Чарівник чи єпископ? Ким насправді був святий Миколай та чому він важливий для українців

  

Міцної статури, зростом 167 сантиметрів, смаглявий, з орлиним носом, високим чолом, карими очима та сивою борідкою – саме так виглядав священник Миколай Чудотворець згідно з дослідженням італійського професора Луїджі Мартіно. У 1953 році він склав портрет святого після ретельного вивчення мощів.

Утім, культурно-релігійний образ святого Миколая зосереджується не на зовнішності, а на його внутрішніх якостях – доброті та милосерді. Водночас діти полюбляють Миколая саме як дарувальника. Вони вбачають у ньому чарівного персонажа в оздобленій ризі, з посохом у руці та мішком подарунків.

Радянська влада всіма силами намагалася стерти з пам’яті українців святого Миколая, однак за часів незалежності він повернувся на наші терени. Від початку повномасштабної війни Миколай привернув до себе багато уваги українців, які вирішили відкинути штучного Діда Мороза і звернутися до своїх традицій.

"УП. Життя" розповідає, ким насправді був святий Миколай, коли зародилося свято на його честь, яка історія вшанування святого в Україні, як варто розповідати дітям про Миколая та чому потрібно зробити вибір саме на його користь та забути про Діда Мороза.

У цьому нам допомогли розібратися:

• історикиня та письменниця Стефанія Демчук;
• етнологиня Ярослава Музиченко;
• протоієрей ПЦУ, отець Михайло Омельян;
• керівник департаменту інформації УГКЦ, отець Ігор Яців;
• психолог та психотерапевт Олег Следь.

Хто такий святий Миколай: факти та легенди

За переказами, Миколай Мирлікійський, або Миколай Чудотворець народився між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патара. На той час це була територія Римської імперії, наразі – частина Туреччини.

Батьки Миколая були заможними. Попри те, що тоді християнство ще не було легалізованим, родина була дуже набожною. Аж до 313 року, коли імператор Костянтин Міланським едиктом (нормативним актом) проголосив релігійну терпимість, його сповідання вважалося дуже ризиковим.

На жаль, реальних фактів про святого Миколая збереглося небагато. Всі історії, пов’язані з ним, мають напівлегендарний або легендарний характер.

Історикиня Стефанія Демчук розповідає, що за переказами, святий Миколай був надзвичайно благочестивим ледь не з народження.

"Звичайно, це легендарна деталь, але навіть коли він був немовлятком, то у пісні дні відмовлявся від материнського молока та молочної кашки – молока із хлібчиком, яку давали дітям у той час для прикорму", – каже експертка.

Вирісши, Миколай зберіг свою віру. Перед своїм висвяченням він здійснив паломництво до єгипетської Александрії, яка тоді була одним з осередків анахоретів – християнських подвижників.

Науковиця зазначає, що історія про становлення Миколая єпископом є дуже архетипічною.

"Помер попередній єпископ Міри, тому треба було знайти йому заміну. Священнослужителю, який відповідав за пошук нового кандидата в цій провінції, явився божественний голос. Той сказав, що він має прийти до церкви дуже рано, на сході сонця. У першого чоловіка, який зайде туди, священнослужитель повинен спитати ім'я – це має бути Миколай, який і стане наступним єпископом.

Звичайно, Миколай туди прийшов, і його висвятили. Він дуже не хотів. Але якщо вже змусили, то вирішив служити у всьому своєму смиренні. І відрізнявся абсолютним благочестям", – розповідає історикиня.

Вона зауважує, що винятковість Миколая як єпископа, найімовірніше, була правдивою. Він дійсно піклувався про бідних і нужденних.

 

Змодельована зовнішність Миколая Чудотворця. Фото: Liverpool John Moores University

Одна з легенд розповідає, що святий Миколай підкинув золото трьом сестрам, які не могли вийти заміж. Вони були з бідної сім’ї, й батько не зміг назбирати їм на посаг. Тому був ризик, що доведеться віддати доньок у проституцію. Однак про це дізнався Миколай, який тоді був єпископом, і підкинув кожній із них мішечки із золотом. Завдяки цьому сестри змогли вийти заміж та поганий сценарій не справдився.

