У дівоцтві Фадеєва, літературний псевдонім Зенеїда Р-ва (1814–1842), одна з перших жінок-письменниць, постійний автор журналів “Библиотека для чтения” та “Отечественные записки”. Мати відомого теософа Олени Блаватської та письменниці Віри Желіховської.
13 років від роду Ган вперше починає писати, «майже невідомо
собі самій, без жодної участі в тому волі», усвідомлюючи слабкість перших
дослідів наслідування «дивних звуків» улюблених письменників.
У 16 років Олена вийшла заміж за капітана Петра Олексійовича
Гана (1798–1873), військового, який походив із роду німецьких переселенців, що
приїхали до Росії в середині XVIII століття.
У 1831 році у Ганів народилася перша донька Олена (в майбутньому відомий теософ Олена Блаватська), а у 1835 – друга донька Віра (майбутня письменниця Желіховська.
Олена Ган разом з маленькими дітьми й чоловіком подорожувала Україною. У 1831–1832, потім в 1834–1835 роках сім’я Ган жила в селі Романкове, потім в 1837–1839 у Кам’янському. Навесні 1836 року родина переїхала до Петербурга, де Олена почала публікуватися у журналі “Бібліотека для читання”, 1839 р. вийшла її перша повість “Ідеал” під псевдонімом Зенеїда Р-ва (на честь Ржищева, де вона народилася).
1837 року на Кавказі вона познайомилася із засланими туди
декабристами, що знайшло відображення у її творах “Спогади Железноводська”,
“Утбалла”, “Джеллаледдин”. Згодом вийшли друком повісті “Медальон”, “Суд
света”, “Теофанія Аббіаджіо”, інші. Зібрання творів Олени Ган двічі
публікувалися у Санкт-Петербурзі – у 1843 та 1905 роках. Літературна діяльність
письменниці не залишилась без уваги. На публікацію її творів відгукнулися
багато видатних діячів того часу, у тому числі І. Тургенєв та В. Бєлінський,
який називав Олену Ган “російською Жорж Санд”.
Померла О. Ган у віці 28 років в Одесі, похована на Старому
кладовищі.
Центральний державний історичний архів України
Немає коментарів:
Дописати коментар