Якби ми могли
сісти в машину часу й проїхати сто, двісті чи тисячу років тому — що б ми
побачили?
Ми б почули
дзвін київських соборів і шепіт карпатських лісів. Побачили б козацькі чайки,
що розрізають хвилі, і тихі вогники в хатах, де при свічках зберігали мову,
пісню й пам’ять, коли здавалося, що темрява назавжди.
А потім ми б
повернулися в листопад 2004-го і 2013-го. На площі, де холодний вітер програвав
гарячим серцям. Де слово «гідність» перестало бути просто рядком у словнику й
стало вибором мільйонів.
Сьогодні, 21
листопада, ми знову в дорозі. Наша мандрівка у часі триває просто зараз — у
кожному рішенні не здаватися, у кожній підтримці своїх, у пам’яті про тих, хто
виборов для нас право бути вільними.
З Днем
Гідності та Свободи, моя Україно!
Ти пройшла
крізь віки, щоб жити, творити й перемагати. 🇺🇦

Немає коментарів:
Дописати коментар