Коли Миколай підкидав золото останній дівчині, батько вислідив його. Чоловік впізнав єпископа та хотів віддячити. Однак Миколай відповів, що йому це не треба, і попросив, щоб той нікому не розповідав про його вчинок.

Як зазначає Стефанія Демчук, з усіх святих саме з Миколаєм існує найбільше легенд про воскресіння людей.

"Ця історія часто зображується в середньовічному мистецтві Західної Європи. Трьох хлопчиків м’ясник або шинкар (є два варіанти) вбив і засолив у бочках. Ймовірно, він це зробив через голод, який тоді панував, і хотів продати дітей як звичайне м’ясо. Однак святий Миколай натрапив на це місце і, зробивши хресне знамення, воскресив хлопців", – ділиться історією фахівчиня.

Саме з голодом пов’язана й інша легенда. Одного разу до порту Міри зайшли кораблі, завантажені зерном, які пливли до єгипетської Александрії. Оскільки у місті не було чого їсти, Миколай попросив моряків вивантажити трохи збіжжя. Однак вони не могли цього зробити, адже все було зважено. Тоді єпископ сказав: якщо моряки дадуть стільки зерна, скільки він скаже, то коли вони припливуть до порту призначення, все буде на місці. Так і сталося. І таким чином Миколай врятував місто від голоду, а зерна вистачило ще й для посівної.

Історикиня каже, що є дані, які вказують на те, що святий Миколай міг брати участь у Нікейському соборі – вселенському соборі християнської церкви, який відбувся у 325 році. Зокрема, його ім’я згадується у довгих списках священнослужителів, які на ньому були присутні.

Існує легенда, за якою під час цього собору святий Миколай дав ляпаса Арію – представнику єретичної течії християнства. Той говорив, що Христос є лише людиною, обраною Богом, а тому не є рівноцінним йому. Через це Миколай не стримався і вдарив Арія, за що його позбавили єпископської мітри й посадили до в’язниці. Там до нього явилися Ісус Христос та Діва Марія. Миколай розповів їм, що опинився тут через любов до них. Тоді Христос та Марія звільнили його й повернули йому єпископський статус.

За словами Стефанії Демчук, головним завданням єпископів того часу було поширення християнства, чим і займався Миколай.

"Найкраще це було робити, показуючи свій приклад. Тоді Біблію не читали, а слухали проповіді. І якщо вчинки священнослужителів збігалися зі словами, звичайно, це призводило до шанування і навернення у віру", – пояснює історикиня.

Помер святий Миколай 6 грудня 342 року у Мірі, де й був похований. Однак у 1087 році його мощі перепоховали в італійському місті Барі. Це був час, коли територія Міри вже була під владою турків сельджуків. Тому італійські моряки приплили туди й викрали мощі, аргументуючи це порятунком святині від знищення.

"Наразі генетично підтверджено спорідненість цих двох осередків його перебування. Принаймні це точно одна людина. Тому, скоріш за все, ми маємо справу з автентичними мощами. Для середньовічних традицій це дуже рідкісна річ, бо зазвичай ми стикаємося з купою підмін", – зауважує Стефанія Демчук.

 

День святого Миколая: історія свята та закордонні традиції

За словами науковиці, перші церкви, названі на честь святого Миколая, почали з’являтися ще у IV-V століттях. Це свідчить про те, що він мав широке визнання серед людей.

День святого Миколая за новим календарем припадає на 6 грудня – на дату його смерті. Традиція дарувати дітям подарунки у цей день з’явилася у Франції у XIII столітті й дуже швидко поширилася іншими країнами Європи. Її започаткували монахині.

"Вважається, що у Середньовіччі не було дитинства, на дітей ніхто не зважав. Але традиція дарувати їм подарунки на це свято легко прижилася в Західній Європі. Це вказує на те, що дітей любили й намагались тішити, так само як і сьогодні", – розповідає Стефанія Демчук.

За її словами, дітям часто дарували саме солодощі. Вибір робили на користь зацукрованих горішків, насіння та прянощів. Також подарунками були печиво, пласкі вафлі, цукерки з різноманітних сиропів. Це все могло довго зберігатися.

