На початку ХХ століття кияни і гості столиці користувалися послугами Дарницького залізничного вокзалу, який розташовувався в мальовничому сосновому бору.
Дні публікацій: ПОНЕДІЛОК ТА П'ЯТНИЦЯ
На початку ХХ століття кияни і гості столиці користувалися послугами Дарницького залізничного вокзалу, який розташовувався в мальовничому сосновому бору.
Орда або монголо-татарське іго - жорстокі загарбники зі сходу, які знищили могутню державу Київську Русь. І лише московське князівство відродить славу руської землі. Таку історію 350 років вчили наші предки – українці, народжені в російській імперії та СРСР. Але що з цього правда? Куди поділась Київська Русь? Які були наслідки монгольської навали і чи існувало взагалі те преславуте іго? Про все це у випуску «Реальна історія» з Акімом Галімовим.
У червні 2023 року росіяни підірвали Каховську дамбу. Страшна катастрофа унесла десятки життів та зруйнувала сотні будинків. Але як виявилось ця трагічна подія зробила крутий поворот в нашій історії. Адже під водами Каховського Водосховища радянська влада затопила Великий Луг - унікальну пам’ятку природи та місце сили нашого народу. Тут жили люди ще в часи енеоліту, тут будували свої Січі запорозькі козаки, і тепер науковці знаходять на дні зруйнованого Каховського водосховища артефакти, які по новому відкривають нашу історію. Як сьогодні через два роки після знищення Каховського водосховища виглядає Великий Луг і чому ми маємо його зберегти? Відповіді на ці питання у новому епізоді «Реальної історії» з Акімом Галімовим.
Попри розхожі стереотипи про те, що ідеологи української самостійності походять як не зі Львова, то з Києва, насправді сонм діячок та діячів, яких можна іменувати батьками-засновниками України, подарував нам буквально кожен край, зокрема, й Крим.
Двадцять третій
епізод проєкту «Батьки-засновники» присвячено одному з найяскравіших уродженців
Криму Іванові Липі. Лікар за освітою, він за студентських часів, що минули у
Харкові, став співзасновником молодіжної політичної організації «Братерство
тарасівців», члени якої заприсяглися втілити у житті ідеали Тараса Шевченка
щодо вільного та самостійного розвитку української нації. У програмовому
документі «Символ віри молодих українців» братчики проголосили амбітну
програму, в якій лишень на пів кроку спинилися від мети створення незалежної
України.
У двадцять
третьому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко і Сергій
Стуканов поспілкувалися з істориком Ігорем Стамболом, аби розповісти про
видатного громадсько-політичного діяча кінця 19 – поч. 20 сторіччя.
Яку мету ставили перед собою члени «Братерства тарасівців»? Як так трапилося, що саме Іван Липа став мером Одеси після революції 1917 року? Які ідеї поширював Іван Липа у своїх політичних казках для дорослих? Дивіться у новому епізоді «Батьків-засновників».
Без перебільшення
можна сказати, що проголошення незалежності Української народної республіки в
1917 році готувалося протягом ХІХ сторіччя.
Історики довели
окремішність української історії; фольклористи зібрали тисячі народних пісень,
показавши багатство народної творчості; письменники та словникарі
кристалізували літературну мову, продемонструвавши її відрубність з-поміж
слов’янських мов.
Зрештою, вагоме
слово сказала й новонароджувана наука про людські типи – антропологія. Адже яка
ще наука спроможна докладніше довести, що український народ – це не вигадка
кабінетних учених і не частина російського (або польського) етносів?
У другому епізоді третього сезону проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко запросили антропологиню Олену Таран, аби розповісти про видатного етнографа та антрополога Федора Вовка. Залучивши багатий матеріал, він довів, що українці найближче подібні до південно-слов’янського антропологічного типу й аж ніяк не є «аднім народом» із росіянами та білорусами.
