Ольга Котрус, письменниця, лідерка думок, Інстаграм @okotrus: “Я повернулась з Парижа не тому, що мені там уже було якось не так, а тому що я тут хотіла жити”. “Якби я відразу писала українською, у мене б і депресії не було”. “Українцю, який ніколи в житті не говорив українською мовою, значно легше заговорити, навіть у 50–60, ніж будь-кому іншому. Це щось таке глибинне, наче генетичне, — це як мати печінку”. “Заміж не беруть — заміж жінка виходить сама”. “Україна зараз емансипується в прискореному ритмі”. “У Франції кожен бунт зводиться до того, що бутік Louis Vuitton буде розтрощений”.
🔸 Париж, еміграція,
повернення додому;
🔸 евакуація батьків з
Херсона, чоловік в ЗСУ, двічі депресія;
🔸 літературний успіх
російською: чи буде переклад?
🔸 перехід на українську:
генетичне, це – як мати печінку;
🔸 криза ідентичності,
“покоцаний патріотизм” дитинства;
🔸 гендерна
викривленість, рамка очікувань;
🔸 емансипація: заміж не
беруть - заміж жінка виходить сама;
🔸 що означає бути
жінкою: в Україні та у Франції?
🔸 відчуття втрати,
випалена земля: як жити далі?
🔸 людину штопає краса,
вижити недостатньо;
🔸 зима у київській квартирі: план Ольги Котрус.
Немає коментарів:
Дописати коментар