Мапи, які не брешуть: чому Воронеж та Кубань пам’ятають українську мову

  

Знаєте, бувають такі моменти, коли одна випадкова знахідка в архівах або на просторах мережі змушує всі розрізнені спогади в голові раптом скластися в єдину, чітку картину. Саме це я відчув, коли вперше побачив цю грамоту. Це не просто старий папірець із печатками — це справжній маніфест того, чим була і чим мала бути Україна понад століття тому. Дивлячись на ці лінії, на ці обриси на мапі, я нарешті отримав документальне підтвердження тому, що бачив на власні очі ще у 2000-х роках. Дізнатися більше...

БУРДЕЙ — УКРАЇНСЬКА ХАТА ХОБІТА

  

Source Geboren im Kreis Teleorman (1906)

Колись, до того як бетон і піноблоки стали модою, дяка частина стародавніх українців на Поділлі будували не “дачі” і не “вілли”, а бурдеї — хатки, що виростали не над землею, а в самій землі. Прямо як у хобітів Толкіна, тільки замість чарівної палички — лопата, пилка і старе корито. Без ельфів, але з димком від саморобної пічки.

Київ, який ми втрачаємо | @STEPANETS, Мараєв, Мочалов

 

Київ руйнували багато разів. Історичні та архітектурні пам’ятки нищили в усі часи – від монголів до комуністів. На жаль, це руйнування продовжувалося і в мирні часи, і після відновлення Незалежності. Сьогодні багато пам’яток залишаються не музеєфікованими. Як і жодного комплексного погляду на місто з точки зору історії та туризму досі не сформовано. При цьому – є місця, які мають потенціал стати справжніми магнітами. Що приховує Київ, які таємниці та які історичні перлини? Про це говоримо в прямому етері з гідом, популяризатором історії Києва, автором популярного каналу Кирилом Степанцем.

Русь не Київська, а Данило не Галицький: історичні міфи, які нам нав’язали

 

Чи справді Київ — «мать городов руських»? Чому Данило – не Галицький? Як з’явилися поняття «Малоросія» та «Новоросія» — і чому вони досі працюють як політична зброя?

У подкасту Анна Ніколаєва говорить з істориком, публічним інтелектуалом і головою Українського інституту національної пам’яті Олександром Алфьоровим про те, як формуються історичні міфи — і які вони мають реальні наслідки сьогодні:

• як коректно говорити про історію Русі;
• звідки взялися образи богатирів і чому їх так любить російська пропаганда;
• як виникли пейоративи «москаль», «кацап», «хохол» і що вони насправді означають;
• чому назви «Малоросія» й «Новоросія» — це не географія, а інструмент колоніальної політики.
• чому Перша світова війна досі залишається «нічиєю» у нашому публічному просторі;
• що бракує для переосмислення Другої світової;
• як працювати зі спільним і травматичним досвідом — зокрема у питанні Волинської трагедії;
• що відповідати на закиди про «релігійні переслідування» та як відрізняти віру від політичного впливу.

Цей епізод — про відповідальність за слова, пам’ять і важливість імен. Про те, як говорити про історію так, щоб вона перестала бути зброєю ворога та стала інструментом нашої стійкості.

Недооцінений: Семен Полонський – геніальний творець запорізького гандболу

  

Моє рідне місто Запоріжжя – гандбольна столиця України. Ми були єдиним містом, крім Москви, яке мало дві команди у чоловічій вищій лізі чемпіонату СРСР – ЗІІ та ЗАС. Щороку одне коло чемпіонату проводилось у запорізькому палаці спорту "Юність" за переповнених трибун.

Кращі роки команди ЗІІ (раніше – ЗМетІ, коли Запорізький індустріальний інститут називався Запорізьким металургійним інститутом), за яку грали олімпійські чемпіони та чемпіони світу, припали на керування головного тренера Семена Полонського, видатної постаті українського гандболу. Кілька років тому його включили до топ-10 українських тренерів у командних видах спорту.

Семен Полонський – творець команд ЗАС та ЗІІ, заслужений тренер України та СРСР, який виховав п'ять олімпійських чемпіонів, трьох чемпіонів світу, дев'ять чемпіонів світу серед студентів. Команда ЗІІ під його керівництвом сім разів ставала призером чемпіонату СРСР, а 1983 року виграла Кубок ЄГФ.

Перший радянський чемпіон світу народився в УНР

   

17 жовтня 1946 року на XXV чемпіонаті світу з важкої атлетики, що проходив у Парижі, Григорій Новак виграв змагання у напівважкій вазі (до 82,5 кг) і став першим радянським чемпіоном світу. До Другої Світової війни Радянський Союз не брав участі у світовому спортивному житті та був допущений до членства у міжнародних організаціях і до участі в офіційних змаганнях як член антигітлерівської коаліції країн-переможців.

Й з історії не викреслити той факт, що першим чемпіоном світу для СРСР став уродженець українського Чорнобиля, який сформувався як спортсмен у Києві. І якби не війна, скоріш за все, залишився б саме українським атлетом…

Броніслав Нагурський – українець, який став легендою американського спорту

  

Найпопулярнішим видом спорту в США був і залишається американський футбол. Також надзвичайну популярність має реслінг. Для нас це – заокеанська екзотика. Тим цікавіше, що у цій екзотиці присутня унікальна особа українця Броніслава (Бронко) Нагурського, який зумів стати культовою постаттю як у футболі, так і в реслінгу.

Цілком природно, що навколо Броніслава Нагурського існує чимало міфів, легенд, чуток та байок – надто визначною особою він був. Декілька таких згадаємо і ми. Однак перевагу віддамо беззаперечним та запротокольованим фактам.

Придніпровський батько НБА: першим президентом найпопулярнішої ліги був уродженець Кропивницького

  

Місто Кропивницький свого часу носило ім’я Єлисаветград, Зінов’євськ, Кіровоград. Імена російських цариць та радянських керівників йдуть в історію. Є сенс згадати ім’я славетного уродженця міста на Придніпровщині, який колись очолював новостворену найкрутішу у світі баскетбольну лігу – НБА. Його звали Моріс Подолофф.

ІЛЮЗІЯ ПРАВДИ: як урятуватися від маніпуляції

  

Юрій Пікуль. Побутові галюцинації, етюд, 2020 / Facebook, «Сіль-соль»

Ми живемо в епоху інформаційних воєн. І фейкових новин.

Хоч як це дивно, але часом найбільш правдивою нам видається інформація, почута багаторазово. Саме в цьому полягає сенс когнітивного спотворення, названого «ефект ілюзії правди». Виходить, ми більше довіряємо інформації, тією чи іншою мірою нам знайомої. І чим частіше її чуємо, тим достовірнішою вона нам здається.

Чорна княгиня. Гальшка Острозька. Частина 2 // Жісторе