«Української мови ніколи не існувало, не існує і бути не
може, тому що це тільки говірка російської мови!» – ключова теза російської
пропаганди, яку активно використовувала Московія впродовж сторіч задля
заперечення природного права українців на власну культуру й освіту. «Є хороші
пісні українською мовою, але вона аж ніяк не придатна для високої літератури й
науки!» – ще одна теза, котру підкріплювали численними постановами та указами,
які обмежували та забороняли розвиток української мови в 19 сторіччі. Відповіддю української інтелігенції на цей
наратив стала марудна й клопітка праця, що була покликана документально довести
багатство української мови. Протягом декількох десятиріч науковці та мовознавці
на чолі із Борисом Грінченком збирали слова, аби укласти щонайповніший словник
української мови й показати її придатність для творення національних літератури
й культури.
У 24-ому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко й Сергій Стуканов поспілкувалися із істориком Ігорем Стамболом, аби розповісти про геніального словникаря Бориса Грінченка.
Бакота — затоплене село на Поділлі, поблизу Кам’янця-Подільського. Сьогодні це місце відоме своїми неймовірними краєвидами та тишею. Півсторіччя тому сотні родин покинули тут свої домівки та господарства. Людей виселили, а село затопили, щоби збудувати тут водосховище для потужної гідроелектростанції. Уроженцю Бакоти Тарасу Горбняку було 27 років, коли їх із родиною виселили звідси. Сьогодні він водить екскурсії місцями, де колись жив.
Аби зрозуміти
творчі пошуки Бойчука нам варто почати знайомство з митцем, коли той лише робив
перші кроки у визначенні свого шляху.
Михайло був
простою дитиною, народився в селі Романівка й певно залишався пастухом, якби не
його вчитель малювання, що розгледів у ньому потенціал. Викладач не розгубився
й ввирішив просувати молодого митця, познайомивши його з Юліаном Панкевичем
Знайомство
безперечно мало свій вплив на формування особистості та діяльність Михайла.
Саме він привчав молодого митця поважати канони українського іконопису.
Бойчук пізніше
буде наслідувати його традиції у вигляді неовізантизму, поєднавши українські
мотиви з вже звичними візантійськими мистецькими звичаями.
Пізніше хлопцем зацікавилось товариство імені Шевченка, де Андрей Шептицький у якості Мецената починає активно допомагати розвиватись Михайлу Бойчуку...
Софія Налепинська-Бойчук – українська художниця-графік, дружина Михайла Бойчука, замордована і розстріляна енкаведистами, поклала своє життя на вівтар України.
Народилася
Софія Олександрівна 30 липня 1884 року у місті Лодзь. Батько її був поляком,
мати мала французьке походження. Мистецьку освіту здобула в художній школі
Ціонглінського в Петербурзі. У 1908 році продовжила навчання у Мюнхенській
художній школі. За рік виїхала до Парижа, удосконалюючи свої знання в Академії
Рансона.
Саме у французькій столиці відбулася доленосна зустріч Софії з Михайлом Бойчуком. Закохалась чи не з першого погляду, і це почуття визначило її подальшу долю.
Ще 1997 року київський історик Сергій Білокінь писав в журналі "Образотворче мистецтво": "Коли у справах ОГПУ-НКВД вичитуєш, що за Україну чи як казали тоді, за український (конче буржуазний) націоналізм більшовики винищували українців, це сприймається майже нормально. Тут є своя закономірність, своя логіка. Особисто мене особливо по-людськи зворушує, коли за Україну гинули люди, ані сном, ні духом нам нічого не винні, такі, як-от, скажімо, історик мистецтва, німець з роду Федір Людвігович Ернст. Ані крапельки української крові не мала в собі польська шляхтянка Софія Олександрівна НАЛЕПІНСЬКА".