"Мені подобається нідерландська традиція, поширена на територіях сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу та Північної Франції. Там виготовляли спеціальне печиво – спекюлас. До нього додавали багато прянощів – корицю, імбир, гвоздику, мускатний горіх. Це печиво виготовляли за допомогою форм-печаток із певним візерунком. Спекюлас збереглися й донині, але втратили свій зв’язок зі святом", – каже історикиня.

У цей час також зароджується традиція дарування. Миколай описується як святий, який приносить подарунки лише хорошим та слухняним дітям. Куди саме він їх "приносить" – залежить від місцевості. Зокрема, достеменно відомо, що в Амстердамі це були черевички. Адже в XVII столітті жителям міста намагалися заборонити виставляти їх біля будинків у день свята. Водночас подарунки під подушкою пов’язані саме з легендою про трьох незаміжніх сестер.

Вважалося, що Миколай має помічників. Їхня задача – займатися поганими та вередливими дітьми. Ці помічники часто зображалися як істоти, схожі на козлів. Наприклад, таким є Крампус, поширений в Австрії. Неслухняним дітям він приносив вугілля.

У Нідерландах помічником Миколая був Чорний Піт, який нібито був мавром. Дітей лякали, що у разі неслуху він покладе їх у свій мішок та забере до Іспанії.

"Коли ми говоримо про ці традиції, то отримуємо цілі нашарування язичницьких вірувань. Адже грудень – це місяць зимового сонцестояння і всього, що було пов'язане з боротьбою світла та темряви.

Тому святий Миколай часто перебирає риси язичницьких богів. Перший – Сатурн або Кронос. Це бородатий сивий старець, якого вшановували під час зимових свят. Другий – скандинавський Одін, котрий їздив по небу на власному восьминогому коні Слейпнірі. Помічники Миколая є ніби втіленням цього язичницького початку, але приборканого. Церква ставилась до цього поблажливо", – пояснює Стефанія Демчук.

Деякі країни Європи продовжують святкувати День святого Миколая та дарувати подарунки дітям. Наприклад, традиція збереглася в Нідерландах, Німеччині, Австрії, Італії.

Водночас у США такого свята не існує. Там діти отримують подарунки тільки на Різдво від Санта-Клауса, образ якого походить від святого Миколая.

Святий Миколай та Україна

Шанування святого Миколая на території України почалося від самого хрещення Русі у 998 році, розповідає етнологиня Ярослава Музиченко.

"Володимир Великий охрестився у Херсонесі і якраз звідти привіз ікону святого Миколая. Князь розмістив її у Десятинній церкві, побудованій з його ініціативи. Для цієї ікони Володимир наказав зробити окремий приділ, куди її й поставили. Вона вважалася чудотворною", – каже експертка.

З часів Русі на день Святого Миколая проводився обряд братчини. Для цього завчасно заготовляли ячмінне пиво. У день свята збиралися всі члени громади й пили цей напій зі спеціальної чаші. Під час обряду людям треба було помиритися з усіма, з ким сварилися впродовж року. Також було заведено прощати борги тим, хто не може їх повернути.

Науковиця пояснює, що Миколай вважається покровителем не тільки дітей, але й мандрівників, моряків, невільників. Тому його дуже шанували козаки. Вони брали його образи із собою у визвольні походи, клали у свої чайки – човни.

Крім того, на Миколая покладалися й чумаки, які часто були в небезпечних мандрівках. З ними завжди був образ святого. Інколи вони навіть малювали його зображення на засушеній камбалі.

Етнологиня зауважує, що Миколая взагалі можна назвати найулюбленішим святим українців. Його ікона раніше була майже у кожній хаті, й люди вважали його головним помічником, до якого можна звернутися у разі виникнення проблем.

"Тому про святого Миколая існує багато легенд. Одна з них – про Миколая та Касіяна. День Святого Миколая двічі на рік святкують, а день Святого Касіяна – раз на 4 роки, тому що він припадає на 29 лютого. І ось прийшов святий Касіян скаржитися Богові, що це несправедливо, що Миколая шанують, а його часто забувають.

