День української хустки: історія, цікаві факти та традиції

   

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Свято з’явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі одразу ж набуло статусу всесвітнього. 

Засновано свято з метою об’єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім’ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка. День української хустки почали відзначати лише три роки тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Вінницькі активістки розпочали святкування дня, присвяченого українській хустці, 7 грудня 2019 року.

Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова і є нашою культурною спадщиною. Хустка об’єднувала жіночі покоління та передавалася як родинна цінність від матері до доньки. Поширена думка, що хустки носили лише заміжні жінки. Саме час спростувати цей міф.

Хустка лише для заміжніх?

Як пояснює Оксана Косміна в статті для «Локальна  історія», насправді хустка не була ознакою винятково жінок у шлюбі. Її носили також незаміжні дівчата. Відмінність полягала у способі носіння. Зазвичай жінки пов’язували хустки поверх очіпка (жінка, що була у шлюбі, знімала очіпок лише перед сном), а дівчата — без нього. Жінки намагалися повністю сховати волосся, натомість дівчата його показували. Часто дівчата оздоблювали хустки на голові квітами, які могли сплітати у вінок.

Пов’язували хустки різними способами – їх можна побачити на старих світлинах та малюнках

  

Ілюстрації в книзі «Український народ в його минулому та теперішньому»

Варіанти носіння головних уборів — наміток, очіпків та хусток — показані у праці «Український народ в його минулому та теперішньому». Це перша енциклопедія українознавства, що вийшла 1916 року з ініціативи Михайла Грушевського.

Про українські хустки також писав фольклорист та етнограф Василь Милорадович. У розвідці «Життя-буття лубенського селянина» він детально охарактеризував дівочі головні убори, зазначаючи, що дівчата як влітку, так і взимку пов’язували голову чорною з кольоровими смужками хусткою.

Василь Милорадович писав і про пропорції хусток-пов’язок. Відмінності полягали у висоті та ширині. У Вовчанській волості (Полтавська область) дівчата носили широкі, низькі пов’язки, насунуті на лоб. Їх називали «солотовки». Нижчі та ширші пов’язки, які нагадують чалму, носили у селі Крутий Берег (Полтавська область).

На самому півдні, у степовій Лубенщині, дівчата часто голови нічим не пов’язували, а запинали хусткою

Різні жінки — різні хустки

Вибір хустки залежав від пори року, певного приводу та вподобань. Жінки були прагматичними та дбали про своє здоров’я. Наречена могла спокійно вдягнути вінок на хустку, якщо весілля справляли взимку. На Великдень та Різдво носили яскраві хустки, у будні дні — стримані. Молодих дівчат вабили білі хустки, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гаммі. Вдови носили виключно чорні хустки.

Хустка могла багато розповісти про матеріальний стан сім’ї. Вона вважалася доволі дорогою річчю: ще століття тому святкова хустка коштувала не менше, ніж половина місячного прибутку господаря середнього класу.

За польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати, аби купити своїй дружині хустку

 

Родина Горілченків, Чернігівщина, початок 1900-х років

Історико-географічні особливості хустки

Хустку носили жінки в усіх регіонах нинішньої України, але мали свої «місцеві» способи пов’язування. У північних районах хустку зав’язували під підборіддям, а кінці — на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На Середньому Подніпров’ї хустку драпірували в особливий спосіб довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

Найчастіше хустки вишивалися шовком. Основні кольори ниток — червоний, синій, зелений, жовтий та рожевий. Цікаво, що хустки лише з синіх та жовтих ниток ніколи не вишивали, а обов’язково додавали червоний або інший колір. Орнамент був переважно геометричний.

 

Заміжні полтавка та гуцулка

У XVIII столітті, увійшов у моду рослинний орнамент: квіти троянд, васильків, гвоздик. Іноді можна було зустріти зображення птахів

Традиції, що збереглися й донині

Українська хустка пов’язана з безліччю звичаїв та обрядів. Хустка вважалася оберегом – захищала волосся жінки від навороту та злого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав».

Хустку використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку – тоді сімейне життя буде світлим.

Під час весілля хустка також мала свою роль. Її вносили на короваї. Наречена тричі відкидала хустку аж до порогу, демонструючи, що дівування їй важливіше. Потім молодій вдягали хустку на голову. Іноді зверху одягали й шапку нареченого.

У давнину існував вислів «засвітити волосся». Він означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки це був тяжкий гріх.

За народними прикметами, заміжня жінка без хустки накликала неврожай та хвороби

Хустки знову в моді

Хустка були обов’язковим предметом гардеробу українок до початку XX столітя. Пізніше вона вийшла з моди. Можливо, через те, що вийшов з ужитку очіпок, а разом з ним і потреба вив’язувати хустку поверх нього.

Сьогодні хустки знову повертаються в моду. З квітковими орнаментами, полотнами відомих художників чи національною символікою — бренди виготовляють аксесуари на всі смаки. Тепер їх носять не лише на голові, а й замість браслету, топу чи пов’язану на шиї чи сумці. Вкотре українська традиція стала світовим трендом.

Джерело: Українки