"В майстерні
Михайла Бойчука, як колись в цеху панував дух, що свого часу визначав відносини
між майстром та його учнями... Ми все робили разом – обговорювали завдання
Вчителя і праці учнів, разом ходили в музеї і оглядали пам'ятки архітектури,
разом працювали; довший час, після того, як у приміщення Академії попала бомба,
у нас не було іншої майстерні, крім помешкання Бойчука".
"Промовте – життя моє – і стримайте сльози..." – такими словами розпочинаються спогади останньої з уцілілих художниць-бойчукісток – Оксани Павленко, зафіксовані київським дослідником Олександром Череватенком й опубліковані в щорічнику "Наука і культура" 1987 року.
Ми всі згадуємо, як було раніше? І, погодьтеся, часто
виникає відчуття, що було краще, тепліше і все, якось легше. А чи справді так
було?
Вирішив пригадати, якою була Україна і ми у 2000 році. Що ми дивилися, слухали, як проводили час, які тренди були у світі.
Дивіться публічне інтервʼю Олени Ремовської із
письменницею Оксаною Забужко про книжку «Наша Європа», яку вперше презентували
на цьогорічному Книжковому Арсеналі.
12 вересня в київській книгарні «Книголенд» відбулась презентація останньої книжки Забужко в рамках промо-туру, де говорили про репрезентацію України на міжнародній арені в перші дні повномасштабного вторгнення, а також про культуру читання в Україні.
Україна – одна з найкрасивіших і недооцінених країн. Насолоджуйтесь цим 4K-фільмом про відпочинок серед мальовничих краєвидів України. Від жвавого Києва до могутніх Карпатських гір – в Україні є безліч місць, які чекають на своїх мандрівників.
Київрада 18 травня 2023 року проголосувала за перейменування станції метро «Дружби народів» на «Звіринецьку». Напередодні дискусії точилися також щодо варіанту «Ботанічний сад». Мешканці столиці навіть підписували петицію, в які вимагали дати станції саме цю назву, адже ”Звіриницька” асоціюється зі звіринцем».
Михайла Драгоманова вважають найбільшим та найоригінальнішим українським мислителем другої половини 19 сторіччя. Його праці обговорювали не тільки на підросійській та підавстрійській частинах роз’єднаної України, але й у цілій Європі.
В другій половині 19 століття мислителі в Європі намагались розвʼязати два питання – національне та соціальне. Українці теж не стояли осторонь, адже національне визволення, а також соціальна несправедливість – були найголовнішими тодішніми проблеми. На цьому тлі Драгоманов став тим, хто розвинув у формі чіткої концепції декілька революційних ідей. По-перше, імперія має померти, а на її місці з’явитись мережа (асоціація) вільних громад. По-друге, консолідація української нації має відбутися не на етнічному, а на політичному ґрунті, що означало би перехід до концепції політичної нації.
У 15-му випуску проєкту «Батьки-засновники» ведучі Сергій Стуканов і Наталя Соколенко спільно з Анатолієм Дністровим поговорили про праці Михайла Драгоманова, аби дати відповіді на ключові запитання: який суспільний лад пропонував мислитель для українців? Яким він бачив майбутнє України в контексті майбутнього Європи та світу? Й чому далеко не всі сучасники були ладні сприйняти його ідеї?
В тоді іще радянській Україні фестиваль спричинив справжню культурну революцію, вивівши українську протестну пісню з андеграунду на широку сцену. На закритті фестивалю вперше відкрито прозвучав майбутній Гімн «Ще не вмерла Україна» та гасло «Слава Україні». За словами поета Івана Малковича, фестиваль «запалив іскру незалежності» в Україні.
Якими світ бачить українців після вторгнення росії? Що змінилось за ці роки? Я проаналізував для вас усі згадки України в зарубіжних фільмах після 2022 року, які зміг знайти, щоб подивитись який образ УКРАЇНИ в світовій культурі.
