Хто такий давньогрецький цар Мідас, на честь якого назвали антикорупційну операцію

  

Національне антикорупційне бюро (НАБУ) 10 листопада заявило про проведення масштабної операції з викриття корупції у сфері енергетики.

Операція має назву "Мідас" і відсилає до однойменного давньогрецького царя. Суспільне Культура розповідає, що спільного між цим міфічним героєм та поточним корупційним скандалом в Україні.

Міф про царя Мідаса символізує жадібність, корупцію та згубні наслідки надмірного прагнення до збагачення.

Цар Мідас був правителем стародавньої держави Фригії (сучасна Туреччина). Марнославний і неймовірно жадібний, він понад усе любив золото і вважав, що багатство має належати лише царям. Існують дві версії його міфу.

Перша версія міфу про Мідаса

Згідно з першою, одного разу придворні царя Мідаса знайшли старого Силена, вчителя й супутника бога Діоніса: сп'янілий від вина, він заблукав у трояндовому саду. Мідас повернув наставника Діонісу — і на знак вдячності бог запропонував Мідасу будь-який подарунок.

Мідас без вагань попросив, щоб усе, до чого він торкнеться, перетворювалося на золото. Спершу це здалося чудом. Квіти, дерева, страви — усе навколо засяяло золотом. Придворні вітали царя, а він радів, немов дитина. Але незабаром Мідас збагнув, яку страшну помилку зробив: він не міг ні їсти, ні пити, бо все перетворювалося на метал. Навіть дочка царя, яка кинулася до нього в обійми, обернулася на золоту статую.

У розпачі цар благав Діоніса забрати цей "дар". Бог змилувався й наказав йому обмитися у водах річки Пактол. Коли Мідас виконав це, золото спало з нього, а пісок річки відтоді став золотистим — так греки пояснювали природні поклади золота у Малій Азії.

На зворотному шляху Мідас натрапив на Аполлона і Пана, які проводили в лісі змагання між грою на сопілці та на лірі. Мідас приєднався до Пана, визнавши його переможцем. Розгніваний Аполлон зауважив, що Мідасу потрібні кращі вуха, і раптом у царя виросли величезні ослячі вуха. Він прожив із ними решту життя.

Про таємницю Мідаса знав лише його цирульник — і мусив мовчати під страхом смерті. Та зрештою цирульник не витримав — викопав ямку в землі й шепнув туди: "У царя Мідаса ослячі вуха". На цьому місці виріс очерет, шелест якого передав новину всім перехожим.

Розлючений Мідас наказав стратити цирульника, а сам випив бичої крові, яка вважалася отруйною, і помер у страшних муках.

Друга версія міфу про Мідаса

У другій версії міфу Мідас заздрив тому, що Аполлон міг поширювати золотисте світло, куди б не йшов. Щодня цар проклинав Аполлона — аж поки бог не спустився на землю, аби подарувати правителю Фригії здатність перетворювати все на золото своїм дотиком.

Першим Мідас торкнувся своєї дочки — і вона стала золотою статуєю. Коли ж він не зміг навіть їсти й пити, бо все перетворювалося на метал, то зрозумів, що образив богів своєю пихою. Аполлон зняв прокляття, але "нагородив" Мідаса ослячими вухами — на знак приниження.

Цирульник царя знав про це й почав поширювати плітки по всьому королівству. Мідас хотів стратити перукаря, але, збагнувши, що Аполлон виявив до нього милість, вирішив помилувати слугу. Тоді Аполлон знову з'явився і забрав ослячі вуха — це була винагорода за те, що Мідас навчився смирення й милосердя.

Оксана Заблоцька