Вітаємо з Днем
авіації усіх, хто підкорює повітряні простори нашої держави!
Саме завдяки
вашому професіоналізму літаки вважаються найбезпечнішим видом транспорту. Тож
нехай небо завжди буде мирним і лагідним до вас, а ваші сім’ї будуть здоровими
та щасливими.
Василь Олександрович Сухомлинський
5 серпня
виповнилося 20 років, як пішла з життя Поліна Астахова, легенда радянської та
української гімнастики.
Астахова –
п’ятиразова олімпійська чемпіонка, що є феноменальним досягненням. Серед
українських спортсменів вищий показник лише у її колег-гімнастів: Лариси
Латиніної (9 золотих олімпійських медалей), Віктора Чукаріна і Бориса Шахліна
(по 7).
Було б некоректно стверджувати, що Поліна Астахова недостатньо відома та забута. Про неї свого часу писали – особливо після її смерті. Але вона дійсно гідна того, щоб згадувати її частіше.
Його називали "експрес Ніцци" ба навіть "український Пеле". Олександр Скоцень – цікава українська постать світового футболу, не дуже відома у нас через його емігрантську долю.
13 липня
виповнилося 95 років з дня народження Віктора Цибуленка, легендарного
українського радянського легкоатлета, олімпійського чемпіона Риму-1960 в
метанні списа.
Писати про Віктора Цибуленка легко та приємно: адже він був сучасником, якого я багато разів бачив; активно брав участь у спортивному житті України; про нього є чимало чудових матеріалів в українській спортивній пресі, зокрема на нашому сайті, які я використовую з вдячністю до колег – Віктора Ястребова ("2000"), Олени Павлової ("Обоз"), Максима Розенка ("Чемпіон") та інших.
Шість мільйонів
українців рятуються від війни за межами України. З них трохи більше ніж чотири
— у країнах Євросоюзу. Про це розповідала вчений-демограф Елла Лібанова. І
кожний рік перебування за кордоном не на користь повернення додому.
Вже зараз чимало
тих, хто виїхав, не планують повертатись після завершення бойових дій. Чому? У
кожного власні причини, образи й прогнози щодо майбутнього країни.
Huxley публікує історії героїв, які виїхали і повернулися, а також тих, хто не планує повертатися в Україну.
Історія
повернення з небуття текстів Сигізмунда Кржижановського цілком може скласти
драматичний сюжет будь-якої книги чи кінофільму.
У далекі 70-ті
роки минулого століття молодий поет Вадим Перельмутер (1943) випадково натрапив
у записнику поета Георгія Шенгелі (1894–1956) на вміщене в рамку повідомлення:
«Сьогодні, 28 грудня 1950 року, помер Сигізмунд Домінікович Кржижановський,
«проґавлений геній», рівний за даруванням Едгару По та Олександру Гріну. Жоден
його рядок не був надрукований за життя».
Словосполучення
«проґавлений геній» невипадково взято автором некрологу в лапки, бо він
повторив визначення, що вперше виникло у вірші Ігоря Сєверяніна «На заході
сонця» (1928), в якому поет саме цим «втішним призом» позначив талант
письменника Миколи Лєскова.
Звісно, Шенгелі трохи перебільшив щодо повної відсутності прижиттєвих публікацій Кржижановського, оскільки дещо з написаного автором періодично видавалося, саме: 6 новел, кілька нарисів і півтора десятка статей.
Через десять днів після аварії на ЧАЕС, з 6 по 9 травня 1986 року, Київ приймав черговий етап «Велогонки миру».
Козине болото —
давня історична назва місцевості біля Хрещатицького майдану (тепер Майдан
Незалежності) в Києві.
Зарослий зеленню пагорб вздовж нинішньої вулички Бориса Грінченка утримується дубовими клітями розміром 3х3 м, покладеними тисячоліття тому – рештками оборонного валу ХІ ст. Недарма вулиця, що підіймається на нього, називається Підвальною.
Через тутешню Дірову долину в грудні 1240 р. батиєве полчище увірвалося до Верхнього міста.
Афішні тумби Морріса або Ліфтаса на вулицях Києва.
Ця афішна тумба XIX століття зберігається на території
Національного заповідника “Софія Київська”, біля Трапезної.
Вперше подібні
споруди з’явилися в Берліні у 1855 році. За прізвищем винахідника – видавця
Ернста Літфаса – їх стали називати “колонами Літфаса”.
Незалежно від німців, у 1868 році паризький друкар Габріель Морріс отримав монополію на п’ятнадцять років на установку в столиці Франції таких конструкцій. На відміну від своїх сусідів, французи вирішили, що дані споруди не дотягують до гучного звання “колон”, і дали їм прізвисько “тумби Морріса”.