Стали кликати Миколая, а він прийти не може. То допомагає з грязюки воза витягти, то на морі людей рятує. Ну і Бог сказав Касіяну, що Миколая так сильно шанують, тому що він всім допомагає", – розповідає Ярослава Музиченко.

В Україні також існують легенди, пов’язані з тим, що святий Миколай воскрешав людей. В одній з них йдеться про ікону Миколи Мокрого. За цією легендою, сім’я вирушила у паломництво з Києва до Вишгорода. На зворотному шляху, коли вони пливли по Дніпру, жінка задрімала і впустила немовля у воду. Батьки не знайшли дитину й вирішили піти помолитися за неї до святого Миколая. Через деякий час вони знайшли неушкоджене немовля на хорах Софійського собору.

Козаки моляться святому Миколаю. Фото: Козацький край

За словами етнологині, традиція дарувати дітям подарунки на день Святого Миколая поширилася на території України у XVIII столітті. Однак вона припускає, що це могло існувати ще у XV-XVI століттях, коли частина українських земель входила до складу однієї держави разом із Польщею, Литвою та Білоруссю.

Подарунки були притаманні саме міській культурі. Наприклад, ця традиція існувала у колах козацької старшини.

У той час дітям дарували солодощі, зокрема медові пряники, книжечки, шкільне приладдя. Водночас неслухняних дітей лякали різочкою від святого Миколая.

"Тоді не було дорогих подарунків. Взагалі не культивувалося те, що Миколай може принести все, що завгодно. Уявлення про святого поширювалося більше з виховною метою, щоб дітки виростали слухняні, до добра хилилися, гарно вчилися. І про Миколая говорили не раз на рік, а впродовж всього року", – зазначає науковиця.

За її словами, на більшій частині території України було поширеним класти подарунки саме під подушку. Чобітки ж популярні на Закарпатті, де був чималий вплив австрійських традицій.

На Галичині традиція дарувати дітям подарунки на день Святого Миколая існувала до 1940-х років, доки край не підпав під владу Радянського Союзу і там не заборонили релігію. Вже після відновлення незалежності України вона відродилася на всій території країни.

Однак святого Миколая в Україні шанують не тільки взимку. 9 травня, в день перенесення мощів святого до Італії, відзначають "весняного Миколая". Проте на це свято не заведено дарувати подарунки.

Релігійна складова свята

Святий Миколай жив до розколу християнської церкви, тому його однаково шанують і католики, і православні. Крім того, він є одним із небагатьох святих, який є улюбленим для християн обох конфесій.

"Церква канонізувала святого Миколая за те, що за своє життя він звершив дуже багато добрих справ. Він зцілював і рятував людей, завжди був готовий допомогти бідним і нужденним. Святий Миколай жив не просто для себе, а для людей, а відтак і для Бога.

Дуже важливий момент, що джерелом натхнення та бажання допомагати був саме Бог і незламна глибока віра", – розповідає отець Михайло Омельян з Православної церкви України.

"Святий Миколай вмів бачити біля себе людей, які потребують. І, що важливо, він допомагав їм не на публіку, таємно. Зрештою, звідси пішла й традиція таємних подарунків для наших дітей від святого Миколая. Але тепер уже за посередництвом батьків та рідних – помічників Миколая", – зазначає отець Ігор Яців з Української греко-католицької церкви.

День святого Миколая – це релігійне свято. Тому, перш за все, священнослужителі радять усім вірянам починати його зі служби.

"Було б дуже добре, якщо ви знайдете можливість зайти до церкви помолитися та попросити у Миколая заступництва", – каже Ігор Яців.

"Коли віряни збираються за божественною літургією, сповідаються, причащаються, то беруть натхнення в Господа і в угодника Божого Миколая для звершення різних добрих справ. У проповіді людина чує, що святитель Миколай спонукає нас на творення добра", – пояснює Михайло Омельян.

Священники погоджуються, що цей день обов’язково має бути сповнений саме добрих вчинків та допомоги тим, хто цього потребує.

