Українці у Другій Світовій. Що нам брехали совєтські підручники?

 

Пряма трансляція відбулася 10 травня 2024 р.

«День перемоги» – культове для російської пропаганди свято. Себе росіяни називають головними переможцями над нацизмом. Тим часом в Україні прокотилася низка скандалів – щодо знесення радянських пам’ятників присвячених темі Другої світової війни. Хтось за декумунізацію Дня перемоги, інші – вважають це вандалізмом. То як нам потрібно сьогодні ставитись до радянських памʼятників перемоги? Якою Друга світова була для України? Проти кого та за що воювали українці? Про це у випуску «Реальної історії» з Акімом Галімовим.

Початок Другої світової

 

Пряма трансляція відбулася 4 вер. 2024 р.

На світанку 1 вересня 1939 року Німеччина й Словаччина напали на Польщу. Ця подія вважається початком Другої світової війни – хоча, наприклад, конфлікт між Японією та Китаєм точився ще з 1931-го, а в самій Європі буквально за кілька місяців до нападу на Польщу сталися угорсько-українська, угорсько-словацька, італійсько-албанська війни. Справжньою точкою відліку світового конфлікту стало 3 вересня 1939 року, коли війну Німеччині оголосили Велика Британія та Франція, а потім і Австралія, Нова Зеландія, Індія, Південно-Африканський Союз, Ньюфаундленд, Канада і Непал.

Ви досі в це вірите? ГОЛОВНІ МІФИ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ

 

Чому Росія досі живе міфами Другої світової — і як ці міфи стали інструментом нової війни? У цьому випуску «Історії для дорослих» Олег Криштопа розбирає головні кремлівські фальсифікації: від пакту Молотова — Ріббентропа і міфу про «Велику Вітчизняну» до культу 9 травня, ленд-лізу, панфіловців, Прохорівки та брехні про «Росію-переможницю».

Сталін і Гітлер, напад на Польщу, окупація Балтії, Брестська фортеця, Дубно — Луцьк — Броди, союзники, США, Британія, українці в Червоній армії, УПА, російські колаборанти, депортації кримських татар, Беслан і путінське переписування дат — усе це частини однієї системи. Кремль не просто спотворює минуле. Він перетворює історію на зброю.

Це відео про те, як міф «можем повторить» виріс із сталінської брехні, чому мертві не можуть заперечити пропаганді, і чому знання справжньої історії Другої світової сьогодні напряму пов’язане з війною Росії проти України.

Мапи, які не брешуть: чому Воронеж та Кубань пам’ятають українську мову

  

Знаєте, бувають такі моменти, коли одна випадкова знахідка в архівах або на просторах мережі змушує всі розрізнені спогади в голові раптом скластися в єдину, чітку картину. Саме це я відчув, коли вперше побачив цю грамоту. Це не просто старий папірець із печатками — це справжній маніфест того, чим була і чим мала бути Україна понад століття тому. Дивлячись на ці лінії, на ці обриси на мапі, я нарешті отримав документальне підтвердження тому, що бачив на власні очі ще у 2000-х роках. Дізнатися більше...

БУРДЕЙ — УКРАЇНСЬКА ХАТА ХОБІТА

  

Source Geboren im Kreis Teleorman (1906)

Колись, до того як бетон і піноблоки стали модою, дяка частина стародавніх українців на Поділлі будували не “дачі” і не “вілли”, а бурдеї — хатки, що виростали не над землею, а в самій землі. Прямо як у хобітів Толкіна, тільки замість чарівної палички — лопата, пилка і старе корито. Без ельфів, але з димком від саморобної пічки.

Київ, який ми втрачаємо | @STEPANETS, Мараєв, Мочалов

 

Київ руйнували багато разів. Історичні та архітектурні пам’ятки нищили в усі часи – від монголів до комуністів. На жаль, це руйнування продовжувалося і в мирні часи, і після відновлення Незалежності. Сьогодні багато пам’яток залишаються не музеєфікованими. Як і жодного комплексного погляду на місто з точки зору історії та туризму досі не сформовано. При цьому – є місця, які мають потенціал стати справжніми магнітами. Що приховує Київ, які таємниці та які історичні перлини? Про це говоримо в прямому етері з гідом, популяризатором історії Києва, автором популярного каналу Кирилом Степанцем.

Русь не Київська, а Данило не Галицький: історичні міфи, які нам нав’язали

 

Чи справді Київ — «мать городов руських»? Чому Данило – не Галицький? Як з’явилися поняття «Малоросія» та «Новоросія» — і чому вони досі працюють як політична зброя?

Недооцінений: Семен Полонський – геніальний творець запорізького гандболу

  

Моє рідне місто Запоріжжя – гандбольна столиця України. Ми були єдиним містом, крім Москви, яке мало дві команди у чоловічій вищій лізі чемпіонату СРСР – ЗІІ та ЗАС. Щороку одне коло чемпіонату проводилось у запорізькому палаці спорту "Юність" за переповнених трибун.

Кращі роки команди ЗІІ (раніше – ЗМетІ, коли Запорізький індустріальний інститут називався Запорізьким металургійним інститутом), за яку грали олімпійські чемпіони та чемпіони світу, припали на керування головного тренера Семена Полонського, видатної постаті українського гандболу. Кілька років тому його включили до топ-10 українських тренерів у командних видах спорту.

Семен Полонський – творець команд ЗАС та ЗІІ, заслужений тренер України та СРСР, який виховав п'ять олімпійських чемпіонів, трьох чемпіонів світу, дев'ять чемпіонів світу серед студентів. Команда ЗІІ під його керівництвом сім разів ставала призером чемпіонату СРСР, а 1983 року виграла Кубок ЄГФ.