Учасники
кобзарсько-лірницького концерту. Катеринослав, 1910 рік. Зліва направо: лірник
Самсон Васильович Веселий, бандуристи Петро Семенович Древченко, Іван Іович
Кучугура-Кучеренко, Олександр Петрович Леві (сценічний псевдонім — Гамалія),
Павло Михайлович Гащенко / zabytki.in.ua
Кобзар — душа українського народу. Недарма великий український пророк Тарас Шевченко взяв собі саме цей псевдонім. Здається, їхній феномен має бути добре вивченим. Проте це зовсім не так. Бродячі сліпі співаки України зберігають таємниці, розгадка яких ховається у сивій глибині століть.
Чому вулиці Пушкіна й Лєніна були в кожному українському
місті, і як вони формували наратив «спільної історії»? Як радянські й російські
топоніми залишалися на мапі України навіть після здобуття незалежності і
десятиліттями слугували інструментом імперської пропаганди?
У новому епізоді проєкту «Прощавай, імперіє!» Олеся Котубей-Геруцька розповідає, чому перейменування вулиць — це не дрібниця, а реальний крок до звільнення від колоніального спадку. Детальніше — у відео.
Ми побували у
місцях, які мали змінити історію, але стали пам’ятниками марнотратства.
У срср було безліч мегапроектів: вони хотіли змінювати клімат на планеті, будувати тунелі для перекидання військ під річками, але велика частина планів - так і не втілилася у життя.
Що таке Донеччина, та що таке Донбас? Яка історія цього краю? Чим живе цей край сьогодні та яке майбутнє чекає на нього? Шукаємо та знаходимо відповіді на ці всі питання у черговій роботі документального проєкту Хащі, тут все без косметики та прикрас.
Труханів острів —
це місце, де відпочивав кожен киянин або гість столиці, і, здавалось би, що
навряд чи там буде щось цікаве і загадкове. Але це не так, і я вам це доведу у
цьому відео!
Труханів острів —
це місце з дуже глибокою і непростою історією, яка тяжіє ще з часів Київської
Русі. Цей острів пережив дві світові війни, повне знищення локальних поселень,
численні водопілля і перетворення у парк для відпочинку.
Тож, хутчіш робіть собі бутерброди з чайком і нумо дивитись сюжет про найвідоміший острів столиці!
У сусідів були королі, а у нас – не було. Таке уявлення є поширеним, однак неправильним. Адже в історії України було багато королів. Спочатку - короля Данило, а далі – польські королі, які були невід'ємною частиною історії України. Ба більше, в Речі Посполитій монархія була виборною. Тобто наша руська шляхта – безпосередній учасник цього політичного процесу, обирала собі короля. Серед цих королів – не лише поляки, але й французи, угорці, шведи, німці, русини-українці. Про монархічну історію України спілкуємося з дослідником і автором книги «Наші королі», доктором історичних наук Віталієм Михайловським.
Акція «Вісла» – репресивна депортація українців з етнічних земель, які опинились у складі підсовєтської Польщі після Другої світової війни. Загалом з рідних сіл примусово переміщено понад 140 000. Близько 4 000 пройшли через створений спеціально для українців концтабір. Близько 3 000 вбито. Сьогодні ще залишаються живими свідки цієї геноцидальної політики, а також їх діти та онуки, які зберігають українську ідентичність. Про їхні свідчення та ревізіоністську політику пам’яті сучасної польської держави говоримо з автором каналу @historyforadults_ua Олегом Криштопою.
Українській
незалежності 34 роки. Для історії держави такий вік — дрібниця. Для людини —
огром часу. Становлення держави відбувається роки й роки, а людські строки —
стислі. В осмисленні подій і явищ особистість, а надто творча, завжди
випереджає ціле суспільство.
Оксані Забужко у
вересні 65 років. За словами письменниці, вона з приємністю відзначає, що
більша частина її життя минула саме в незалежній Україні.
Сьогодні саме крізь призму особистого життя Оксани Забужко ми говоримо про українську незалежність.
Прапор – один із трьох головних державних символів України. Його історія тягнеться століттями: із синьо-жовтим стягом українці проходили періоди труднощів, здобували незалежність та раділи перемогам.
Під час
повномасштабної війни його кольори набули додаткового значення. З прапором
українці чинять спротив окупації, воїни щоденно складають присягу, а сині та
жовті барви можна побачити на найважливіших міжнародних майданчиках.
23 серпня Україна відзначає День прапора.
