Ян Кум з українського Фастова - творець месенджера WhatsApp

  

Статтю опубліковано у 2020 році

У 1992 році майже вся моя сім'я - батьки, брат і сестра - перебралися до Каліфорнії. За цей час я вже не раз до них з'їздив, дуже багато чого побачив - там цікавого вистачає. Сам я людина комп'ютерно просунута, багато років у колишньому житті навіть працював програмістом і свою роботу любив. І, звичайно ж, я не міг не помітити, що в невеликому містечку Купертіно, де оселився мій брат, розташовується штаб-квартира такого комп'ютерного монстра, як корпорація Apple!

У цьому місті мешкає якихось 60 000 осіб, в Одесі такого малонаселеного району просто не знайти, а ось будь ласка, капіталізація однієї-єдиної компанії в цьому місті - трильйон із чвертю, і явно не гривень, весь ВВП України вчетверо менший!

Може, випадковість? За сорок хвилин їзди - містечко Маунтін-В'ю, де моїм батькам-пенсіонерам, як таким, що не мають жодного доходу, окрім скромної пенсії за віком, виділили на бідність соціальну квартирку, щоправда, у розкішному саду та з безліччю загальних для мешканців комплексу сервісів - на кшталт бібліотеки, музичного салону, зали для прийомів і всього такого, але малесеньку - лише дві кімнатки, санблок, кухнечка, лоджія, а на першому поверсі майстерня і гараж.

Там, мабуть, ніякого Apple немає? Справді ні - там базується Google, монстр трохи менший, усього якийсь трильйон капіталу. Ані батьки, ані брат цього спеціально не домагалися, та й узагалі мало обирали - емігрантам вибагливо ставитися не доречно... Як же так?

І це не унікальні в Каліфорнії міста - у Менло-Парку, зовсім поряд, штаб-квартира Facebook, у Редвуд-Сіті, приблизно там само базується Oracle, у Санта-Кларі, машиною менш ніж за годину, - Intel... Це ж треба! Добре, що хоч IBM у Нью-Йорку, і то мій власний брат працює в одному з його підрозділів, живучи у своєму Купертіно, - їх там повно.

Звідки ж у цих каліфорнійців стільки мізків, щоб диктувати моду в цифровому бізнесі всього світу? Повітря там, чи що, таке, чи секретні стимулятори у вихлопах місцевих скунсів, чи просто клімат сприяє? Не дарма, виходить, американський ходовий жарт говорить: «Хочеш правильно інвестувати гроші - купи нерухомість у Каліфорнії!» - «А продавати, коли?» - «Ніколи, дурнику!»...

Якщо трохи подумати, розумієш, звідки вони всі беруться. Сергій Брін, засновник Google, переїхав туди з Москви, його СЕО Сундар Пічаї - з Індії, про Стіва Возняка я вже писав, його колега Стів Джобс - син сирійця і німкені, генеральний директор Oracle Сафра Кац народилася в Ізраїлі... І всі до єдиного реалізували себе саме тут! Чому, хто їм на батьківщині заважав? (питання риторичне, відповідь часом очевидна). А з України, бува, нікого такого не було? Був, та ще й який! Ось про нього і поговоримо.

Ян Борисович Кум народився в Києві 1976 року - практично тоді, коли з усіх магазинів радянських міст, крім столичних, кудись зникло м'ясо за держціною. Дитинство він провів у Фастові, куди його привела робота батька, начальника ПМК, професійного будівельника. Гарячої води в його фастівському будинку не було, за електрику часом не було чим заплатити...

Не все, що пишуть про його дитинство, правда - і що у фастівській хаті не було електрики, радянська людина навряд чи повірить, і що батьки намагалися поменше розмовляти телефоном, теж навряд чи - тоді ще плата за домашній телефон від його завантаження не залежала, таке почалося тільки у 80-ті. Я жив там же і тоді ж, і надто добре це пам'ятаю.

А ось про шкільний туалет на вулиці, в який треба йти через дорогу, і паркування хоч у водохресні морози - вірю, вкрай імовірно. І що замість комп'ютера в нього були дерев'яні рахівниці, явно чиста правда, і що від батьків влітало за політичні анекдоти, віриться легко - було чого боятися. Щоправда, Ян Кум був людиною, налаштованою позитивно, і потім говорив, що дорослішати в Україні, звісно, було непросто, але це готувало його до багатьох речей, як фізично, так і морально. У цьому плані з Україною начебто нічого поганого не сталося - і зараз можна підготуватися до багато чого...

