Українське кохання Ференца Ліста

  

Це історія великого і трагічного кохання, що почалося в Україні, а завершилося на італійській землі. Композитор Ференц Ліст, якого обожнювала вся Європа, зустрів у Києві графиню Кароліну Сайн-Вітгенштейн. Ця зустріч подарувала нам цілу низку музичних шедеврів, назавжди зробивши Ліста частиною українського культурного міфу.

ЧИ МОЖЕ ПЕКАР БУТИ АРИСТОКРАТОМ?

Ференц Ліст стверджував, що належить до аристократичного роду. Дивлячись на музиканта з великосвітськими манерами, складно було повірити, що це не так. І все ж… Його прадід був простим селянином. Угорською слово «ліст» означає «борошно». Курйоз у тому, що пекарі в його родоводі справді були, але по лінії матері.

Першим інтелігентом у родині був дід Георг. Від нього беруть початок велелюбність, релігійність та музичний хист Ференца. Ким тільки не працював Георг: і вчителем, і нотаріусом, і кантором у храмі. Він віртуозно володів скрипкою, органом, спінетом. Не менше, ніж музику, дід шанував жінок.

Звичка одружуватися подарувала йому аж 25 дітей, один з яких, Адам, став батьком майбутнього композитора. Мабуть, «потрібні» гени якимось чином поступово накопичувалися в роду. Адам Ліст почав із гри на віолончелі в «угорському Версалі» — розкішному маєтку австро-угорських князів Естерхазі.

Закінчивши гімназію, Адам став послушником у монастирі, де потоваришував із Карлом Фрідріхом — майбутнім батьком композитора Ріхарда Вагнера. Неймовірно, але факт: сини друзів-францисканців, Ріхард і Ференц, теж стануть друзями.

У ВСЬОМУ ВИННІ ГЕНИ!

Утім, ченцем Адам так і не став — з монастиря його вигнали через поганий характер. Та попри шалену закоханість у музику, Адам не став і музикантом. Він зробив у Естерхазі непогану кар’єру — писар, старший писар, головний доглядач за вівчарським бізнесом. Але ж Адам хотів іншого — грати! І це занурювало його у важку депресію.

Виявивши в синові музичний талант, Адам Ліст вирішив реалізувати з його допомогою мрію про музичну кар’єру. Треба сказати, що батько навіть перевиконав план: його єдиний син став не тільки видатним композитором, а й ченцем.

Успадкувавши на генетичному рівні піддатливість жіночому впливу, релігійність і музичний хист, Ференц мріяв бути дворянином не менше, ніж батько музикантом. І це йому теж вдалося.

1859 року імператор Франц Йосиф I посвятив композитора в лицарі. На жаль, залишити у спадок синові приставку «фон» до прізвища Ліст не зміг — той раптово помер. Довелося передати титул дядькові Едуарду, який потім передав його своєму синові. З його смертю історія лицарів фон Ліст припинилася остаточно.

МІЖ МУЗИКОЮ Й БОГОМ

Перші гроші Ференц почав заробляти в 9 років. Почувши його виступ, 5 угорських аристократів дали гроші йому на щорічну стипендію. Становлення Ференца як музиканта не було ані легким, ані безхмарним. Особливо для його батька, який перебував у принизливій залежності від князівської влади.

Та маленькому генію пощастило — одним із його вчителів став сам великий Сальєрі, котрий, як відомо, зовсім не труїв великого Моцарта. Також юного Ліста дуже надихнуло знайомство з Бетховеном, який благословив його поцілунком у лоб. Далі на «нового Моцарта», як стали іменувати Ференца, чекали Паризька консерваторія й тріумфальне підкорення Європи.

У 16 років Ліст переживає першу духовну кризу. Місце нот займають Новий Заповіт і трактат Фоми Кемпійського «Про наслідування Христа». Він вирішує піти в монастир. Від цього кроку юнака відмовляє батько, переконуючи, що його покликання — музика, а не релігія.

Дякувати богу, Ференц тоді дослухався до батька! У 1847 році зірка Ліста засяяла й над територією України. Його гастрольний тур включав Київ, Житомир, Немирів, Бердичів, Кременчук, Одесу, Миколаїв і Єлисаветград (нині Кропивницький).

ЖЕРТВА КИЇВСЬКИХ ШУЛЕРІВ

У Києві публіка в буквальному сенсі носила піаніста на руках, причому разом із кріслом. Ігнорувати фанатичну любов українців було геть неможливо. Тому Ліст, який спочатку планував дати всього 3 концерти в Києві, дав 18.

