Всі, хто жили
в девʼяності, дуже добре знають, що таке продовольча криза. Я був в Сільпо і
був в Новусі. Дійсно деякі порожні полиці можуть налякати непідготовленого
покупця.
Я девʼяності знаю дуже добре.
Колись, я
приїхав на літо в Горлівку до бабусі. І в молочному зовсім не було сметани.
Вареники бабуся зробила — з картоплею, з вишнею і мої улюблені зі сливами. А от
сметани не було. Кефір був, ряжанка була, от сметани — ні.
Бабуся
виписувала дві господарчі газети — «Бабушка» (кухонно-огородного напряму) і
«Дедушка» (господарчого напряму). В обидвох на задній сторінці був гороскоп і
кросворд. За це їх в основному і виписували. А ще в одному номері серед
господарчих лайфхаків був рецепт сметани.
Фантастика.
Сметану можна було зробити з того, що не в дефіциті. Треба було шість пляшок
кефіру змішати з чотирма пляшками ряжанки. Танцювати з бубном над цією сумішшю,
поки вона томиться на паровій бані, а потім процідити через сито з марлею.
Десять скляних пляшок мені, дитині, було шо нести. Але я пер їх з магазину в
ейфорії, що нарешті вареники отримають сметану й життя заграє.
Ми з бабусею
вдвох танцювали над тим рецептом. Продукт вважався готовим лише на наступний
день після ночівлі в холодильнику. З цих всіх пляшок вийшла неповна півлітрова
баночка тої «сметани».
На наступний
ранок я прокинувся, коли бабуся вже варила вареники. З холодильника дісталася
«сметана» і ми разом з бабусею спробували по чайній ложечці.
Я подивився на
неї, а вона на мене і каже: ти знаєш, внуче, х…ня. Більше ми того робити не
будемо.
Сьогодні росія
розстрілює нашу сметану, а разом із нею, на жаль, наших людей. Але сьогодні ми
принаймні знаємо, що якщо сметани немає, то не треба її ліпити з кефіру та
ряжанки. Без сметани обійдемося. Але і без них. Людей, шкода, не повернути.
Володимир
Рунець
Український журналіст, спеціальний кореспондент телеканалу ICTV, автор і ведучий інформаційно-аналітичної програми Смотрите сами, спеціалізується на темах війни та геополітики
Немає коментарів:
Дописати коментар