Буковина, наш проєкт вперше здійснює повноцінну експедицію у цьому регіоні так само як і в Карпатах. Ми зустріли та побачили багато цікавих і магічних речей та людей у цьому краї, торкнулися його історії, архаїки і сьогодення. З цього усього ми зробили фільм, просякнутий любов’ю, музикою, співами, історіями та краєвидами. Отож МАГІЧНА БУКОВИНА.
Сьогодні про
найнепрезидентнішого з президентів. Про людину, зображену на 50 гривнях.
Тобто, Михайла
Грушевського. Його борода - це не просто борода, а борода!
Він був
першим, хто заявив саме про українців, а не московитів, як нащадків Київської
Русі. А його 10-томна "Історія України-Руси" змусила нас повірити в
себе. Також він був першим, хто
проголосив незалежну Україну. Але при цьому бачив її як складову ерефії.
Його викликали з Москви, щоб очолити українську революцію, але він довго думав,
чи їхати, бо був записаний до дантиста.
І взагалі - а
чи був він президентом України? Чи все ж ні?
Слухайте уважно, про це не пишуть у підручниках!
GenSouls у
співпраці з талановитою поетесою Гребенюк Вікторією представляє нову ліричну
пісню "Люблю" — музичну розповідь про любов до української природи та
рідної землі. Ця пісня передає глибокий зв'язок з навколишнім світом через
яскраві поетичні образи.
Музична композиція розповідає про красу простих речей, які оточують нас, та про важливість відчувати гармонію з природою.
Країна плагіату
або як червона імперія безбожно привласнювала чужі ідеї та винаходи.
Чому совєтська
пропаганда на словах так ненавиділа і таврувала буржуазний захід, але разом з
тим обійтися без нього ніяк не могла.
Як залізна
завіса, за якою десятиліттями мешкали люди в СССР, давала простір можливостей
музикантам, режисерам та навіть письменникам, які крали чужі сюжети, а всередині
країни видавали їх за свої.
Спіймати на крадіжці, звісно, ніхто нікого не міг, адже іноземні фільми чи музика в совок фактично не потрапляли. Тож бери і копіюй все, що хочеш.
Дешеві, якісні та
натуральні. Такі характеристики продуктам харчування здебільшого дають адепти
СРСР, коли говорять про їжу того періоду. Мовляв, у ковбасі було м’ясо, в
морозиві – виключно молоко, а у кефірах та сметані – натуральні складники.
Жодної хімії та добавок. Але якщо дослідити цю тему глибше, то розумієш, що усе
це ще один міф та брехня, а легендарний ГОСТ, державний стандарт якості, ніщо
інше, як окозамилювання. Бо ні якісними, ні натуральними продукти в СРСР не
були.
Новий випуск The Документаліст розповідає про те, що насправді їли та пили у Радянському Союзі.
Влітку 2022-го ЮНЕСКО внесла український борщ до Списку нематеріальної культурної спадщини. Перед тим (та й після теж) Росія неодноразово намагалася присвоїти українську страву собі, та й в деяких ресторанах світу можна побачити в меню “російський борщ”. Отже, новий випуск WAS присвячений історії борщу. Скільки йому років? Що таке борщівник? Коли в борщі з’явився буряк? Чи справді гетьманський борщ старовинний? Яким насправді був борщ Шевченка?
Галичина. Тут народились Данило Галицький, Іван Франко, Лесь Курбас, Петро Сагайдачний, Степан Бандера. Тут зародилась ОУН, активно діяла УПА. Саме в Галичині наприкінці 80-их почались перші відкриті демонстрації за Незалежність України і вихід з СРСР. В чому секрет патріотичності Галичини? Невже там живуть найбільші українські патріоти? Які біли історичні передумови для цього? Відповіді на ці питання у новому епізоді «Реальної історії» з Акімом Галімовим «Реальна історія Галичини».
Про шлях Динамо до одного з найбільших досягнень в історії українського футболу. Хто врятував імідж клубу? Як після цього кияни змогли повернутися у Лігу Чемпіонів? Хто був автором тих незабутніх подій?
Хто такий Андрей Шептицький? Як аристократ із європейською
освітою став духовним лідером українського народу, що пройшов крізь найбільші
трагедії XX століття — дві світові війни, радянську та нацистську окупації, — і
залишився моральним орієнтиром нації?
«Шептицький. Між війною та вірою» — це історичний портрет митрополита Андрея Шептицького, духовного лідера, який очолював Українську греко-католицьку церкву в часи радикальних зламів. Стрічка зосереджена на роках його життя, коли Україна опинилася між двома тоталітарними режимами — нацистським і радянським. Фільм висвітлює складність цього періоду та моральний вибір Шептицького, підкреслюючи контраст між насильницькими ідеологіями й гуманістичними цінностями.