В українській столиці на нього чекало 3 сюрпризи. По-перше, він отримав за це пристойний гонорар. По-друге, програв його в карти місцевому шулеру. Зрештою, треба ж було якось підтримувати репутацію зірки — ловеласа, картяра та гульвіси! По-третє, зустрів у Києві кохання всього свого життя.

Останній концерт Ліст, який програв усе вщент, давав безкоштовно — на користь українських дітей-сиріт. Вхід коштував 1 карбованець. Проте одна з відвідувачок, Кароліна Сайн-Вітгенштейн, заплатила 100 й залишила імпресаріо Ліста запрошення відвідати її маєток на Вінничині. Вранці композитора, який забув про запрошення, розбудили — за ним прибула карета від пані Вітгенштейн.

ЖІНОЧЕ БОЖЕВІЛЛЯ

Чого ж не пристати на таку привабливу пропозицію? У кишені композитора майже ні копійки, а за плечима чималий досвід спілкування з жіночою статтю. Худий, високий, блідий, з гарним волоссям, харизматичний Ліст подобався жінкам.

Ганс Крістіан Андерсен згадував, що «коли він заходив до салону, приміщенням немов би пробігав електричний розряд: майже всі пані підводилися на ноги, й промінь світла осявав їхні обличчя». Перед концертом він завжди знімав і кидав на підлогу рукавички, які прихильниці розривали на дрібні шматочки, щоб забрати з собою бодай «часточку Ліста».

У 30-х роках у Ліста почався бурхливий роман з подругою Жорж Санд, графинею Марі д’Агу. Вона була заміжня, на 6 років старша за Ліста, мала 2 дітей. Але це не завадило їй подарувати Лісту доньок Бландіну та Козиму (ту саму, яка згодом вийде заміж за його друга Ріхарда Вагнера), а 1839 року — єдиного сина Даніеля.

Марі була страшенно ревнивою, хоча й не без підстав. До того ж вона була не єдиною ревнивицею. Графиня Ольга Яніна, наприклад, погрожувала композитору отруєним кинджалом і револьвером. А Шопен посварився з Лістом після того, як дізнався, що той використовує його квартиру для побачень. Проте в довгій низці закоханостей та інтрижок Кароліні Сайн-Вітгенштейн була призначена особлива роль…

КОХАННЯ, ЩО СТАЛО МУЗИКОЮ

Біля воріт маєтку Кароліна зустрічала Ференца з особливими почестями — у буквальному сенсі хлібом із сіллю. Перший день у гостях пройшов під розмови про Гюго (французькою) і про Данте (італійською). На другий день знайомства 28-річна красуня стала коханкою Ліста.

Народилася вона на території нинішньої Черкаської області в родині великого землевласника Івановського, який дав дочці блискучу освіту. А 1836 року насильно видав заміж за Миколу Вітгенштейна, сина знаменитого фельдмаршала, героя війни 1812 року. Незважаючи на народження доньки Марії, шлюб виявився нещасливим, і віднедавна подружжя жило порізно.

Зустріч композитора з Кароліною подарувала світові не лише дивовижну історію кохання, а й справжні «українські» шедеври Ліста. Один із них — цикл фортепіанних п’єс «Колосся, зібране після жнив у Воронинцях», присвячений маленькій Марії Вітгенштейн.

У п’єсах звучать теми українських пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри». В Україні, на Хмельниччині, було створено й всесвітньо відому Угорську рапсодію №2. Вершиною розвитку української теми у творчості Ліста стала симфонічна поема «Мазепа».

СВЯЩЕНИК І БУДДИСТКА: КОХАННЯ ДО ГРОБУ

Композитор зізнавався, що знайшов у своїй коханій все — «вітчизну, домашнє вогнище й вівтар».

Виїхавши за кордон, Ференц і Кароліна оселилися у Веймарі. Попри клопотання покровителів та численні спроби укласти шлюб, вони так і не змогли цього зробити: через інтриги російського імператорського дому сам папа римський змушений був відкликати свій дозвіл.

Зневірившись знайти сімейне щастя, Ференц Ліст 1865 року прийняв сан священика й перебрався до Ватикану. Кароліна оселилася поруч, але в центрі її духовних пошуків опинилося не християнство, а буддизм. Вони майже припинили бачитися, проте писали одне одному зворушливі листи.

До кінця життя на його робочому столі стояв портрет Кароліни, а в її квартирі — погруддя Ференца. Помер великий композитор 31 липня 1886 року. Незадовго до смерті він виконав свою улюблену п’єсу — ту саму, яку колись написав в українському маєтку Вітгенштейнів. А через 7 місяців не стало й тієї, кого він кохав.

 Huxley