ВІДНАЙДЕНІ СКАРБИ: Що приховує фотоархів Легіону Українських Січових Стрільців? | ВАСИЛЬ ЛОПУХ

 

Прем’єра була 4 квітня 2025 р.

Конституція України: що ПРИХОВУЄ історія?

 

109 років тому українці сформували перший національний уряд

  

Перший Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р.

28 червня 1917 року було сформовано Генеральний секретаріат — виконавчий орган Української Центральної Ради, «вищий революційний орган українського народу». Це стало важливим кроком на шляху інституціоналізації модерної української держави, закладаючи підмурівок для проголошення «незалежної, вільної суверенної держави українського народу».

Генеральний секретаріат став вищим виконавчим органом при українському революційному парламенті, яким була Центральна Рада. Отже, не буде жодним перебільшенням назвати його першим українським національним урядом у модерній історії України.

Формування Генерального секретаріату стало можливим завдяки попередній діяльності Центральної Ради і проведенню низки представницьких зібрань українців. Саме ці зібрання своєю позицією та ухваленими документами легітимізували Центральну Раду як вищий національний законодавчий орган, уповноважений діяти від імені й задля реалізації інтересів усієї української політичної нації. Провідну роль у цьому процесі відіграли українські військові, які рішуче підтримали Центральну Раду під час ІІ Всеукраїнського військового з’їзду.

Законодавчий орган, яким остаточно стала Центральна Рада після ухвалення І Універсалу, гостро потребував виконавчої структури, якою і став Генеральний секретаріат. Його було сформовано у складі 8 генеральних секретарств і генерального писаря. Очолив уряд Володимир Винниченко, який став одночасно головою секретаріату та генеральним секретарем внутрішніх справ.

Очільниками інших секретарств стали особи, імена яких добре відомі кожному українцеві зі шкільного курсу історії. Зокрема, генеральним секретарем військових справ став Симон Петлюра, генеральне секретарство фінансів очолив Христофор Барановський, а генеральне секретарство міжнаціональних справ — Сергій Єфремов.

Не менш важливими, особливо за тодішніх умов, були генеральні секретарства земельних справ і харчових справ, на чолі яких стали, відповідно, Борис Мартос і Микола Стасюк. Генеральним секретарем судових справ призначили Валентина Садовського, а освітнє відомство очолив Іван Стешенко. Генеральним писарем першого модерного українського уряду став Павло Христюк.

Очільники Генерального секретаріату представляли різні політичні сили соціалістичного табору, що було обумовлено загальною революційною ситуацією і масовою підтримкою саме цих політичних сил серед революційно налаштованих українців. Суспільство гостро потребувало справедливого вирішення низки соціальних питань і чекало від Центральної Ради і створеного нею уряду рішучих заходів щодо їх вирішення.

Усі відповідні повноваження щодо цього було надано ухвалою Центральної Ради про створення Генерального секретаріату від 28 червня 1917 р. У документі чітко стверджувалось, що новостворений орган має «завідувати справами внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними і іншими в межах України і виконувати всі постанови Центральної ради, які цих справ торкаються».

 

«Нарада Генерального секретаріату з міністрами», замітка в газеті «Нова рада» (Четвер, 29 червня 1917 року. № 76. С. 3)

Першочерговою, утім, була проблема формалізації діяльності Генерального секретаріату і його подальшої легітимізації, особливо в контексті непростих взаємовідносин Української Центральної Ради і Тимчасового уряду росії. З цією метою в перші ж дні після створення український уряд розпочав переговори з російською стороною, одночасно зосередившись на розробці документа, який би чітко визначив статус, повноваження, права та обов’язки Генерального секретаріату.

Переговори і розробка документів забирали дорогоцінний час, однак були не просто вкрай необхідними кроками — це був єдино можливий демократичний шлях української революції за тих умов. А якщо врахувати інерцію досвіду дореволюційного суспільства, то не буде жодним перебільшенням твердження, що інституціоналізація модерної української держави відбувалась неймовірно стрімко й у цілому продумано та послідовно.

Антон Печерський. Кореспондент АрміяInform

Київ у 1976 році. Краєвиди та кияни. Кадри з телефільму «Київ», «Укртелефільм», 1976 рік

 

Цензура, КДБ і «Два кольори»: історія української пісні 60-х | «Вальс із системою» 2 серія

 

Підручник, за яким вчать дітей в окупації

  

У новому випуску «Історії для дорослих» Олег Криштопа розбирає шкільний підручник з історії Росії для 11 класу історії авторства Володимира Мединського та Анатолія Торкунова. У ньому Україна постає не як держава з власною історією, а як “проект” Австрії, Заходу, США, НАТО — будь-кого, тільки не самих українців.

Говоримо про те, як у російській шкільній історії зникають Голодомор, репресії, антисемітизм, депортації, референдум 1991 року, а натомість з’являються “біолабораторії США”, “денацифікація” і “СВО”.

Живі сенси | Онука Алли Горської про українську мисткиню

 

Олена Зарецька ділиться спогадами про бабусю, її вплив на власну творчість та силу української незламності.

Пісню Павла Дворського «Стожари» співає Назарій Яремчук

 

Спогади про Івасюка і Яремчука, як народжуються хіти та який президент відмовив у допомозі

  

Павло Дворський - без перебільшення, легенда української естради, чиї пісні стали народними.

Іван Гаврилюк: спогади про Миколайчука, Параджанова, Брондукова та на яку роль ще чекає

  

Легенда українського кіно, народний артист України Іван Гаврилюк.

«Ви перша, хто за останні чотири роки взяв у мене інтервʼю», - каже герой цього випуску.

Український актор Іван Гаврилюк зіграв у понад 100 фільмів, з них 70 - його головні ролі. Він - жива легенда українського кіно, як кажуть «ходяча історія». Іван Гаврилюк - «останній з могікан», який був близьким другом Івана Миколайчука. Його спогади - цінні з історичної точки зору.