Якщо без емоцій –
як слід вчинити із музеєм "Білої Гвардії" на Андріївському? А із
місцем самого Булгакова в літпросторі України? Із пам’ятником Катерині Другій в
Одесі і пам’ятником Полтавській битві? Та й взагалі - із усіма смисловими
маркерами імперії, що лишилися в живописі, текстах, трактовках фактів, іменах і
назвах? Як пояснити проблему тим, хто раптом стає на захист звичного ставлення
до наслідків імперської присутності?
Як виокремити
українських творців, які були рейдеровані Імперією від творців, що були глибоко
російські за світосприйняттям, просто в силу обставин народились чи якийсь час
працювали на території України?
Чи варта уваги
ідея кенселінгу російської культури? Чому на Заході важко сприймають
необхідність перегляду місця російської культури в світовому доробку? Чи варто
робити Україну прихистком "не таких рускіх" і осередком для
гіпотетичного тамтешнього спротиву?
Як слід реагувати
на колаборацію вчителів на окупованих територіях? А в цілому – яка має бути
доля тих, хто чекав, зустрічав, допомагав, радів?
Деколонізація
України – суспільство готове усвідомити актуальність? Обов’язкові речі, котрі
слід пройти усім, для відновлення національної ідентичності – що це?
А якщо навіть
війна багатьох не підштовхувати шукати відповіді на ці питання – що робити?
Роздуми в прямому ефірі – Ігор Козловський, історик, письменник, громадський діяч – Є СЕНС дослухатися.