будівлі виконав архітектор Едуард Брадтман.

Це був найбільший цирк Європи – цегляний, двоповерховий, оснащений за останнім словом техніки. Просторий триярусний зал, величезний купол над манежем, електричне освітлення. На кожного з 2 тисяч глядачів, які вміщалися у залі, чекало зручне крісло (після шапіто з дерев’яними лавками така розкіш вражала).

 

 

1941

Будівлю цирку Крутікова було зруйновано у 1941 р. На її місці у 1964 р. був зведений кінотеатр “Україна”. Руїни простояли всю війну і наприкінці 1940-х рр. Нарешті були розібрані. Цирк було вирішено не відновлювати на старому місці, а побудувати на новій ділянці. Але ще до того, в серпні 1944 р. у звільненому Києві, на Троїцькій площі (на місці перед входом до сучасного НСК «Олімпійський» ) було встановлено тимчасову будівлю літнього цирку-шапіто. Але порівняно невелика зала шапіто не могла вмістити всіх бажаючих.

 

1950

Тому в 1950 р. на вільній ділянці на розі вулиць Саксаганського та Великої Васильківської розпочалося будівництво стаціонарного цирку - за проєктом В. Жукова. Будівництво завершили у рекордно короткий термін- два місяці. Будівля була вирішена у формах радянської класики, фасад з колонадою прикрашала кераміка, будівлю увінчував легкий металевий купол. Відкриття цирку відбулося 19 серпня 1950 р. Цей цирк отримав назву Літнього.

 

 

Кадри того, як виглядала площа перед цирком у 1951 та 1957 роках.

 

Цирк пропрацював всього 10 років, поки не було збудовано сучасну будівлю цирку на площі Перемоги, яка відчинила свої двері 5 листопада 1960 року.

 

Сьогодні за адресою Велика Васильківська, 45 знаходиться житловий комплекс з магазинами на першому поверсі.

1960

Будівлю цирку на Галицькій площі 2 (раніше Перемоги) збудовано у 1958-1960 рр. за проєктом архітектора Валентина Жукова. Будинок є пам’яткою архітектури і містобудування місцевого значення.

Робочі креслення, датовані 1959 р. свідчать, що крім В.О. Жукова над розробкою проєкту працював архітектор К.Г. Ратушинський - в майбутньому автор Володимирського критого ринку.

Свого часу київський цирк став найбільшою цирковою спорудою в СРСР розміром 14 655 кв.м., яка розраховувалася на 2000 глядачів.

Центральне місце в композиції будівлі займає круглий зал для глядачів, навколо якого розміщено: фоє, буфети, різні обслуговуючі приміщення і артистичні кімнати. В крилах будинку розташовано кафетерії. Цирк має все необхідне інженерне обладнання і спеціальне обладнання циркової арени для влаштування водних пантомім.

Головний фасад будинку цирку, який повторює круглу форму залу для глядачів і фоє, акцентований колонадою композитного ордера з круглих колон. Будинок має цокольний поверх, на всю висоту якого, по ширині головного фасаду зроблені парадні сходи, що ведуть до входів у цирк. Найбільш цікавим у споруді стало влаштування експериментального залізобетонного купола, який змонтували без використання риштувань і опалубки. Перед вибором цього проєкту інженерів С.А. Ривкіна, М.С. Грутмана, Скачкова (інститут „Гіпроцивільпромбуд”) Держбуд УРСР розглянув кілька інших пропозицій. Прийнятий варіант був визнаний найбільш економічно вигідним та найбільш індустріальним.

Для монтажу купола в центрі споруди було зведено металеву башту з підйомним краном. Другий кран було зведено ззовні. Монтаж здійснювався навісним способом шляхом послідовного збирання кільцевих поясів. Після бетонування швів кільце ставало само несучим і виконувало роль опори для монтажу наступного поясу.

Будівлю цирку було офіційно відкрито 5 листопада 1960 р. Будівництво коштувало 23 млн. рублів. Сезон у новій будівлі відкрився спектаклем «Для вас, кияни!» (сценарій і постановка Н. Зинов’єва).

 

1998

У 1998 році Київський Державний Цирк отримав статус Національного Цирку України і це дало йому право називатися головним цирком України. На його базі створюється більшість номерів, які гастролюють по світу. Сьогодні цирк має власних артистів різних циркових жанрів, балетну трупу, вокалістів та один з найкращих музичних колективів (Оркестр Національного цирку України під керівництвом Марка Йосиповича Резницького). 

P.S. Головний цирк нашої країни стоїть на місці легендарного київського єврейського базару, на якому можна було і ножі точити, і самогон дегустувати.

До цирку на цьому місці стояла церква Іоанна Златоуста - православний залізний храм, який був зруйнований владою Рад у 1934 р.