“Щоб не збожеволіти в Авдіївці, я перекладав Лесю Українку мовою своїх предків”

  

"Яло́ ялану́цік, плати́, катину́цік - фурту́ньсь ліфтира́, фінумі́я!" - писав на аркуші паперу поліцейський Микола Ахбаш, ховаючись від обстрілів в Авдіївці навесні 2022-го.

Так румейською, однією з мов греків Надазовʼя, лунають рядки з вірша Лесі Українки "Кінець подорожі".

"Прощай, синє море, безкрає, просторе, - ви, гордії, вільнії хвилі!" Ці слова мали особливе значення для Ахбаша, який народився і виріс в Ялті на узбережжі Азовського моря.

У квітні 2022-го Авдіївка, куди його перевели з Маріуполя одразу після початку повномасштабного російського вторгнення, була місцем, далеким від поезії. Росіяни рівняли місто з землею, скидаючи на нього все, що тільки можна собі уявити, - бомби, ракети, міни.

"Щоб якось відволіктися і не поїхати головою", Ахбаш взявся перекладати мовою своїх предків цикл віршів Лесі Українки. Він не знав, коли знову побачить дім своїх батьків - його рідна Ялта вже була окупована росіянами. Дізнатися більше…