Ностальгічні історії про найкращі українські кліпи. Чому Вакарчук заліз в холодильник? Як росія просувала пісню "Весна" від ВВ? Як пісню "Три хвилини" врятував журнал Плейбой? Усі відповіді у відео.
"Феномен Івасюка" - це документальне відео-есе, яке
творилось протягом трьох останніх місяців. У відео ми познайомимо вас з Володею
Івасюком, молодим, креативним та стильним музикантом, а також з його піснями, які у свій час
змінили правила гри на музичній арені і досі звучать неперевершено.
І хоч всі чули його "Червону руту", проте, на жаль, мало хто знайомий з іншою частиною його доробку. Близько 100 пісень і 50 інструментальних творів. Сподіваємось, після цього годинного знайомства у вашому плейлисті з'явиться кілька нових треків, а у серці з'явиться ще один приклад, що українці до біса круті.
Стрічку було представлено у 2024 році до 100-річчя від дня народження видатного кінорежисера та художника Сергія Параджанова. Вона поєднує архівні матеріали та сюрреалістичні лялькові сцени, відкриваючи глядачеві багатогранність митця — його бунтарство, свободу мислення, опір радянській системі й оригінальне художнє бачення.
Фільм розповідає про шлях Олександра Довженка — від перших творчих спроб до створення культових стрічок, які стали символами українського поетичного кіно. Автори показують, як режисер намагався поєднати власні мистецькі прагнення з жорсткими політичними рамками свого часу. У фільмі — унікальні архівні матеріали, коментарі дослідників і сучасні кінематографічні реконструкції.
Реальну історію Волинської трагедії український та
польський народи бачать кардинально по-різному. У Польщі її називають
«різаниною» і вважають геноцидом поляків в Україні, що був ініційований на
найвищому рівні українських ОУН та УПА. Українські вчені не заперечують участь
вояків УПА у злочинах, однак зазвичай виступають категорично проти спланованості
знищення істотної частини польського населення на Волині. Більше того,
українські історики наголошують на тому, що так само поляки знищували і
українців.
Конфлікт навколо Волинської трагедії набрав нових обертів декілька років тому, коли Україна заборонила польській стороні проведення пошукових робіт задля ексгумації та перепоховань. Це сталося у відповідь на те, що в Польщі відмовилися відновлювати зруйновані вандалами пам’ятники українцям, зокрема воїнам УПА. У спеціальному випуску «Реальної історії» ми зібрали відомих істориків та експертів з Польщі та з України, аби зрозуміти, що насправді відбувалося на Волині 80 років тому і чому? І як нам знайти порозуміння сьогодні.
Прем’єра була 15 липня 2023 р.
Олег Чабан, психіатр, психотерапевт, професор, академік: «Минуле стає проблемою, коли воно починає спотворювати сьогодення».
Роман Кечур, психіатр, психотерапевт, психоаналітик: «Більшість наших конфліктів не світоглядні, а нарцистичні».
Простими словами, сарказм — це коли людина говорить одне, а має на увазі зовсім інше, часто протилежне. Наприклад: «Ну звісно, блискуче рішення!» — сказано в ситуації, коли рішення було геть абсурдним. Але за цим «жартом» нерідко ховається гіркота, роздратування або інтелектуальна гра. Сарказм — це не просто смішна фраза. Це мова інтелекту, іронії та культурної напруги.
В український прокат вийшов новий фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки". Стрічка, що розповідає про шлях Третьої штурмової бригади до звільнення села біля Бахмута, відділеного від українських позицій двома кілометрами замінованої лісосмуги, обрана офіційним кандидатом від України на премію "Оскар" у категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм" 2026 року. Vogue.ua публікує велике інтерв’ю з режисером.
Ця
дата невипадкова — саме 16 вересня 2000 року зник журналіст Георгій Гонгадзе.