1992 року Ян Кум із матір'ю та бабусею емігрував - уже не з СРСР, а з незалежної України. Хто тоді жив - добре розуміє, чому. А ті, хто кажуть, що їхні побоювання були марними і все владналося, нехай пояснять, чому практично ніхто не повертається. Батько не поїхав, сім'я розлучилася - чому так сталося, ніде не знайшов. А те, що Ян сумував за батьком, жодних сумнівів не допускає. Навіть поговорити телефоном було малореально - організаційні складнощі і моторошні для бідного емігранта гроші.

Йому явно хотілося обзавестися якимось новим сервісом, що дає змогу за копійки і без складнощів дзвонити куди завгодно - схоже, що це бажання міцно відклалося в його свідомості. Але поки що про нього піклувалася мати.

Саме для нього у свій убогий і обмежений за вагою емігрантський багаж вона поклала безліч ручок, олівців, і навіть двадцять радянських загальних зошитів - насамперед дитині треба займатися, а в цій Америці все так дорого...

Місце, куди направили Яна Кума з мамою і бабусею 1992 року у своїй нез'ясовній мудрості організації, що прилаштовують емігрантів, мені прекрасно відоме - те ж саме містечко Маунтін-В'ю, куди того ж року відправили моїх батьків.

Немає сумніву, що вони ходили тими самими вулицями, стояли в чергах по допомогу та продовольчі талони в одному й тому самому офісі, та й жили в схожих комплексах соціального житла для бідняків - не в одному й тому самому, я дізнавався спеціально, але явно в подібних. Тільки квартирку Куму з сім'єю дали трохи більшу - з двома спальнями, по-нашому трикімнатну. Ясна річ, мати з хлопчиком і бабуся - їм належить. Місце, звісно, стерпне, але чи легко жити вдесятеро краще, якщо оточуючі живуть у сто разів краще?

У школі в Яна теж були проблеми, просто трохи інші, ніж у Фастові - там він був єврей, а тут приїжджий невідомо звідки, який погано розмовляє англійською, це теж не дуже приємно. Тож усі зазначають, що з однолітками він спілкувався мало. Його не зовсім влаштовував місцевий поверхневий стиль спілкування, і він навіть згадував із тугою фастівських однокласників, кажучи, що там за десять років навчання дізнаєшся про людину практично все, а тут мало що. Інтересу до навчання в нього спочатку не відзначали, набагато більше його цікавив спорт - футбол, а ще більше бокс. У подібних випадках так буває часто.

Раптом щось сталося - він зацікавився комп'ютерами, які якраз на той час почали розмножуватися, як кролики в Австралії. Дізнатися про них щось нове було не так легко, не було часу - доводилося мити підлогу в сусідній крамниці, щоб хоч якось підзаробити, грошей на дорогі підручники теж не було, і він ходив по букинах, брав із полиці підручники, які його цікавили, читав, а потім ставив назад на полицю - багато що вдавалося запам'ятати.

У підсумку він настільки добре освоїв раніше недоступну техніку, що увійшов у доволі елітну хакерську спільноту w00w00... Що, ви обурені? Даремно: хакери далеко не завжди розсилають спам і крадуть ваші банківські реквізити - просто такі хакери більш помітні.

Раніше хакерами просто називали програмістів, які відшукують і виправляють помилки в коді. Та й зараз багато хакерів займаються цілком гідною справою - виявляють і ліквідують проломи в системах безпеки серверів і сайтів, за що й отримують заслужену винагороду. Місце було досить елітне - саме на форумі співтовариства, Кум спілкувався з Шоном Фаннінгом, творцем популярного файлообмінного сервера Napster.

А зароблені гроші були для нього не зайвими - у матері знайшли онкологію, вона вже не могла працювати нянькою, жити доводилося на допомогу і підробітки, які підходили практично будь-які, а це краще, ніж мити підлогу в крамниці.

Після школи Кум вступив до досить престижного Університету Сан-Хосе, але провчився там лише рік - ось вам ще один комп'ютерний гуру без вищої освіти, це вже майже система. Справа була не в дефіциті грошей на оплату навчання, у всякому разі, не тільки в ньому - йому трапилася робота мрії, знайшлося місце в пошуковій системі Yahoo, яка на зламі тисячоліть посідала серед пошукових систем приблизно таке саме місце, як Google серед нинішніх.

