Сергій Лифар був однією з ключових фігур французького балету XX століття. Йому аплодувала публіка найпрестижніших сцен світу, втім, він так і не почув омріяних оплесків у рідному Києві.
Сформований у часи революцій і війн, 17-річний Лифар нелегально втік до Європи після захоплення влади в Україні більшовиками. За два роки біженець без громадянства і повноцінної балетної освіти став одним із найпомітніших танцівників Європи, а згодом — багаторічним очільником балетної трупи Паризької опери та одним із творців французького неокласичного балету.
Його кар’єрний злет перервала Друга світова війна, яка поставила Лифаря перед драматичним вибором: залишити Париж чи залишитися і продовжити роботу в умовах нацистської окупації, рятуючи французький балет. Він вирішив залишитися. Після звільнення Парижа це рішення стало підставою для звинувачень у колабораціонізмі.
Ситуацію довкола післявоєнного розслідування намагалися використати на свою користь радянські спецслужби, пропонуючи Лифарю співпрацю з СРСР. Він відмовився. У відповідь радянська влада зробила все, щоб його повернення до України залишилося неможливим.
Спираючись на архівні матеріали, неопубліковані мемуари, листи та інтервʼю експертів, фільм досліджує межу між виживанням і колаборацією, мистецтвом і політикою. Це історія про ціну компромісу, про ілюзію аполітичності культури та про те, як біографія митця стала полем суперечок, звинувачень і боротьби за його спадщину.
Немає коментарів:
Дописати коментар