"На це свято варто реалізовувати приклад святого Миколая, тобто чинити милосердя. Не треба обмежуватися лише нашими дітками та дарунками для них, адже є дітки, які не мають своїх батьків. Крім того, було б добре озирнутися навколо, щоб побачити поруч із собою людей в потребі, в тому числі дорослого та старшого віку", – зазначає Ігор Яців.

За його словами, під час війни день Святого Миколая набуває нових значень, і ще більше зростає необхідність у вчиненні добрих справ.

"Сьогодні в Україні багато волонтерів, які без власної вигоди роблять все для нашої перемоги. Їх можна назвати Миколаями XXI століття, Миколаями сучасної української історії. Вони роблять те саме, що робив святий – бачать потребу і реагують на неї дією, зокрема жертвуючи власними коштами, часом навіть здоров’ям", – зауважує священник.

Отець Михайло Омельян наголошує, що за час війни в українців сильно змінилися пріоритети того, чого вони бажають отримати на день Святого Миколая.

"У багатьох людей це свято асоціюється з подарунками, із солодощами, але ми бачимо, що український народ потребує сьогодні іншого чуда. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми побачили, що насправді потрібно людям для щастя. Це просто питна вода, їжа, світло, тепло, можливість спілкуватися з ближніми.

Наші військовослужбовці зараз проходять велике випробування. Їм потрібна наша допомога, наші донати. І не лише в день Святого Миколая, який тепер збігається з Днем Збройних Сил України", – акцентує священнослужитель.

Як пояснити дітям, хто такий святий Миколай

Зважаючи на відродження традиції святкування дня Святого Миколая, необхідно правильно підходити до опису його особистості дітям.

Як зазначає психотерапевт Олег Следь, діти готові сприймати інформацію про Миколая приблизно з двох років. Однак з якого боку до нього підійти – казкової, історичної чи релігійної – залежить від самих батьків.

"Єдине правило – пояснювати дитині все її мовою. Воно працює для всіх варіантів підходу до святого Миколая. Якщо це релігійні сім’ї, то вони й про Бога розповідають більш казково, ніж описує Біблія. Навіть дитячі Біблії існують, щоб дітям було доступніше.

Можна навіть одразу наводити певні факти, аби розвивати критичне мислення дитини. Однак краще починати саме із мрійливості та фантазії, які згодом самі приведуть й до сумніву", – пояснює експерт.

За його словами, найкращий варіант – коли до 5 років переважає саме казковий опис Миколая. Вже потім варто додавати історичні або релігійні факти.

"Якщо після 10 років діти вірять у казковий образ святого Миколая, то питання – наскільки взагалі сім’я живе в реальності", – наголошує психотерапевт.

Якщо дитина завчасно дізналася, що насправді подарунки їй дарують батьки, то варто обережно підходити до розмови з нею. Олег Следь радить насамперед ставити їй питання – де вона таке почула та як до цього прийшла.

"Якщо батьки не хочуть відразу розкрити таємницю, то треба давати дитині шанс на дослідження. Я б рекомендував відповідати так: "Можливо, але з часом ти дізнаєшся про це, зможеш дослідити". Дорослішаючи, дитина поступово зможе відрізняти правду від вигадки.

Важливо не перегравати, тому що так ви створюєте ілюзорну ідеальну картинку. Якщо дитину переконувати в ній, вона потім дуже сильно розчарується у реальності. Сумнів – це навичка дорослих. Якщо ми зупиняємо розвиток сумніву, ми не даємо дитині дорослішати, залишаючи її у фантазійному світі", – пояснює фахівець.

Якщо із самого початку батьки не перестараються зі створенням образу Миколая-чарівника та спонукатимуть дитину до критичного мислення, то вона сама з часом зрозуміє правду, і не треба буде це їй пояснювати окремо.

Наприклад, із часом психотерапевт радить батькам розповісти дитині, що місію святого Миколая вони перейняли на себе.

"Якщо вже почали казку, то треба робити поступовий перехід. Наприклад, сказати, що святий Миколай передав задачу робити добро всім людям на Землі. А в першу чергу – щодо дітей. Тоді не повинно виникнути розчарування від обману", – каже Олег Следь.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"