Його відданість справі, професіоналізм та сміливість заслужили глибоку повагу не лише в Україні, але й за її межами. Гонгадзе заснував інтернет-видання "Українська правда", яке стало важливим джерелом незалежної інформації для багатьох українців. Попри всі труднощі та небезпеки, він продовжував висвітлювати актуальні проблеми, викриваючи корупцію та зловживання владою. Його безкомпромісна позиція та прагнення до справедливості надихнули багатьох журналістів та активістів.
Бандура – це не просто український музичний інструмент, а справжній символ національної ідентичності, свободи та мистецтва. Її мелодійне звучання в поєднанні з епічними думами кобзарів зачаровувало слухачів ще з козацьких часів. Сьогодні бандура – це і фольклор, і сучасна сцена, і культурна гордість України, яка не втрачає актуальності вже століттями.
Народився кобзар-бандурист у листопаді 1937 року в селі Котиківка нині Городенківського району Івано-Франківської області. Дитинство провів у Карпатах, мріяв про море. Але 1955 року поїхав до Казахстану піднімати цілину. Працював на тракторі. 1956 року під час поїздки до Іртиша за дровами трактор зламався у степу за 20 кілометрів від житла. Остап сильно обморозив руку. Після цього приїхав до Ялти на лікування і залишився там жити. Це допомогло йому здійснити давню мрію про море. Влаштувався Кіндрачук працювати у місцевому порту, вступив до Батумського морехідного училища, ходив у море матросом, штурманом, став капітаном «Метеора», перевозив пасажирів з Ялти до Сочі та Одеси. Загалом у море Остап ходив 35 років. Але сьогодні розповідь не про морську романтику.
Сьогодні, 12 вересня, 104 роки тому у Львові народився Станіслав Лем – всесвітньовідомий польський письменник, сатирик, філософ, фантаст і футуролог. Його ім’я добре знають любителі фантастики. Він домігся всесвітньої популярності як письменник-фантаст, багато хто вважає його сучасним класиком.
Станіслав Лем — один з кращих у світі представників футурології, він написав близько 200 творів. Його книги перекладені на 45 мов, а тиражі книг обчислюються мільйонами примірників.
У віртуальній виставці «Станіслав Лем і його світи» розповідаємо цікаві факти про його життя і творчість. Переглянути…
Зачаровані магією математики мрійники і поети, конструктори атомних бомб й ініціатори перших польотів на Місяць, романтики і дослідники. Колись вони зустрілися за келишком коньяку в кав'ярні Шкоцькій (Шотландській) — й увійшли в історію. Ось шкіци неймовірних доль геніїв Львівської Математичної Школи.
Потяги-примари, нерозв’язані загадки та залізничні колії, що ведуть в невідомі астральні виміри...
Минуло понад 105 років від публікації збірки оповідань Стефана Ґрабінського, темою яких була залізниця, а книжка й далі захоплює читачів та змушує тремтіти від страху пасажирів потягів.
Про внесок Лема в
літературу, про його передбачення щодо технологій та розвитку суспільних
відносин, про його вплив на українсько-польські стосунки говориться багато. Ми
ж хочемо згадати про одне з найбільших захоплень Станіслава Лема з самого
дитинства, бо завдяки його любові до солодощів збереглося багато фактів з
історії львівської кухні.
Навіть у поважному віці видатний фантаст дуже любив поїсти. Серед його захоплень (крім літератури, філософії та природничих наук) особливо виділялися три. Катання на лижах, яке він полюбив ще дитиною, адже з чотирьох років їздив кататися до Славська. Автомобілі: окрім їзди, Лем полюбляв копирсатися в двигуні і самостійно ладнати дрібні поломки. Ну і їжа, особливо солодощі. Завдяки цьому у книгах та спогадах письменника збереглося багато згадок про те, що їли львів’яни у міжвоєнний період. Зокрема й уже хрестоматійний для дослідників галицької кухні детальний опис легендарної цукерні Залевського.
