10 березня в Україні відзначається День Державного Гімну — одного з головних державних символів країни. Цей державний символ отримав свої слова у 1862 році, а музику — у 1863-му. Vogue.ua розповідає особливу історію створення державного гімну України.
На початку 1860-х усупереч антиукраїнській політиці в Наддніпрянській Україні виникли громади — напівлегальні організації, метою яких було заснування шкіл з українською мовою навчання, складання словників і видання літератури. Одним з членів київської громади був фольклорист, етнограф, поет і просвітницький діяч Павло Чубинський. Тогочасна патріотична атмосфера та пісні польських і сербських борців за визволення надихнули Чубинського на створення українського вірша. У вересні 1862 року Павло, перебуваючи під впливом від виконання сербської пісні з приспівом "Серце біє і крев ліє за свою свободу", експромтом написав "Ще не вмерла України і слава, і воля...". За рік вірш уперше опублікував львівський літературно-політичний вісник "Мета" з посвятою Тарасові Шевченку, але без авторського підпису. Через це автором вірша певний час вважали Шевченка, а інколи твір і зовсім сприймався як народний.
Павло Чубинський,
автор тексту
Завдяки українофільським гурткам, обʼєднаним у громади, вірш швидко поширювався і згодом зазнав певних змін. І хоча першим поклав вірш на музику Микола Лисенко, найпотужніше твір зазвучав завдяки композиторові й священнику Михайлові Вербицькому. Тоді він створив мелодію для голосу в супроводі гітари, а згодом — і для хору з оркестром. За кілька років пісня набула значення народної, текст якої ще певною мірою модифікувався ("вороги" стали "воріженьками"): її виконували хори на західноукраїнських землях і навіть за кордоном у перекладі англійською та німецькою мовами. Так пісня перетворилася на національний гімн.
Михайло
Вербицький, автор музики
З 1863 року пісня
не раз пройшла перевірку часом та різноманітними історичними епізодами. Її
використовували під час урочистих подій у період Української революції
1917—1921 років, у 1939 проголошена гімном Карпатської України, вона
згуртовувала борців Української повстанської армії. Коли в Радянському Союзі
було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, "Ще
не вмерла України і слава, і воля..." відкинули, щоб не викликати занадто
сепаратистських настроїв серед українців. Потрібен був текст, який би
стверджував, що Україна — держава, що входить до складу СРСР. Це завдання
виконав твір "Живи, Україно, прекрасна і сильна" Павла Тичини, який і
став державним гімном Української РСР з 1949 до 1991. Але цей варіант так ніколи
і не набув популярності.
Попри те, що творіння Чубинського й Вербицького забороняв угорський і радянський уряд, своє нове життя пісня отримала з проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року, а в січні 1992-го Указом Президії ВР України її затвердили як Державний гімн.
****************
Цікаві факти про
гімн України
- Текст був написаний Павлом Чубинським у Києві на вулиці Великій Васильківській, 106. Йому тоді було 23.
- Оригінальні зразки тексту та музики сьогодні зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.
- Спочатку була створена музика для гітари, яка була покладена на текст вірша Павла Чубинського. Пізніше Михайло Вербицький адаптував її для хору.
- Музику гімну затвердили в ВРУ 15 січня 1992, а текст – 6 березня 2003 року.
- Пісня вперше стала національним гімном за часів УНР та ЗУНР.
Немає коментарів:
Дописати коментар