18 березня 1921 року в столиці Латвії - Ризі – було підписано мирний договір між Польщею з одного боку та, з іншого боку, формально незалежними на той час совітськими республіками – Україною та росією (при цьому російська делегація виступала також від імені Білорусі).

 

Угода офіційно завершила польсько-українсько-більшовицьку війну та означала поразку УНР і БНР, яким не знайшлося місця на політичній мапі Європи. Українські та білоруські землі вчергове поділили – цього разу між Другою Річчю Посполитою та совітськими республіками, які незабаром об'єдналися в СССР. У Польщі раділи довгоочікуваному миру після майже 7 років воєнного лихоліття, хоча й вважали його умови – "недоперемогою". Натомість у кремлі мріяли про реванш у недалекому майбутньому. А українські політичні емігранти порівнювали Ризьку угоду з Андрусівським перемир'ям 1667 року й нагадували, що після поділу України обов'язково станеться й поділ Польщі. Вони мали рацію: 18 років по тому, восени 1939-го, Друга Річ Посполита стала жертвою загарбницької політики гітлерівської Німеччини та сталінського СССР.