В Україні його спадщина активно вивчається в університетах, його праці перекладено українською мовою, а наукова спільнота та бібліотеки проводять тематичні заходи й виставки до ювілеїв мислителя.
Німецький філософ, один із центральних мислителів епохи Просвітництва Іммануїл Кант (1724–1804) є творцем видатних праць «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика судження» тощо. Він народився у багатодітній глибоко релігійній сім’ї ремісника. Вищу освіту хлопець здобув у галузі теології, але надалі присвятив себе педагогічній діяльності. Спочатку Кант був домашнім учителем, а потім понад 40 років викладав в університеті, деякий час обіймаючи посаду ректора. І при цьому він ніколи не виїжджав за межі рідного міста.
Легендарний педантизм мислителя був не менш відомий, ніж його наукова діяльність. Так, поет Генріх Гейне писав: «Важко вигадати історію життя Канта, бо не було в нього ні історії, ні життя. Він жив механічно упорядкованим, відстороненим від реальності життям у тихому, далекому від подій Кенігсберзі. Не думаю, щоб великий годинник тамтешнього собору відправляв свою службу з такою ж наполегливістю й точністю, як кенігсберзький бюргер Іммануїл Кант».
Цікаво, що в молодості філософ був досить жвавим і компанійським, не цурався перехилити чарчину і зустріти світанок за картярським столом. Маючи ваду розладу скелету (зменшений об’єм грудної клітки) та схильність до іпохондрії, він чим далі більше переймався власним здоров’ям і приблизно до 40 років розробив цілу систему «максим» — спеціальних правил, суворе дотримання яких сприяло продовженню його життя.
Надалі кожен день Канта повторював попередній із точністю до хвилини. Після пробудження о 5:00 він викурював люльку, випивав дві чашки чаю і готувався до лекцій. О 7:00 в університеті починалися заняття, після завершення яких філософ повертався додому і працював над власними книгами до обіду, що починався рівно о 13:00. Обід був для нього єдиним повноцінним прийомом їжі за добу і водночас цілим ритуалом. Іммануїл умів смакувати страви, схвалював помірне вживання хороших вин, віддавав перевагу тільки найкращим срібним приборам, слідкував за правильним сервіруванням і подачею. За його переконанням, обідати слід обов’язково в компанії, але при цьому кількість гостей не мала становити менше трьох та більше дев’яти. До того ж під час їжі шкідливо інтенсивно думати, але схвально вести структуровану бесіду без довгих пауз і швидкої зміни предметів обговорення.
Із дотриманням усіх цих вимог трапеза мислителя зазвичай тривала близько двох годин. Пообідній сон він вважав однією із найшкідливіших звичок, тому одразу вирушав на прогулянку — точно о 15:30. Містяни кепкували із пунктуальності Іммануїла, а незмінний його маршрут називали «філософською доріжкою». Спираючись на тростину, Кант прямував до форту Фрідріхсбург — помірним кроком (щоб не спітніти) і завжди наодинці. Присутність супутника спричиняла, на його думку, небажані наслідки: під час розмови вдихалося холодне повітря, яке могло викликати артрит, а інтелектуальне навантаження не слід поєднувати із фізичною активністю. Після прогулянки чоловік давав розпорядження по господарству, далі читав легку літературу і рівно о 22:00 лягав спати.
Власна система підтримання здоров’я Канта отримала назву дієтетика. Оскільки він не довіряв лікарям, а медичні препарати називав отрутою для своєї слабкої нервової системи, то поставив за мету запобігати виникненню хвороб. Наприклад, одним із постулатів мислителя було держати голову, ноги і груди в холоді. Тому в його спальні вікна мали бути зачинені круглий рік, щоб зберігати постійну температуру +15 °C. «Якщо ти не керуєш своєю натурою, то вона керує тобою», — писав Кант.
Філософ не терпів шуму, а також будь-якої музики. Ще його дуже дратували неохайні люди: відсутність зуба чи відірваний ґудзик у когось з оточення міг серйозно вивести чоловіка з рівноваги. Він ніколи не був одружений і вважав, що нежонаті та вдівці «довше зберігають моложавий вигляд», а пошлюблені «несуть печать ярма». Канту також приписують фразу: «Коли я потребував жінки, то не міг її прогодувати; а коли зміг прогодувати, то вже її не потребував». Мислитель не вів активного соціального життя, не контактував з іншими науковцями, відкидав усі запрошення викладати в інших університетах. Він стверджував, що не має друзів, і не спілкувався навіть зі своїми сестрами, які жили в одному з ним місті.
Протягом десятиліть Іммануїл незмінно читав у Кенігсберзькому університеті курс логіки, метафізика й географії. Однак лекції його користувалися винятковою популярністю і збирали більше студентів, ніж уміщала авдиторія. За кафедрою Кант умів проявити себе блискучим оратором, пересипаючи навчальний матеріал дотепами й цікавими фактами.
До старості філософ не мав помітних проблем зі здоров’ям, але на схилі віку його вироблений розпорядок життя дав збій на тлі розвитку в нього деменції.
Джерело:
Журнал
«НейроNews: психоневрологія та нейропсихіатрія»
Немає коментарів:
Дописати коментар