У самісінькому центрі Риму, на Капітолійському пагорбі, я натрапив на дуже старий, але багатоповерховий будинок. П’ятий поверх уже зруйнувався, але інші чотири виглядають досить міцними. Це одна зі збережених інсул — римських багатоповерхівок, що здавали в оренду. Земля в цьому місці коштує шалених грошей, та будинок не чіпають, навіть реставрують. Навіщо римляни його бережуть?
Слухайте "Айстри" Олександра Олеся у новому AI-аранжуванні від Нейро Бандури! Ця емоційна поезія про мрії та реальність набуває нового життя у сучасному звучанні. Відчуйте глибину української класики через призму технологій.
Олег Чабан,
психіатр, доктор медичних наук, професор: «Успішні люди дуже економні. Я не про
фінанси».
🔸 «цвинтар помилок»
🔸 чим успішні люди відрізняються від
невдах?
🔸 що не так зі Споком і Карнегі?
🔸 що важливіше: стійкість чи гнучкість?
🔸 психологічне айкідо
🔸 епідемія нарцисизму
🔸 фотографічний світ: досягай і фотографуй
себе
🔸 успіх і командна гра
🔸 чим менший мозок – тим більше зв'язків
🔸 чорна смуга: ключове слово «смуга»
🔸 дослідження: велике щастя і велике
нещастя
🔸 ситі, голодні і трішки голодні – хто
рухає світом?
🔸 життя поклало на лопатки: як підвестись?
🔸 які типи особистості схильні застрягати у
нещасті?
🔸 колективна травма – історія з двох
половин
🔸 росії вигідно програти
🔸 сила думок і «езотерика білбордів»
У «Планеті людей»
ми разом з українськими натхненниками та натхненницями шукаємо відповіді на
запитання, що допомагають зрозуміти себе та людей навколо. І головне — віднайти
надію в темні часи.
У цьому епізоді
нас надихатиме Лариса Дідковська — психологиня з понад сорокарічним стажем.
Вона працювала психотерапевткою в Торонто, має ступінь Ph.D., звання професорки
та визнання наукової спільноти в Україні й за її межами. Вона розповідає про
різницю між життям і виживанням і про те, як українці — хоч і проти своєї волі
— знайшли в цій відмінності свою суперсилу. Із властивою їй методичністю пані
Лариса розказує, як у найважчі моменти — від шоку й початкового піднесення до
спрощення життя — люди навіть у темній кризі знаходять маленькі радощі.
Також торкаємося теми повернення: як зміни простору й соціального складу місця впливають на наше відчуття «дому»? Чому інтеграція мігрантів у майбутній Україні може стати нашим спільним ресурсом? І яким чином пара гребінців і одна макітра можуть допомогти нам пам’ятати своє коріння?
У цьому глибокому роздумі ми досліджуємо шлях до внутрішньої свободи та автентичності, натхненний філософськими засадами психології Карла Юнга. Відео розкриває, як відмова від зовнішніх очікувань та зосередження на власному внутрішньому світі стає ключем до трансформації. Ми поговоримо про важливість усвідомленого відмежування від зовнішнього шуму, про те, як знайти опору всередині себе та перестати бути залежним від чужих оцінок. Це відео — запрошення до глибинної подорожі до свого справжнього "Я", до стану цілісності та самодостатності, де вибір та сила народжуються з внутрішньої тиші.
Автор патентів у
сфері штучного інтелекту, головний інженер «DataRobot», співвинахідник системи
дистанційного розмінування «Змій» Борис Дрожак: про наслідки використання ШІ,
відсутність анонімності та майбутнє | Говорить Суханов
Чому штучний
інтелект — це більше, ніж просто інструмент? Та що чекає нас у майбутньому? У
цьому відео говоримо про нейромережі, їх вплив на наше життя та роль у розвитку
людства. Чи може ШІ стати нашим союзником, чи стане загрозою? Борис поділиться
унікальним досвідом роботи зі штучним інтелектом, розповість про майбутнє
технологій та дасть прогнози на 2070 рік.
Дивіться уважно та занотовуйте, адже це необхідно знати кожному!
Пісня «Київ» – це музичне зізнання в любові до міста, яке завжди чекає на тебе! Щемливий гімн місту, що є більш ніж просто столиця. Місце, де серце б’ється голосніше, де спогади пахнуть каштанами, а кожна вулиця, як окрема історія життя.
