Залізна церква Іоана Златоуста. Історія

 

1910

Церква Іоана Златоуста — православний храм у Києві в місцині Єврейський базар (Євбаз), збудований 1871 року та зруйнований у 1930-ті роки. Перша в Києві церква, побудована із заліза.

Сучасна площа Перемоги мало чим нагадує гучну Галицьку площу. На тій не було ні цирку, ні торгового центру, зате був знаменитий Єврейський базар – Євбаз, про який згадували багато письменників. Сьогодні про нього нагадує хіба що вивіска кафе навпроти входу в супермаркет. А окрасою Галицької площі була Залізна Іоанно-Златоустівська церква. За своїм розташуванням саме на Галицькій площі, біля торгових рядів Євбазу, вона зобов’язана проханням самих парафіян, які вважали відсутність на ринковій площі церкви великим упущенням.

 

1882

Історія храму почалася в 1858 році, коли міська влада зважилися на перенесення дерев’яної парафіяльної церкви Іоанна Златоуста з Великої Житомирської вулиці (зараз на її місці стоїть будинок під номером 9). Храм цей був побудований ще в 1731 році для нечисленних тоді жителів Верхнього міста. Згодом церква занепала, а місце, де її поставили, було вкрай незручним – невеличкої дерев’яної церкви доводилося сусідити з Софійським собором і Михайлівським монастирем. Микола Лєсков написав у «Печерських антиках», як дяк Златоустівській церкви буквально затягував в храм прочан, які йшли в Десятинну церкву і на Поділ.

 

 

Коли ж в 1866 році місце для нової Златоустівській було визначено на Галицькій площі, генерал-губернатор Олександр Безак запропонував провести експеримент – побудувати церкву за оригінальною системою інженера Ніккельса. Система ця полягала в тому, що головним матеріалом для спорудження церкви вибиралося не є дерево або камінь, а метал. Це повинно було прискорити будівництво і давало можливість поставити спорудження храмів на потік, виготовляючи серії стандартних складових частин. Ніккельс дуже швидко виготовив церкву в Петербурзі, після чого її розібрали і відправили до Києва, де вже був підготовлений фундамент. У березні 1868 року частини храму прибули в місто разом з іншим аналогічним спорудою – залізної каплицею Олександра Невського.

 

Установка каплиці стала своєрідним тренуванням перед зведенням значно більшою Залізної церкви. Каплицю будували «в пам’ять чудесного порятунку Государя Императора» 4 квітня 1866 року терорист Дмитро Каракозов здійснив невдалий замах на Олександра II. На згадку про порятунок імператора у всіх великих містах Російської імперії були побудовані церкви або каплиці на честь Олександра Невського. Коли на таку споруду збирали гроші в Києві, стало відомо, що незабаром в місті почнеться будівництво нової церкви Іоанна Златоуста. Парафіяни старої дерев’яної церкви запропонували замість каплиці прилаштувати на зібрані гроші вівтар до нового храму. Однак Міська дума не схвалила цю ідею, і для каплиці був розроблений окремий проект тим же Ніккельсом. Залізну каплицю вагою в 7 тонн змонтували на Царській площі (нинішня Європейська площа) в 1870 році. Пізніше, в 1911 році, на місці каплиці спорудили пам’ятник Олександру II, а каплицю перенесли в Царський сад, де вона стояла до 1930-х років.

 

Що ж стосується самої Залізної церкви, то при її зведенні проблеми змінювали один одного одна за одною. Почалося все з того, що Ніккельс чомусь відмовлявся їхати до Києва монтувати своє дітище, а київський архітектор Микола Юргенс, якому було доручено будівництво, так само вперто не бажав розпочинати його без автора технології. Після тривалих зволікань автор церкви все-таки виїхав до Києва, але по дорозі захворів і помер. Збирати будівлю довелося Юргенсу за допомогою архітектора Михайла Іконнікова. Справа значно ускладнювалося тим, що деталі не збігалися або були пошкоджені під час розбирання і транспортування. До того ж, кудись пропали креслення споруди. В результаті церква, частини якої прибули до Києва в 1868 році, була завершена і освячена лише 28 серпня (16 серпня за ст.ст.) 1871 року.

 

Конструкція церкви являла собою залізний каркас, на якому монтувалися залізні листи, які становлять стіни і дах будівлі. Залізним був і центральний купол. Чотири бічних купола, а також фронтони, капітелі і сходи були відлиті з чавуну, а віконні рами і хрести – з кованого заліза. Всередині церква була обкладена цеглою, тоді як підлога була зроблена цементною. Вся споруда важило 85 тонн.

Хоча церква на той час була найменшою в місті (розміри храму були 28×13 метрів), вона мала доволі велику парафію — майже 7000 вірян! 1897 року торгівці Галицького ринку подарували храму коштовну ікону Божої Матері.

Дуже швидко стало зрозуміло, що технологія Ніккельса себе не виправдовує – саме через властивості заліза. Влітку в розпечену Залізну церкву неможливо було зайти, а взимку, незважаючи на чотири грубки, приміщення погано нагрівалося. Майже відразу ж через погану вентиляцію стіни покрилися цвіллю, так що дихати під час служби було майже неможливо. І все-таки храм на багатолюдній базарній площі продовжував функціонувати. Саме тут в 1877 році був хрещений майбутній поет і художник Максиміліан Волошин.

 

Історія цієї споруди, як і каплиці, закінчилася в 30-х роках. Так, в 1931 році Наркомат освіти визнав що церква не має історичного значення, а в 1934 році її закрили та знищили. Формальним приводом до демонтажу послужила реконструкція трамвайних колій. Після війни були знесені і торгові ряди – на порожньому місці красувалася величезна кругла клумба. А пізніше тут побудували цирк і розбили невеличкий скверик. Сьогодні про церкву нагадує лише назва Златоустівській вулиці, що бере свій початок від площі Перемоги.

Джерело:

Київ: від минулого до майбутнього