Київський вальс

  

Київський вальс (Знову цвітуть каштани…) — пісня на слова Андрія Малишка та музику Платона Майбороди, написана 1950 року.

Вірші надруковані у збірці Малишка «Що записано мною» (1956). Сингл виданий на збірнику «Київський сувенір» (грамплатівка лейблу Мелодія, С60 13317-18, 1979)

В радянські часи пісня вважалася неофіційним гімном Києва, а мелодія приспіву (Знову цвітуть каштани, / Хвиля дніпровська б’є) багато років була позивними радіостанції «Промінь».

Пісню Андрій Малишко та Платон Майборода написали у подарунок студентам Київського медичного інституту до випускного. В листі до Малишка ті висловили бажання мати особливу пісню на згадку про столицю. Співавтори написали її буквально за добу: вийшла присвята травневому Києву, місту квітучих каштанів.

Її виконували Національна заслужена академічна капела України «Думка», Хорова капела Українського радіо під кер. Ю. Таранченка, (солісти Микола Фокін, Михайло Шевченко); Юрій Гуляєв; Світлана Клочкова-Коваленко; Наталія Шелепницька; Анатолій Мокренко; Сергій Козак і Володимир Гуров; Людмила Маковецька й Олександр Трофимчук та інші.

Класичним виконанням і аранжуванням «Київського вальсу» вважається запис дуету Михайла Шевченка і Миколи Фокіна (куплети — чоловічий і жіночий вокал в унісон, приспіви — хор).

Пісня звучить у х/ф «Киянка» (Київська кіностудія, 1958, 1960). У 1975 році дійшла до фіналу телевізійного фестивалю «Пісня року» у виконанні Анатолія Мокренка. На честь цієї пісні в столиці України названий однойменний міський фестиваль-конкурс серед випускників 11-х класів середніх навчальних закладів.

 

Текст.

 

Ночі солов’їні, ночі весняні,

Доли подніпровські наснились мені.

 

Приспів:

Знову цвітуть каштани,

Хвиля дніпровська б’є.

Молодість мила, – ти щастя моє.

 

Далі неозорії, київські сади,

Друже незабутній, ти прийдеш сюди.

 

Приспів.

 

Стежки і доріженьки ген лягли у даль.

В парі ми любилися, серденьку жаль.

 

Приспів.

 

Нам би ще зустрітися в солов’їну ніч,

Теплі зорі київські сяли б довіч.

 

Приспів.