12 квітня 1839-го
народився Микола Пржевальський, мандрівник, природодослідник, науковець,
історик, археолог, знавець семи мов. Рід Пржевальських походив від українських
козаків. Зробив величезний вклад у наукове пізнання Центральної Азії, створив
принципово нові карти Центральної Азії. Його назвали "великим мандрівником
всіх часів і народів".
За 49 років свого
життя 11 провів в експедиціях. Загальний маршрут його подорожей складає 31,5
тисячу км. Він відкрив і описав у своїх книгах нові країни, гірські хребти,
водойми. В деяких місцях Пржевальський був другим після Марко Поло. Відкрив
невідомі в Російській імперії 218 видів тварин та 16 тис. рослин.
Gazeta.ua пропонує цікаві факти про мандрівника.
Пржевальський
вірив у свою зірку. Він з дитинства був переконаний в тому, що ангел оберігає
його, а тому йшов завжди до здійснення своїх цілей із сміливістю. Микола
Михайлович не міг сидіти на місці, він постійно рвався подорожувати, але
експедиції - справа витратна, потрібна сума не завжди була, тому ...
Пржевальському доводилося грати в карти на гроші. Треба визнати, у нього це
виходило: давалася взнаки чудова зорова пам'ять. Одного разу Микола Михайлович,
виграв в карти дуже велику суму. Вона дозволила йому змінити життя і приступити
до підготовки свого першого Середньоазіатського походу. Відтоді Пржевальський
до карт не торкався.
Ще будучи зовсім
молодою людиною, Микола Пржевальський твердо вирішив, що ніколи не заведе
сім'ю. "Я піду в експедицію, а дружина буде плакати", - так пояснив
майбутній мандрівник своє рішення друзям і родичам. Згодом своєї обіцянки не
порушив.
До подорожей
Пржевальського в Центральній Азії не було жодного астрономічно певного пункту.
Микола Михайлович визначив їх 63. Завдяки Пржевальському європейська наука
вперше познайомилася з побутом і суспільними відносинами лобнорців, мачинців,
дунган, тангутів, північних тибетців. Антропологи стверджували, що якби Микола
Михайлович не залишив жодних інших результатів подорожей, крім своїх заміток
про різні народності, то і тоді він мав би повне право на звання великого
мандрівника.
У багатьох
галузях Пржевальський був самородком і подвижником. Його дослідження
проводилися за розробленою ним самим програмою, що включає військово-окомірну
зйомку, астрономічне визначення широти (а в останню подорож і довготи)
найважливіших пунктів, барометричні визначення висот, метеорологічні
спостереження, вивчення флори і фауни зі складанням на місці найбагатших
колекцій. Етнографічні спостереження доповнювалися малюнками, а в останню
подорож - і фотографіями
Микола Михайлович
відкрив сотні нових видів тварин, серед них - дикого коня, дикого верблюда,
тибетського ведмедя. Його зоологічні колекції, за свідченням сучасників,
"не мають собі рівних, та напевно і довго ще не матимуть".
Серед відкритих
нових видів тварин і рослин, є такі, що отримали його ім'я. Крім відомо всім
коня Пржевальського, там є ще два птахи, метелик і 5 видів рослин.
Крім всіх
наукових заслуг, мандрівник був ще й хорошим керівником. Показово, що за весь
час його подорожей, не загинув жоден учасник його експедиції.
Він мав звання
генерал-майора.
Місія Миколи
Михайловича полягала не тільки в тому, щоб відкривати світу досі невідомі йому
природні об'єкти і живі організми, але і розвіювати серед іноземців часом
досить смішні міфи про європейців. Так, до зустрічі з мандрівником китайці були
впевнені, що всі без винятку "заморські дияволи" позбавлені колінної
чашечки, а представники інших азіатських народів вірили, що європейці можуть
бачити на сорок сажнів углиб землі (тобто більше ніж на 80 метрів).
З ім'ям
мандрівника пов'язано безліч легенд. Наприклад, є думка, що Микола Михайлович
помер не від того, що ковтнув води під час купання і заразився черевним тифом.
Мовляв, вірити, що досвідчений мандрівник загинув від випадкового ковтка води -
якось несерйозно. Інша, більш детективна версія свідчить, що мандрівника просто
отруїв хтось із його недоброзичливців.
Він помер 1 листопада 1888 року в Киргизії. Місто, де він похований, в 1889–1922 і 1939–1992 роках носило назву Пржевальськ. Зараз це Каракол. На могильному надгробку скромний напис: "Мандрівник М. М. Пржевальський", як він заповідав.
Цитати
"По суті, мандрівником треба народитися".
"У мандрівника немає пам'яті" (про необхідність вести щоденник).
"Подорожі втратили б половину своєї принади, якби про них не можна було б розповідати".
"А ще світ прекрасний тому, що можна подорожувати".
Був батьком Сталіна?
У метричній книзі Успенської церкви в місті Горі зберігся запис про те, що в селян Віссаріона Джугашвілі та його дружини Катерини народився син Йосип 6 (за новим стилем 18-го) грудня 1878 року. Цю дату народження Йосип Сталін і подавав спочатку у своїх анкетах. Та в матеріалах VI з'їзду РКП(б), який відбувся влітку 1917-го, раптом з'явилася інша дата народження — 9 (21-го) грудня 1879-го. Протягом чотирьох років обидва варіанти існували паралельно. Але далі в усіх документах і в офіційній біографії вождя фігурує лише 21 грудня 1879 року.
Є версія, за якою
Сталін змінив рік народження, з метою спростувати чутки про його генеральське
походження. Ідеться про те, що справжнім батьком вождя, можливо, був Микола
Пржевальський. Зиму й весну 1878 року генерал Пржевальський провів на Кавказі —
лікувався після складної експедиції в Китай. Кілька місяців гостював у свого
давнього приятеля князя Маминошвілі в містечку Горі. У князя в той час
працювала покоївкою Катерина Геладзе, заміжня за сільським шевцем Віссаріоном Джугашвілі.
Начебто між гостем і служницею спалахнув роман, після якого наприкінці того ж
року народився хлопчик. До Горі почали надходити грошові перекази з Росії на
значні суми. Благодійником виявився Пржевальський, який забезпечував дитину
протягом довгих років
Пересуваючи своє
народження на рік пізніше, Сталін ніби унеможливлював батьківство
Пржевальського. Адже державою робітників і селян має керувати син шевця, а не
царського генерала. Та за часів Сталіна довкола імені Пржевальського творилося
щось дивне. В енциклопедії його портрет подали в кольорі, решта — чорно-білі.
За розміром він більший за портрети Маркса, Енгельса й навіть Леніна. 1946 року
засновано золоту медаль ім. Миколи Пржевальського, про нього зняли художній
фільм. Можливо, у такий спосіб Сталін і справді хотів віддати данину пам'яті
реальному батькові.
Немає коментарів:
Дописати коментар