У цьому
епізоді «Планети людей» говоримо з Оксаною Забужко — письменницею, есеїсткою і
публічною інтелектуалкою.
Це розмова про крихку, але вперту внутрішню свободу — про те, як у тоталітарному світі вчишся берегти своє «я», відрізняти власний голос від нав’язаного й не почуватися винним за чужі очікування.
Говоримо про
дітей і екрани, які потребують «правил дорожнього руху» для мозку — не заборон
і паніки, а уважності, меж і живої присутності дорослих. Про те, чому бренд
української стійкості не має заміняти терміновість допомоги — і як говорити зі
світом чесно, без поз і бажання «сподобатися».
І, зрештою, про найпростіший ресурс, який щоразу виявляється найсильнішим: про тепло зв’язків, про спільність, про те, що ми є одне у одного.
Немає коментарів:
Дописати коментар