Держава замість мами: як жили діти в радянських дитбудинках

 

Навесні 1933 року на вокзалі містечка Богодухова знайшли 9-річного хлопчика. Він пам’ятав лише своє ім’я — Іван. Уже дорослим він дізнався страшну правду: під час Голодомору мати навмисне залишила його в людному місці, аби дати шанс вижити в дитячому будинку.

Чому в Радянському Союзі виникла гігантська мережа дитбудинків та інтернатів? Як Голодомор, Великий терор 1937–1938 років і Друга світова війна створили мільйони сиріт? Чому Климент Ворошилов пропонував розстрілювати безпритульних дітей із 12 років, а Антон Макаренко мріяв забрати всіх дітей від батьків ради «колективного виховання»?

У цьому випуску каналу Іронічний історик досліджуємо історію дитячих будинків та шкіл-інтернатів у СРСР. Розбираємося, як радянська влада реагувала на безпритульність під час Голодомору 1932–1933 років, як НКВС поводився з «дітьми ворогів народу» у часи Великого терору та чому навіть за часів Хрущова держава намагалася замінити родину колективним вихованням. Це відео про побут, дідівщину, суворий розклад і неписані правила радянських інтернатів, а також про те, з якими труднощами стикалися випускники після виходу у доросле життя.