Філософ, сатирик, футуролог, публіцист. Польській фантастиці
неабияк пощастило зі Станіславом Лемом. Його книжки славляться філософською
глибиною, а слава гримить на весь світ. І все ж знаменитий львів’янин досі
лишається для багатьох українців загадкою.
Протягом усієї своєї багатовікової історії Львів стояв на перетині націй і культур. Не завжди, звісно, вони співіснували в мирі та злагоді, але їхня взаємодія витворила унікальний простір, який нагадував киплячий казан із сенсів, образів та спогадів. Саме тут 12 вересня 1921 року в родині Самуїла та Сабіни Лемів народився маленький Сташек.
Соцпортал зібрав ключові зміни, з якими зіштовхнуться
громадяни України з 1 серпня 2025 року.
Із серпня в Україні набуває чинності низка значущих нововведень, які торкнуться як підприємців, так і простих громадян. Зміни торкнуться штрафів, системи оплати, медичної допомоги, правил купівлі залізничних квитків і багатьох інших аспектів повсякденного життя.
Парламент не збирається обмежувати право
військовозобов'язаних чоловіків здобувати вищу освіту - це закріплено в
Конституції України та міжнародних нормах.
Таке роз'яснення зробив голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак у коментарі Укрінформу.
Він зазначає, що закон не дає можливості скасувати це право:
"Навіть під час воєнного стану ми не маємо права обмежувати право на освіту. Це закріплено і в Конституції, і в міжнародних нормах", - нагадав політик.
При цьому в Міністерстві освіти змінили правила прийому на магістратуру та аспірантуру, скасувавши відстрочку від мобілізації для тих, хто не здобуває освіту послідовно.
Сергій Бабак пояснює, що зараз відтермінування надають тільки тим, хто справді продовжує навчання без перерв.
Кабінет Міністрів затвердив механізм перетворення державних і комунальних підприємств на акціонерні товариства (АТ), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) або державні некомерційні товариства (ДНТ).
Це стало можливим після набрання чинності 28 серпня Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX. Приведено у відповідність до європейських стандартів систему організаційно-правових форм юридичних осіб, повідомляє Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Публікація від 2023 року
Бувають митці, які визначають суспільно-естетичні орієнтири свого народу на довгі покоління вперед, однак сила їхньої творчості не обмежується прокрустовим ложем національних кордонів. Саме такою постаттю є Адам Міцкевич, чиє слово вирізняється у строкатому багатоголоссі культурного діалогу Польщі з Україною. Особливо болісно та щемко сприймаються зараз його «Кримські сонети» – такі само знайомі, але й невідомі, як і край, який вони оспівують.
Життя акторки, письменниці й публіцистки Ґабріелі Запольської схоже на захопливий роман, сповнений злетів і падінь. Ця жінка понад усе прагнула реалізуватися в творчості та звільнитися від нав’язаних суспільством умовностей, а тому не зупинялася ні перед чим. Амбітна, смілива й безкомпромісна, вона мріяла здобути славу на театральній сцені, але увійшла в історію як одна з найвидатніших польських драматургинь.
Михайло Вашинський (справжнє ім’я Мойсей (Моше) Вакс) – один із найвідоміших режисерів, монтажерів та сценаристів Польщі, за походженням волинянин.
Яніна Четвертиська народилась у 1840 році в містечку Антопіль. Вона прожила не всього двадцять п'ять років, проте зуміла себе проявити, як творча особистість. Була відомою композиторкою та співачкою.
Сьогодні хочемо розповісти про цікаву постать волинянина Антонія Мальчевського. За походженням він був поляк, проте свої літературні твори писав прославляючи Україну та українців. Митець мав справжнє чоловіче хобі – альпінізм. Він є сьомою людиною в світі і першим поляком, який піднявся на гору Монблан. Це вершина у вершина у Грайських Альпах (Західні Альпи), на кордоні Франції та Італії, вважається найвищим шпилем у Західній Європі (4808,73 м). Це сталось 8 серпня 1818 року.