А ВІД СЕБЕ ДОДАМ...

 

 

Знаєте, ті, хто застав радянські часи — я тоді була ще дитиною, — добре пам’ятають, у якому дефіциті було абсолютно ВСЕ. Щось вартісне із clothes чи їжі з’являлося на полицях хіба наприкінці або на початку місяця. І ми саме тоді, як на полювання, йшли до універмагів або продовольчих магазинів. 

Тому, коли почалася повномасштабна війна, для мене це було якесь дежавю. Пам’ятаю ті перші дні, як стояли по 3–4 години в чергах, щоб просто зайти в «Ашан» чи «Сільпо». Про аптеки взагалі мовчу. Так, було неймовірно важко, страшно, але ж вижили! 

І от зараз я просто бачити не можу ці кричущі заголовки в інтернеті про «пусті полиці». 

І що з того?! Люди, ви ж бачите, яка ситуація в країні, що коїться з логістикою та складами? Давайте трішки зменшимо градус паніки та будемо вдячними за те, що маємо.