Допоміг йому туди влаштуватися Брайан Ектон, який став його другом і компаньйоном на багато років. Ектон потім говорив, що в Кумі йому відразу сподобалося те, що він не намагався йому сподобатися. Але ж саме це у Кума і вийшло - може, це була така хитрість? Тепер уже все одно...

Вони пропрацювали в Yahoo десять років - багато чому навчилися, чимало заробили, щоправда, Ектон просадив більшу частину своїх заощаджень на біржовому доткомівському бумі, а ось Кум свої майже півмільйона приберіг, стало у пригоді.

У 2007 році вони вирішили, що в Yahoo їм уже більше нікуди рости, і звільнилися. Покаталися Південною Америкою, пограли собі на втіху у своє улюблене командне фрісбі, а заодно потихеньку придивлялися, обираючи напрямок для наступного кроку.

Спробували влаштуватися у Facebook, який тоді набирав силу, - не взяли, не визнали гідними. Потужно прокололися цукербергівські хедхантери - потім це обійдеться компанії в мільярди! Утім, Ектон поставився до цього спокійно і з гумором, написавши у твіттері: «Facebook відмовив мені. Це була чудова можливість поспілкуватися з фантастичними людьми. З нетерпінням чекаю наступної пригоди в житті».

Нові ідеї осяяли Кума, коли він 2009 року купив собі перший свій айфон - тоді ще відносну новинку, від моменту появи його в продажі не минуло й двох років. Побачивши App Store, тамтешній магазин додатків, він одразу зрозумів, що це золоте дно. Цей стимул додався до проблеми зв'язку з ким завгодно, що давно турбувала його, без труднощів і формальностей - вище про це вже йшлося.

Дехто каже, що в нього був ще один стимул - чи то в спортзалі, де він займався, чи то в університеті не дозволяли користуватися мобільними телефонами і він пропустив багато важливих дзвінків. Ось він і подумав, що було б чудово, якби під час дзвінка відразу відображався статус абонента - було б зрозуміло, чи може він узяти слухавку. Що з цього подіяло? Швидше за все, все відразу.

Новий додаток отримав назву-каламбур. Англійською Whats Up означає: «Що нового?». Абсолютно так само вимовляється Whats App, де App - звичне всім скорочення слова «application» (додаток). Під такою назвою програма і вийшла у світ. Тепер її знає практично кожен.

Справа пішла не відразу і з купою неприємностей. Перша версія сильно гальмувала і збоїла, даремно. Скачувань додатка з App Store спочатку було настільки мало, що засмучений Кум сказав у приватній бесіді Брайану Ектону, що вже досить клеїти дурня, видно, що нічого не вийшло, і треба спробувати влаштуватися на якусь роботу, не витрачаючи більше даремно сил.

Ектон допоміг другові найважливішим, що було потрібно в такий нестійкий момент - правильною порадою, сказавши йому, що той буде цілковитим ідіотом, якщо кине все зараз: треба зачекати хоча б кілька місяців.

Цього терміну вистачило. Якщо проєкт справді вдався, кількість його шанувальників зростає по експоненті - спочатку трохи, потім трошки, а потім лавиною. Месенджер виявився дуже зручним відразу за кількома показниками. Надсилати SMS, тим паче MMS, практично одразу втратило сенс - новий месенджер робив це не гірше, але можна було не платити оператору - вже економія! Газета Financial Times вдало зауважила, що WhatsApp зробив з SMS-повідомленнями те саме, що Skype з міжнародними телефонними дзвінками - майже повністю витіснив і замінив їх, надто вже дешево.

Ціна програми була відверто смішною: перший рік нею користувалися безкоштовно, потім платили один долар на рік. А з 2016 року месенджер взагалі став повністю безкоштовним - був би Інтернет. На рекламу месенджера Кум витратив рівно стільки, скільки планував - нуль доларів нуль центів.

Такою була його концепція органічного зростання: якщо продукт гарний, про нього говоритимуть, усі про нього дізнаються і випробують, а якщо не буде, всі витрати на рекламу будуть викинутими грошима. Коли один співробітник запитав у Кума, чому він не працює з пресою, той відповів: «Маркетинг і преса піднімають пил, а пил потрапляє в очі, і ви не можете більше фокусуватися на продукті».

Дуже вдалим рішенням Кума було те, що програма ідентифікувала користувача найпростішим шляхом - за номером телефону. Сам Кум тричі в житті позбавлявся свого акаунта в Skype, тому що просто забував пароль. А коли пароля немає, його і не забудеш. Не менш важливим було й те, що програма існувала на найрізноманітніших платформах: iOS, Android, Windows Phone, BlackBerry, NokiaS40/Asha, Simbian - яким би телефоном не був твій співрозмовник, ти зможеш із ним говорити.

