Іноді весь сенс
життя полягає в тому, щоб померти вільним
Ім’я Стефан Айвен (Степан Іванович) Кішко не дуже відомо в Україні. Етнічний українець, який народився в Англії, куди його батько, Іван Кішко, потрапив із України, а мати – Шарлотта (у дівоцтві Славіч) – зі Словенії. А от у Великій Британії про нього знають добре, тому що його справа стала прикладом.
На жаль, Стефан
був не зовсім здоровим, гормональні розлади вплинули на психіку, наприклад,
лікар призначив йому уколи тестостерону, без яких він поводився зовсім
інфантильно.
Та відомим у
своїй країні Кішко став після того, як 5 жовтня 1975 року одинадцятирічна
дівчинка Леслі Молсід, вийшла по хліб і не повернулася додому. Пізніше її
знайшли мертвою з ознаками насильницької смерті й сексуальної наруги. Її вбили
12 ножовими ударами. Поліція почала пошуки нелюда, що вчинив це. Невдовзі,
перевіряючи всіх підозрілих у районі, вони звернули увагу на Кішка, оскільки
той зовнішньо був схожий на ексгібіціоніста, якого бачили в місті. Та й
поведінка Стефана Кішка лишала сумніви у його адекватності.
І справді, він не
був цілком адекватним: він не вимагав адвоката на першому допиті, а просив, щоб
була присутня мати, дозволив себе залякати, під тиском поліції зізнався у
скоєному, сподіваючись, що за це його відпустять. На суді звинувачення було
побудоване на тому, що ін’єкції тестостерону могли викликати в чоловіка
агресивну поведінку. Млявий захист навіть не викликав свідка, який міг
засвідчити, що підсудний був у час скоєння злочину в іншому місці. Питання, чи
винен підсудний у присяжних навіть не виникало: вибір був між довічним
ув’язненням і стратою, на якій наполягав прокурор, – з огляду на жахливі
обставини злочину. Стефан Кішко був визнаний винним у вбивстві, але засудити
його до страти присяжні не наважилися.
У в’язниці
Стефана принижували та били інші в’язні, щиро вважаючи, що покарання за такий
тяжкий злочин присудили надто м’яке й непогано б створити Кішку пекельні умови.
Адвокати про цю справу швидко забули – захищати маніяка сумнівний пунктик в
адвокатській кар’єрі. Схоже, єдиною людиною у світі, яка вірила, що він цього
не робив, лишилася матір Кішка. Внаслідок постійного стресу та відчаю психіка
Стефана похитнулася, у 1991-му його перевели в Ешвортську психіатричну лікарню.
Тим часом, у 1984 році Алек Джеффріс, британський науковець
із Лестерського університету, під час досліджень генетичних відхилень виявив,
що ДНК у різних людей мають унікальні, як відбиток пальців, послідовності
нуклеотидів. Тобто за ДНК можна
визначити, чи причетна особа до даного злочину, чи ні.
Після публікації наукової роботи Джеффріс одразу ж отримав
пропозицію від міністерства внутрішніх справ Великої Британії застосувати цей
метод у криміналістиці. І вже у 1986-му ДНК-тест був застосований на практиці,
допомігши виправдати невинну людину та знайти справжнього злочинця-педофіла.
Ця звістка
надихнула матір Стефана поновити боротьбу за справедливість. Тест на ДНК дав
приголомшливий результат: сперма ґвалтівника належала іншій людині, Кішко не
міг ним бути за жодних обставин, і за ґратами 18 років тримали невинного.
Перегляд справи тривав недовго. Виявилося, що Кішка в день убивства свідок
бачив на цвинтарі, де він прибирав могилу батька, що незадовго до того дня,
Кішко пошкодив ногу й ходив дуже повільно, що дівчатка (на той час уже жінки),
які нібито впізнали ексгібіціоніста, оббрехали Кішка буквально “заради
приколу”. Виявлення процесуальних порушень повністю скасувало позиції
звинувачення.
Стефан Кішко
опинився на волі у листопаді 1993-го, його добре ім’я було реабілітоване.
Поліція принесла офіційні вибачення. Вони сказали, що їм дуже прикро. Що це
жахлива помилка, яка не мала статися, і що їм дуже-дуже шкода. Батьки вбитої
дівчинки також принесли вибачення за погрози на адресу самого Кішка й за те, що
ображали його матір. Усім було вельми прикро.
Британська Феміда
призначила грошову компенсацію за помилкове ув’язнення – 500 тисяч фунтів, але
її він так і не отримав: на волі Стефан Кішко прожив лише рік, а за чотири
місяці по його смерті померла й мати. Спадкоємців не було, тож компенсація за
понівечену долю повернулася в бюджет держави.
У 1998-му за реальними подіями цієї справи зняли художній
фільм A Life for a Life, що став дебютом відомого актора Тоні Модслі, який
зіграв роль Стефана Кішка.
У 2005 році практично випадково, у зв’язку з підозрою в
іншій справі, поліції на очі навернувся такий собі Рональд Кастрі, його змусили
дати зразок ДНК – і виявився 100% збіг з ДНК, що знайшли на місці злочину,
скоєного 30 років тому. Найгірше те, що поки несправедливо засуджений Кішко
перебував у в’язниці, справжній злочинець скоїв ще кілька сексуальних злочинів,
зокрема й щодо неповнолітніх.
Валерій Верховський
Немає коментарів:
Дописати коментар