Дата виходу: п'ятниця
Понад 3 години
поезії Кобзаря в сучасному музичному звучанні: глибокий електронний ритм,
атмосферна кінематографічність, етнічні мотиви, техно-енергія та вічне слово
Тараса Шевченка.
Це велика музична подорож творами 1849–1850 років - часом глибоких роздумів, драматичних сюжетів, болю, людської долі, самотності, пам’яті та сили українського слова.
Прем’єра була 3
вер. 2026 р.
Російські
обстріли знищують друкарні та великі логістичні склади, ставлячи під загрозу
існування десятків українських видавництв. Згоріли мільйони накладів, черги на
друк розтягуються на місяці, а книжки, найімовірніше, серйозно зростуть у ціні.
Чи витримає наш книжковий ринок цей удар?
Говоримо про це у інтервʼю із засновником книгарні «Сенс» Олексієм Ерінчаком. А також про спільнототворення, нарощування коріння та боротьбу за власну ідентичність.
Прем’єра була 17
серп. 2026 р.
Українське селянство доби Гетьманщини здебільшого мало вуглеводну дієту з дуже обмеженим додаванням молочних і м’ясних продуктів. Тривалі пости були не головною причиною. Тяжка фізична праця не покривалася достатньою кількістю калорій. Це свідчило про системне недоїдання. Продовольча революція, а саме прихід у повсякденний раціон культур із Американського континенту – особливо картоплі та кукурудзи – стрімко покращив ситуацію. Але по-справжньому наїдатися українці почали тільки в другій половині 20 століття. Про це свідчать науково підтверджені факти змін у середньому зрості українців. Уявлення про багату, розмаїту кухню, вишукані традиційні страви – викривлені. Спочатку романтиками XIX століття, а потім вже сучасними, здебільшого невдалими, спробами тлумачення. Етнографія тут часто конфліктує з історією повсякдення. Про справжній вміст споживчого кошика українців говоримо з істориком побуту, керівником відділу наукової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України Вадимом Назаренком.
Прем’єра була 1
черв. 2026 р.
Сьогодні Україна майже не має країн-сусідок із виразно дружньою до нас владою. Якщо в Угорщині є привід для стриманого оптимізму, то інші найближчі сусіди – на кшталт Румунії чи Польщі – переживають часи складного політичного транзиту. Цей транзит здебільшого рухається праворуч. У щоденних новинах ми читаємо про далеко не дружні економічні кроки з боку сусідів. Про перешкоджання санкційній політиці ЄС. Нашарування нездійсненних вимог щодо погодження українського членства в ЄС. Маніпуляції довкола історичної пам’яті. Феномен правого популізму набув особливої форми в регіоні, частиною якого ми прагнемо стати. І це не просто частина неприємного інформаційного потоку, а цілком реальна загроза для нашої економіки, нашого руху до Європейського Союзу, нашої спроможності тиснути на ворога через інструмент санкцій. Про виклики багатьох політичних змін у наших сусідів говоримо з кандидатом політичних наук та істориком Євгеном Магдою.
Прем’єра була 11
вер. 2026 р.
Народний Рух України був потужною силою пізнього СССР, яка поставила за мету вихід з імперії та досягнення повної Незалежності України. В дуже швидкій публічній еволюції він пройшов шлях від руху за Перебудову до політичної партії. Руху вдалося обіграти місцевих комуністів, перебуваючи у виразній меншості щодо них. Досягти Незалежності. Запустити незалежний політичний процес. Проте, українське суспільство початку 1990-х було сильно дезорієнтованим і, значною мірою, зросійщеним. Лідерів Руху сьогодні згадують частіше, ніж ще 5–10 років тому. Чорновіл, Дзюба, Горинь. Ці прізвища із сьогодення видаються символами втрачених надій. Бо НРУ та його лідери так ніколи й не досягли вершин політичної влади в Україні. 8–10 вересня 1989 року відбулися установчі збору Народного Руху. З учасником тих зборів і автором першої історії Руху «Убити дракона» (1993) професором Олексієм Гаранем говоримо про історію зрушень, які так і не стали повними.
У версії 1835 року Тарас Бульба гине зі словами: "Прощайте, пани-брати". Це явно була повість про українську козацьку вольницю. Але минає 7 років. Гоголь збільшує свій геніальний твір ледь не вдвічі і вкладає в уста Бульби знамените пророцтво.
Чому Вакула, маючи чорта в кишені, не змусив його вплинути на Єкатєріну, щоби та повернула запорожцям вольницю? А міг же! Ні, він наче якийсь несусвітній дурень – втрутився в історичну розмову, чим проміняв козацьку вольницю і свободу селян-українців на чєрєвічькі, по суті – символ підкорення, який іще й зрештою виявляється йому не потрібним...