На першу подорож Пржевальський виграв гроші в карти

  

12 квітня 1839-го народився Микола Пржевальський, мандрівник, природодослідник, науковець, історик, археолог, знавець семи мов. Рід Пржевальських походив від українських козаків. Зробив величезний вклад у наукове пізнання Центральної Азії, створив принципово нові карти Центральної Азії. Його назвали "великим мандрівником всіх часів і народів".

За 49 років свого життя 11 провів в експедиціях. Загальний маршрут його подорожей складає 31,5 тисячу км. Він відкрив і описав у своїх книгах нові країни, гірські хребти, водойми. В деяких місцях Пржевальський був другим після Марко Поло. Відкрив невідомі в Російській імперії 218 видів тварин та 16 тис. рослин.

Gazeta.ua пропонує цікаві факти про мандрівника.

Пржевальський вірив у свою зірку. Він з дитинства був переконаний в тому, що ангел оберігає його, а тому йшов завжди до здійснення своїх цілей із сміливістю. Микола Михайлович не міг сидіти на місці, він постійно рвався подорожувати, але експедиції - справа витратна, потрібна сума не завжди була, тому ... Пржевальському доводилося грати в карти на гроші. Треба визнати, у нього це виходило: давалася взнаки чудова зорова пам'ять. Одного разу Микола Михайлович, виграв в карти дуже велику суму. Вона дозволила йому змінити життя і приступити до підготовки свого першого Середньоазіатського походу. Відтоді Пржевальський до карт не торкався.

Ще будучи зовсім молодою людиною, Микола Пржевальський твердо вирішив, що ніколи не заведе сім'ю. "Я піду в експедицію, а дружина буде плакати", - так пояснив майбутній мандрівник своє рішення друзям і родичам. Згодом своєї обіцянки не порушив.

 

До подорожей Пржевальського в Центральній Азії не було жодного астрономічно певного пункту. Микола Михайлович визначив їх 63. Завдяки Пржевальському європейська наука вперше познайомилася з побутом і суспільними відносинами лобнорців, мачинців, дунган, тангутів, північних тибетців. Антропологи стверджували, що якби Микола Михайлович не залишив жодних інших результатів подорожей, крім своїх заміток про різні народності, то і тоді він мав би повне право на звання великого мандрівника.

У багатьох галузях Пржевальський був самородком і подвижником. Його дослідження проводилися за розробленою ним самим програмою, що включає військово-окомірну зйомку, астрономічне визначення широти (а в останню подорож і довготи) найважливіших пунктів, барометричні визначення висот, метеорологічні спостереження, вивчення флори і фауни зі складанням на місці найбагатших колекцій. Етнографічні спостереження доповнювалися малюнками, а в останню подорож - і фотографіями

Микола Михайлович відкрив сотні нових видів тварин, серед них - дикого коня, дикого верблюда, тибетського ведмедя. Його зоологічні колекції, за свідченням сучасників, "не мають собі рівних, та напевно і довго ще не матимуть".

Серед відкритих нових видів тварин і рослин, є такі, що отримали його ім'я. Крім відомо всім коня Пржевальського, там є ще два птахи, метелик і 5 видів рослин.

Крім всіх наукових заслуг, мандрівник був ще й хорошим керівником. Показово, що за весь час його подорожей, не загинув жоден учасник його експедиції.

Він мав звання генерал-майора.

 

Місія Миколи Михайловича полягала не тільки в тому, щоб відкривати світу досі невідомі йому природні об'єкти і живі організми, але і розвіювати серед іноземців часом досить смішні міфи про європейців. Так, до зустрічі з мандрівником китайці були впевнені, що всі без винятку "заморські дияволи" позбавлені колінної чашечки, а представники інших азіатських народів вірили, що європейці можуть бачити на сорок сажнів углиб землі (тобто більше ніж на 80 метрів).

З ім'ям мандрівника пов'язано безліч легенд. Наприклад, є думка, що Микола Михайлович помер не від того, що ковтнув води під час купання і заразився черевним тифом. Мовляв, вірити, що досвідчений мандрівник загинув від випадкового ковтка води - якось несерйозно. Інша, більш детективна версія свідчить, що мандрівника просто отруїв хтось із його недоброзичливців.

Він помер 1 листопада 1888 року в Киргизії. Місто, де він похований, в 1889–1922 і 1939–1992 роках носило назву Пржевальськ. Зараз це Каракол. На могильному надгробку скромний напис: "Мандрівник М. М. Пржевальський", як він заповідав.

Цитати

"По суті, мандрівником треба народитися".

"У мандрівника немає пам'яті" (про необхідність вести щоденник).

"Подорожі втратили б половину своєї принади, якби про них не можна було б розповідати".

"А ще світ прекрасний тому, що можна подорожувати".

Був батьком Сталіна?

У метричній книзі Успенської церкви в місті Горі зберігся запис про те, що в селян Віссаріона Джугашвілі та його дружини Катерини народився син Йосип 6 (за новим стилем 18-го) грудня 1878 року. Цю дату народження Йосип Сталін і подавав спочатку у своїх анкетах. Та в матеріалах VI з'їзду РКП(б), який відбувся влітку 1917-го, раптом з'явилася інша дата народження — 9 (21-го) грудня 1879-го. Протягом чотирьох років обидва варіанти існували паралельно. Але далі в усіх документах і в офіційній біографії вождя фігурує лише 21 грудня 1879 року.

Є версія, за якою Сталін змінив рік народження, з метою спростувати чутки про його генеральське походження. Ідеться про те, що справжнім батьком вождя, можливо, був Микола Пржевальський. Зиму й весну 1878 року генерал Пржевальський провів на Кавказі — лікувався після складної експедиції в Китай. Кілька місяців гостював у свого давнього приятеля князя Маминошвілі в містечку Горі. У князя в той час працювала покоївкою Катерина Геладзе, заміжня за сільським шевцем Віссаріоном Джугашвілі. Начебто між гостем і служницею спалахнув роман, після якого наприкінці того ж року народився хлопчик. До Горі почали надходити грошові перекази з Росії на значні суми. Благодійником виявився Пржевальський, який забезпечував дитину протягом довгих років

Пересуваючи своє народження на рік пізніше, Сталін ніби унеможливлював батьківство Пржевальського. Адже державою робітників і селян має керувати син шевця, а не царського генерала. Та за часів Сталіна довкола імені Пржевальського творилося щось дивне. В енциклопедії його портрет подали в кольорі, решта — чорно-білі. За розміром він більший за портрети Маркса, Енгельса й навіть Леніна. 1946 року засновано золоту медаль ім. Миколи Пржевальського, про нього зняли художній фільм. Можливо, у такий спосіб Сталін і справді хотів віддати данину пам'яті реальному батькові.