Євген Сверстюк. Претендентам на місце в українській еліті є на кого рівнятися

  

Його вважають моральним авторитетом, взірцем інтелектуала і відповідального лідера, прикладом відстоювання свободи думки. Його життя показує, як багато може зробити для наступних поколінь людина, чиї «помисли чисті, а слова тихі і правдиві». Сверстюк палко підтримував Майдан і пішов із життя першого дня зими 2014 року, коли вже на майдані Незалежності в Києві зібралися сотні тисяч людей, щоб засудити свавілля і висловити протест намаганням тогочасної влади змінити геополітичний вибір України на користь «русского мира». Радіо Свобода зібрало головні факти життя Євгена Сверстюка.

Євген Сверстюк народився 13 грудня 1927 року на Волині у селянській родині.

Закінчив відділення «логіка і психологія» філологічного факультету Львівського університету.

Навчався в аспірантурі Науково-дослідного інституту психології при Міністерстві освіти УРСР.

Працював учителем української мови у Почаєві та селі Богданівка на Тернопільщині.

Викладав українську літературу в Полтавському педагогічному інституті.

Працював старшим науковим працівником НДІ психології.

Був завідувачем відділу прози журналу «Вітчизна».

Працював відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» під керівництвом брата Миколи Зерова – Дмитра Костьовича.

У 1964 році написав памфлет «З приводу процесу над Погружальським», який таємно розповсюджувався самвидавом.

У 1965 році в Одеському університеті захистив кандидатську дисертацію.

У 1970 році в Парижі була видана книга Євгена Сверстюка «Собор у риштованні».

14 січня 1972 року Євгена Сверстюка арештували і засудили до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання за ст. 62 – «За антирадянську агітацію і пропаганду».

Після повернення із заслання працював столяром, оскільки радянська влада закривала дисидентам усі можливості працювати за фахом.

Улітку 1987 року разом із Сергієм Набокою, Олесем Шевченком, Ольгою-Гейко-Матусевич, Віталієм Шевченком, Миколою Матусевичем та іншими – створили Український культурологічний клуб (УКК).

Досліджував творчість Шевченка, Гоголя, Франка.

У 1989 році заснував газету «Наша віра» та був її незмінним редактором.

У 2011 році взяв участь у створенні ініціативи, об'єднавчого руху – «Першого грудня», разом із Любомиром Гузаром, Іваном Дзюбою, Мирославом Поповичем, Мирославом Мариновичем і Вадимом Скуратівським.

Був президентом Українського ПЕН-клубу.

Євген Сверстюк багато писав, його статті, есеї, його публічні виступи мали великий вплив на відродження національних духовних цінностей.

Сверстюк часто зустрічався зі студентами та школярами, організовував і проводив вечори, присвячені дисидентам та видатним українським діячам.

Восени 2013 року, попри важку хворобу, Євген Сверстюк разом із дружиною Валерією Андрієвською ходили на Майдан.

Прощання із Євгеном Сверстюком було 4 грудня 2014 року у Київському будинку учителя, в історичному приміщенні, де колись засідала Центральна Рада УНР. Віддати останню честь Сверстюку ішли прямо з Майдану.

Поховали Євгена Сверстюка на Байковому цвинтарі у Києві.

Його іменем названо вулицю.

Автор: Ірина Штогрін