Деякі зовсім застарілі платформи месенджер тепер не підтримує, але примудрилися зробити його версію навіть для кнопкових телефонів - говори не хочу... Така політика зробила продукт по-справжньому глобальним, просунувши месенджер навіть у ті країни, де населення досі користується телефонами застарілих моделей. У підсумку ще в 2014 році WhatsApp став найпопулярнішим месенджером у світі.

Настільки популярний месенджер не міг не викликати інтересу мережевих монстрів. У 2013 році Google пропонував Куму і Ектону чималі гроші тільки за те, що вони обіцяють повідомити їм про пропозицію купити WhatsApp, зроблену ким-небудь ще. Але через рік усі інші пропозиції перебив Facebook. Ціну купівлі вказують різну в різних джерелах, але суму, меншу за 19 мільярдів, не називає ніхто.

Підписати документи Кум зажадав в офісі некомерційної організації, в яку багато років тому йому, як і моїм батькам, та й іншим бідним емігрантам, доводилося звертатися, щоб отримувати їжу за соціальними талонами. Саме там йому здалося особливо приємним підписати документи, що роблять його мільярдером.

І в складі Facebook Ян Кум обіцяв дотримуватися всіх тих самих основних принципів, на яких було засновано функціонування його програмного продукту. Ніякої реклами - незважаючи на всі доводи Цукерберга, який отримує від реклами 98% свого доходу, Кум категорично відмовився вводити рекламу в месенджер. Ніяких спливаючих вікон, перегляду відео та флеш-банерів - WhatsApp є практично у всіх, і ви самі знаєте, що це так.

Ще важливіша деталь - відсутність у WhatsApp ключів шифрування. Кум згадував: «Я виріс у суспільстві, де все, що ти робиш, записувалося. Тебе підслуховували, за тобою підглядали, щоб потім настукати». Іншим він такого явно не побажав, заявивши: «Усі записи між нашим користувачем і сервером зашифровані. Ми не зберігаємо повідомлень після надсилання. Вони зберігаються тільки на телефоні користувача. Чесне мільярдерське!».

Щоправда, і з конфіденційністю повідомлень по WhatsApp є питання - скажімо, нашумів випадок злому телефону власника Amazon Джеффа Безоса з саудівським принцом, якраз після розмови по WhatsApp. Але з цим будуть розбиратися ще довго. Справа ж не в тому, щоб ваше повідомлення взагалі не могли розшифрувати (це неможливо!), а в тому, щоб розшифровка займала стільки часу, щоб вона взагалі втратила сенс...

Проте інтереси Кума з Ектоном прийшли в протиріччя з інтересами Facebook - вони обидва звідти пішли. Ектон зробив це галасливо, навіть закликав усіх видалятися з Facebook і висловив жаль про те, що зрадив інтереси своїх користувачів, а Кум пішов спокійно, без широкомовних заяв. 

Цукерберг навіть створив групу з інтеграції месенджера з рекламним контекстом, але потім повідомив, що передумав - реклами в ньому, як і раніше, немає. Що буде далі - ми всі побачимо, WhatsApp встановлений практично у кожного.

Кум поки не працює, відпочиває. Від Цукерберга він поки що пішов, але в рейтингу мільярдерів Forbes залишився, тож може дозволити собі не поспішати. Каже, що колекціонуватиме раритетні Porsche і гратиме в улюблене фрісбі - помітили, все майже так само, як після звільнення з Yahoo? Тоді минуло два роки, і він почав роботу над продуктом світового класу. Практично стільки ж минуло і зараз - чекайте сюрпризу! Цілком можливо, що його кар'єра тільки починається, причому саме зараз.

Зовсім не дивно, що на нього не звалилася лавина стандартних почестей - деякі речі дарма не потрібні людині, яка жива і здорова, до того ж здорова саме так, як може бути здорова людина, яка з дитинства любить спорт. Але ось що мені не подобається, так це те, що на мої слова про Яна Кума переважна більшість моїх знайомих відповідають мені: «А хто це такий?». Поки що для більшості українців слово «Кум» означає в кращому разі хрещеного батька, а в гіршому - взагалі оперуповноваженого або інспектора з режиму. А WhatsApp у телефоні, як я вже не раз говорив, практично у всіх...