СССР зовут
страной убийц и хамов. Недаром. Вот советский парень Гамов. Чего хотите вы от
этаких людей? Уже до атома добрался, лиходей!
Дем’ян Бідний
Георгій Гамов,
один із тих людей, які розкрили нам таємниці перших хвилин існування нашого
Всесвіту, народився на території України. Така людина не може не бути сама по
собі досить дивовижною, але це далеко не все про неї.
Його данський
колега-фізик вважав, що цей величезний чоловік (204 см — зріст баскетбольного
центрового!) справляв враження людини, яка витрачає всю свою енергію на жарти і
грубуваті гостроти, а його чудові наукові роботи були для нього випадковим,
побічним продуктом його діяльності.
У радянській характеристиці Гамова, завізованої як годиться, сказано, що він у науково-політичному відношенні себе ніяк не виявив, стоїть осторонь політики, поводиться як типовий представник богеми, але в чомусь антиморальному його не можна звинуватити. Знали б вони, що буде за рік…
Початок його
наукової кар’єри був дуже благополучним, особливо для того, хто народився в
1904 році, — вчительська сім’я, фізмат університету в Одесі, переїзд до
Петербурга, робота під керівництвом великого Олександра Фрідмана, який виправив
самого Ейнштейна у вирішенні рівнянь загальної теорії відносності, робота в
тісному гуртку молодих фізиків, які називали себе «Джаз-бандою» (до нього
входили настільки неабиякі вчені, як Амбарцумян, Бронштейн і Ландау),
надрукована вже у 1928 році стаття про світові константи, яку він сам вважав
мало не жартом, проте вона цитується й досі.
Особисто Дем’ян
Бідний, провладний трубадур тих років №1, оспівує їх у типових собі віршах:
«СССР зовут страной убийц и хамов. Недаром. Вот советский парень Гамов. Чего
хотите вы от этаких людей? Уже до атома добрался, лиходей!» — теж жартує,
розумієте…
Загалом просто
непристойна на ті часи ідилія — аж до звання комполка з видачею форми зі
«шпалами» в петлицях і буденівки, яку в його колах потихеньку називали
«розумовідводом» — так, викладав математику в артилерійській школі, а там
належить…
Трохи пізніше
його обирають до Академії Наук СРСР із північнокорейським рахунком голосів — 42
за й лише 1 проти, і він стає наймолодшим фізиком, з обраних туди. Чого ще треба?
Але хмари
густішають, причому не тільки над ним. Спочатку Гамова навіть відпускають у
закордонні відрядження, у найзначніші центри світової фізики, але потім
припиняють — вистачить, покатався, посидь тепер з нами всіма в тому ж, у чому
ми сидимо… Він реагує негайно — влітку 1932 року з молодою дружиною їде до
Криму, сідає там у байдарку і пливе… до Туреччини!
І нарешті —
феноменальна теорія створення нашого Всесвіту, що включає і передбачення т. зв.
«реліктового випромінювання», — на кінчику пера, ніхто тоді його не спостерігав
Якби не шторм —
міг і доплисти… А раз не доплив — знаходить виходи на Бухаріна, домагається з
його допомогою прийому у Молотова і таки їде до Бельгії на Сольвіївський
конгрес, та ще й із дружиною, що на той час потребує невеликого дива! Не
повернувся, звісно.
Намагався, як
Капиця, працювати на Заході, зберігаючи радянський паспорт, але цій владі й
одного Капиці було багато… З академії його виключили лише 1938 року, дивно, що
так пізно, — та й то 1990-го відновили. Вже посмертно.
Далі слідує
просто каскад відкриттів. Починається з фундаментальних робіт із теорії альфа-
і бета-розпаду (ці «альфа» та «бета» явно припадуть йому до душі, і це
проявиться згодом). Низка карколомних теорій еволюції зірок.
Потім він
приписує до авторів цього відкриття, крім Ральфа Альфера, що реально допомагав
йому, ще й німецького фізика Ганса Бете, аби красиво назвати теорію, створену
нібито Альфером, Бете і Гамовим, «альфа-бета-гамма-теорією» — просто так…
Участь у
створенні атомної бомби (спочатку обмежена, контррозвідка заперечувала проти
допуску російського комполку до таких робіт, але з 1948 року — вже повна і
значна). І нарешті — феноменальна теорія створення нашого Всесвіту, що включає
в себе і передбачення т. зв. «реліктового випромінювання», — на кінчику пера,
ніхто тоді його не спостерігав. Але в 1968 році його все-таки відкрили, і
1978-го Пензіас і Вільсон отримали за це його відкриття Нобелівську премію — і
це не остання Нобелівка, яку він роздасть…
Фізики та
астрономії йому замало — він займається фундаментальними законами біології та
ще 1954 року висловлює геніальну здогадку про те, що генетична інформація
кодується поєднаннями трійок чотирьох основних нуклеотидів, що входять до
молекули ДНК.
Експерименти
«батька генетики» Френсіса Крика це підтверджують, і 1968 року Холлі, Корана та
Ніренберг отримують за це чергову Нобелівку. Гамов не отримав її ніколи, але чи
багато він від цього втратив, окрім грошей?
На його честь
називають кратер на Місяці, астероїд, спеціальну премію російськомовним вченим
за внесок у науку США — він її не отримав, як і Нобелівку, але дав їй ім’я
Тільки наукових
відкриттів Георгію Гамову було недостатньо — він став блискучим популяризатором
науки, отримавши від ЮНЕСКО премію Калінга, дуже престижну і шановану. У 1968
році він помер у Колорадо, вже встигнувши досягти всесвітньої слави. На його
честь називають кратер на Місяці, астероїд, спеціальну премію російськомовним
ученим за внесок у науку США — він її не одержав, як і Нобелівку, але дав їй
ім’я.
І ось вершина
слави — 1996 року у рідній Одесі його ім’ям називають сквер на перетині
Балківської та Мельницької. Якщо зважити на звичайну увагу української влади до
чистої науки — вшанування рідкісне, майже неймовірне. Втім, достатніх почестей
цій феноменальній людині ми поки що просто не готові надати…
Автор: Борис Бурда
Немає коментарів:
Дописати коментар