Прем’єра була 17
серп. 2026 р.
Ходити з
Віталієм Портниковим по Львову — як водити слона вулицями: всі звертають увагу.
З якогось магазину вистрибує чоловік, гаряче тисне Віталію руку і звітує, що
дивиться кожен його етер. Зустрічні жінки віддано зазирають в очі, дякують за
аналітику — то соромʼязливо, то фамільярно. Дітлахи з криками «Слава Україні»
оточують Віталія й радісно говорять, що знають його.
Віталій
пояснює мені, що Львів — особливе місто, у Києві з ним такого не трапляється.
Я сміюся, що поруч з «президентом із телевізора» ми маємо тепер і «Портникова з телевізора». «Я не слухаю Портникова», — іронізує Віталій.
Віталій Портников називає себе українським євреєм і каже, що вибір саме українського громадянства був для нього безальтернативним. Він хотів долучитися до створення незалежної української держави, а тому навіть не розглядав можливості еміграції. Він радіє, що став сучасником української незалежності та вбачає основну загрозу їй у російській агресії. Цю агресію він вважає логічним проявом московської імперськості й каже, що її мета — знищення не лише української державності, а й українського етносу загалом.
Немає коментарів:
Дописати коментар