Хутряні шапки, як символ заможності і добробуту. Про них марили, на них збирали кошти і йшли на всілякі хитрощі, щоб обдурити сусідів чи колег по роботі. Немає дефіцитної норки чи лисиці, не біда - буде кролик. Одягали не стільки для теплоти та захисту від негоди, а щоб продемонструвати свій соціальний статус. Настільки, що об’ємні хутряні убори не знімали навіть у приміщенні. У них ходили в кінотеатри, музеї, ресторани.
Як в усі часи існування СССР хутро було предметом заздрості і мрій. Найбільш жахливо виглядав гламур по-сталінськи, коли в умовах дефіциту шуби шили з кротів, ховрахів та щурів. Ось світлина з модного каталогу кінця тридцятих. Модель одягнена у шубу з «крысы амбарной». А ще дерли шкіру з собак та котів.
Золота
лихоманка СССР або чому половина мешканців комуністичної імперії виблискувала
золотими коронками. Їх настільки обожнювали, що часто, аби відповідати моді і
статусу, спилювали цілком здорові зуби. Дарували на весілля молодятам і передавали
з покоління в покоління.
Cьогодні ми
говоримо про совєтський фетиш, або речі, на які молилися в СССР. Те, що для
одних було за межею уяви, а для інших – нагодою похизуватися і показати, що я в
цьому житті досягнув усього. Заздріть мовчки.
Знову ж таки –
ми не хочемо ні з кого сміятися чи когось зневажити, бо через усе це проходили
і наші батьки чи дідусі з бабусями. Ми лише показуємо, як усе було. І чи було.
На вулиці шапка і шуба, а вдома – килим, кришталь і чеська чи югославська стінка. Або хоч якась, бо її наявність вдома – це уже шик.
Немає коментарів:
Дописати коментар