Добре, що минув
час термінів, якими таврували українців.
Шумкізм
(хвильовім) – політична течія, представники якої відстоювали ідею активної
українізації та поширення української мови в усіх сферах життя.
Волобуєвщина – її
прихильники вважали, що економічна політика СРСР по відношенню до України була
колоніальною.
Скрипниківщина —
прихильники ідеї надання більш широкої автономії для Радянської України в усіх
сферах життя тодішньої України.
І кілька слів про Михайла Симоновича Волобуєва.
24 січня 1903 р.
у м. Миколаєві народився Михайло Волобуєв. Батько працював помічником
бухгалтера у міській управі, мати приватною вчителькою. Батько українець, мати
– росіянка, Михайло вважав себе українцем і ніколи не приховував цього.
Михайло вчився в
гімназії, йому було 15, коли помер батько і юнак став працювати, допомагати
матері утримувати родину. Сімнадцятирічним вступив до лав КП(б)У. У 1921-1922
рр Волобуєв працював заступником завідувача відділу політосвіти Миколаївського
губкому, у 1922-1923 рр – завідувачем Вінницького губернського відділу
політосвіти. У 1923 р. Волобуєва відкликали до м. Харкова для роботи у
Головполітосвіті. З 1927р. він був заступником голови. Паралельно він активно
займався викладацькою роботою у фармацевтичному та фінансово-економічному
технікумах.
У Харкові
Волобуєв мешкав разом із дружиною Варварою Іванівною Артемовою, донькою
Валерією та матір’ю. Дружина працювала викладачем в Інституті комуністичної
освіти. Екстерном закінчив економічний відділ Харківського інституту профосвіти
(1927) за спеціальністю “політична економія і економічна статистика”, працював
викладачем в Інституті народної освіти, пізніше у механіко-машинобудівному
інституті викладав політекономію. Михайло Волобуєв досконало знав українську
мову і послуговувався нею у науково-педагогічній діяльності. Лекції вів
українською. Із восьми підручників, посібників і статей, опублікованих ним у
1927-1933 рр., сім написано українською. Інтелектуал вільно володів
англійською, німецькою та французькою мовами, постійно знайомився з новітньою
економічною літературою. У 1930 р. Михайло Волобуєв одержав науковий ступінь
кандидата економічних наук за сукупністю опублікованих у 1927-1929 рр. наукових
праць: “Короткий курс політичної економії”, “Теория Оппенгеймера и ее критика”,
“Курс політичної економії. Лекції”; став професором. Протягом 1930-1933 рр.
завідував кафедрою економічних наук Харківського механіко-машинобудівного
інституту.
У час, коли стала
популярною приказка: «мовчи глуха, менше гріха», він не мовчав. 25-річний
Михайло Волобуєв надрукував статтю «До проблеми української економіки» (1928),
в якій довів, що Україна – колонія європейського типу, яка увійшла до складу
СРСР. Волобуєв заявив, що Україна має всі ознаки колонії Росії й економічно
експлуатується нею. Автор виклав концепції економічної самодостатності УССР.
7 грудня 1933
Волобуєва заарештували за обвинуваченням в участі в «українській
контрреволюційній організації, що прагнула до збройного повалення Радянської
влади». Рішенням суддівської трійки при Колегії ГПУ УСРР від 8 травня 1934
Волобуєв був засуджений до 5 років виправних таборів (вирок замінений на
заслання до Казахстану). Після відбуття терміну жив у Краснодарському краї, але
через вологий клімат у нього загострилося захворювання бронхіальною астмою.
Михайло Симонович разом з родиною переїхав до Ростова-на-Дону, працював
завідувачем кафедри економічної географії у Ростовському фінансово-економічному
інституті.
Ніякої мови про
реабілітацію влада не бажала чути, тому, щоб убезпечити рідних Волобуєв змінив
прізвище: до свого додав жінчине: Волобуєв-Артемов. Про повернення в Україну
міг тільки мріяти: чужі люди, чужа мова… Працював учений у галузі економічної
географії останні 24 роки; опублікував один підручник, 3 брошури та 12 наукових
статей.
У 1957 р він
учений був реабілітований, президія Харківського обласного суду визнала М.
Волобуєва невинним.
20 червня 1972 р.
69-річний Михайло Симонович помер від серцевого нападу і похований у
Ростові-на-Дону. Його дружина переїхала до дочки та онуки в Донецьк. Важко
сказати, як почувають себе нащадки Волобуєва: дочка – кандидат хімічних наук,
була доцентом Державного університету економіки і торгівлі ім. М.
Туган-Барановського, онука Ніна стала кандидатом економічних наук, доцентом цього
ж Університету, правнук Сашко був студентом цього Університету.
Ганна Черкаська, краєзнавець, вчитель, журналіст.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Немає коментарів:
Дописати коментар