Ланжерон Луї-Олександр Андро

  

Луї-Олександр Андро де Ланжерон − генерал-губернатор Новоросійського краю і градоначальник Одеси (з листопада 1815 року), граф, генерал від інфантерії (так тоді називалася піхота). Вступ на посаду відбувся 1 січня 1816 року.

Олександр Федорович (так його називали наші предки, так називатимемо його і ми) народився 24 січня 1763 року в Парижі. У 14-річному віці був записаний прапорщиком у французьку армію. 19-річним юнаком він поступає в експедиційний корпус, спрямований урядом Франції в допомогу США, що б'ються за свою незалежність проти Англії. Повертається звідти в чині полковника. На початку 1790 року саме в цьому чині Ланжерон поступає на службу в російську армію і б'ється проти шведів. У Відні Ланжерон зустрічається з Рішельє. Потім − участь в штурмі Ізмаїла.

У 1799 році Ланжерон отримує російське підданство і титул графа. Вже в званні генерал-лейтенанта він бере участь у військових діях проти турок у Бессарабії і на Балканах, а також в експедиції на острів Корфу. У 1806 році з початком чергової російсько-турецької війни генерал Ланжерон призначається командувачем російськими військами у Бессарабії.

У Вітчизняній війні 1812 року генерал Ланжерон командує корпусом, проявляє себе мужнім і розумним воєначальником. Ось з таким переконливим послужним списком і прибув граф управляти Новоросійським краєм і нашим містом.

 

Перший проєкт кордонів порто-франко, який розробив Жозеф-Філіп Мейффреді

Продовжуючи наполегливо пробивати у верхах ідеї Рішельє про особливий торговий статус міста, 16 квітня 1817 року граф святкує першу серйозну перемогу − в Одесі засновується режим порто-франко. Саме ж відкриття порто-франко відбулося 15 серпня 1819 року і надавалося спочатку місту на 30 років. Усе тодішнє місто із землями від Куяльницького до Сухого лиманів входило в територію, захищену глибоким і широким ровом (протяжністю близько 24 верст) з двома проїздами для вивезення товарів (“Херсонська митниця” на Пересипі та “Тираспольська митниця” на Молдаванці, на дорозі до Тирасполя). У червні 1822 року було прийнято рішення про скорочення зони порто-франко − нова межа пролягла по контуру сьогоднішньої Старопортофранківської вулиці. У 1826 році цю зону знову розширили, включивши до неї Пересип, Молдаванку і Малий Фонтан. Місто обкопали двома ровами, що йшли паралельно один одному на відстані від 10 до 20 сажнів. У такому вигляді зона проіснувала до квітня 1858 року, коли статус порто-франко був остаточно ліквідований.

Завдяки отриманому статусу місто і порт стали хлібним експортером світового рівня. З Одеси вивозилося хлібних продуктів більше, ніж з усіх портів Сполучених Штатів Америки разом узятих.

У 1818 році О.Ф. Ланжерон запрошує до Одеси садівника Карла Дессмета, який заклав Ботанічний сад, що розкинувся на 70 гектарах. “Цей сад, − писав згодом в “Старій Одесі” Олександр Дерибас, − користувався такою славою, що його розсаду посилали в Крим, в Алупку і навіть за кордон”.

 

Олександр I, який вперше відвідав Одесу в 1818 році, був зачарований містом[1] і на знак прихильності подарував йому 40 тис. рублів для поліпшення карантину і будівництва водопроводу (на завершення облаштування якого знадобиться більше п'яти років). Імператор також віддав наказ кораблям Чорноморського флоту перевозити з Криму в Одесу брущатку для мощення доріг.

1819 рік ознаменувався декількома значними подіями, головним з яких є відкриття Рішельєвського ліцею. Незабаром було відкрито ще один навчальний заклад − Дівоче народне училище.

 

Рішельєвський ліцей

У 1819 році архітектор Шаль отримує завдання на розробку генерального плану міста, яке після внесення деяких виправлень затверджується спочатку Ланжероном, а потім − самим імператором.

У тому ж році відкрився Торговий дім купця I-ої гільдії Федора Родоканаки з комерційним оборотом 5 млн. рублів, що зіграло значну роль в розвитку банківської справи в Одесі. А через два місяці після набуття чинності маніфесту порто-франко в місті відкрилася Одеська контора державного комерційного банку, яка займалася видачею позик одеським негоціантам.

 

Портрет О.Ф. Ланжерона роботи художника Джорджа Доу

У 1820 році виходить перша газета “Messager de la Russie Meridionalle” (два номери в тиждень), засновником якої став обрусілий француз агроном Іван Деваллон. Через два роки в Одесі виходить перший номер журналу “Troubadour d'Odessa”, що освітлював питання мистецтва.

У відповідь на рапорт Ланжерона імператорові, де обґрунтовується прохання розділити посади губернатора і одеського градоначальника, указом від 22 травня 1820 року градоначальником Одеси стає М.Я. Трегубов, дійсний статський радник, голова Комерційного суду, зроблений заздалегідь в таємні радники. Трегубов підкоряється Ланжерону, який залишився на посаді генерал-губернатора.

За клопотанням Ланжерону восени 1820 року в Одесі засновується Лікарська управа.

Місто починає одягатися в граніт − гранітною шашкою вже вимощені Карантинний і Херсонський узвози. У 1822 році Ланжерон присутній при закладці першого “нормального” одеського моста через Карантинний узвіз (міст Новікова), який з'єднав дві частини вулиці Жуковського (Поштової). До речі, свою першу назву − Поштова − вулиця отримала у 1823 році, коли на ній збудували будівлю першої одеської пошти.

 

Поштова вулиця 

 

Ланжеронівська вулиця

17 липня 1822 року, у зв'язку з необхідністю лікування за кордоном, граф Ланжерон йде у відставку.

16 липня 1831 року в Одесу прийшла гірка звістка з Санкт-Петербургу: там, у віці 68 років помер від холери колишній одеський градоначальник і керівник Новоросійським краєм граф Олександр Федорович Ланжерон. Згідно із заповітом і у виконання волі родичів, що залишилися в Одесі, його останки з почестями перевезли до Одеси і поховали в стінах римсько-католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що на вулиці Катерининській.

 

Католицька церква

При радянській владі церкву було перетворено на спортзал, поховання людини, яка стільки зробила для процвітання Одеси, варварськи розорено.

 

Сьогодні одна з найкрасивіших одеських вулиць має ім'я одеського градоначальника, губернатора краю графа Ланжерона. Арка Ланжерона та пляж його імені – один із найпопулярніших в Одесі.

Анатолій Горбатюк, журналіст