“Слава Ісу” — так зазвичай вітаються в одному з
етнографічних регіонів України, а точніше у Галичині, і на ваше вітання “Добрий
день” швидше за все зрозуміють, що ви десь з більш східних регіонів України.
Галичани доволі справедливо вважають себе самим віруючим, релігійним чи то
набожним регіоном України. Адже, як ми вже згадували, такої кількості церков,
капличок, святинь тощо годі шукати будь-де в Україні. Але чому поряд з тисячами
пишних храмів, десятками тисяч капличок і сотнями тисяч хрестів стоять пустками
і руїнами сотні римо-католицьких костелів, в декотрих з яких зробили навіть
будинки розпусти, а кладовища католиків топляться в чагарниках та хащах? І чи є
Галичина і її жителі святими, чи може взагалі людина і край бути святим? І чи
говорить про справжню віру оця шалена кількість святинь?
Протягом трьох діб ми шукали відповіді на ці питання по
Львівщині, почавши у бойківських Бескидах і закінчивши в околицях Золочева.
Немає коментарів:
Дописати коментар