Тварини є жертвами війни, яких зазвичай майже не помічають. Але в їх долях, немов у дзеркалі, відбиваються і ненависть, і кохання, на які здатне людство. Війна в Україні вкотре змушує замислитися: чи здатні ми на співчуття собі подібним, якщо з такою легкістю ставимося до страждання інших живих істот?
ПРИРОДА ЗБЕРІГАЄ
ПАМ’ЯТЬ ПРО ВІЙНИ
Війна вбиває. Це
розуміють усі. Проте далеко не всі усвідомлюють, що від воєн страждає не лише
світ людей, а й планетарна біосистема, частиною якої є людина. Вчені
підрахували, що з 1970 року популяція диких тварин планети скоротилася майже на
70%.
Це сталося у
мирний час, внаслідок вирубування лісів, збільшення сільгоспугідь. Але війна
має одну особливість — вона здатна не просто скоротити, а знищити популяцію.
Світові війни
майже знищили в Європі популяцію зубра, а на території України геть зникла
поліська популяція ведмедя. Навіть холодна війна здатна залишити тваринному
світу шрами набагато важчі, ніж людям.
Протистояння
капіталізму і комунізму в Європі давно завершилося, впала Берлінська стіна,
виник Євросоюз. Розділову лінію, яка раніше проходила крізь прикордонні ліси
між Чехією та Західною Німеччиною, демонтували.
Прибрали колючий дріт, електричний паркан, сторожові вежі, озброєних до зубів прикордонників. Але досі жоден олень із популяції, що мешкає в цих лісах, не перетинає невидиму межу. Матері з дитинства навчають цього оленят — туди не можна, там небезпечно.
ВИПАЛЕНА ЗЕМЛЯ
Люди здатні
чинити опір загарбникам. Тварини та птахи — ні. Тому шкода, яку завдає війна
українській природі, схожа на жахливу бійню. Згідно з даними українського
Міністерства захисту навколишнього середовища та природних ресурсів, за рік
повномасштабної війни задокументовано понад 2,3 тисячі злочинів проти природи.
2,4 млн га лісів звільнено і потребують відновлення.
При цьому майже
500 тис. га українських територій досі перебувають під окупацією чи в зоні
бойових дій. Також протягом року повномасштабної війни серйозно постраждала
п’ята частина українського заповідного фонду. Під окупацією знаходиться 10
національних природних парків, 8 заповідників та 2 біосферні заповідники.
Близько 600 видів
фауни та 750 видів флори опинилися під загрозою знищення. Тварини зазнають
поранень, підриваються на розтяжках і мінах, гинуть у пожежах. Але найбільше
біорізноманіття страждає від хімічних елементів, які містяться у боєприпасах.
Вибух — це завжди
хімічна реакція. Снаряди містять важкі метали та сірку, яка при контакті з
водою у повітрі та ґрунті утворює небезпечну для живих організмів сірчану
кислоту. Ефект хімічного впливу від обстрілів різного ступеня фіксується практично
по всій території України.
Птахи залишають
звичні гніздування, тварини кидаються на пошуки безпечних територій, і це теж
призводить до їхньої масової загибелі. Війна несе смерть не лише на землі, а й
у воді.
У Чорному морі спостерігаються викиди дельфінів, дезорієнтованих пострілами, вибухами та акустичними травмами, які трапляються через використання потужних акустичних приладів військовими підводними човнами.
ЧИСТО АНГЛІЙСЬКЕ
ВБИВСТВО
Не менше, ніж
представники дикої природи, від війни страждають свійські тварини. На початку
Другої світової війни уряд Великобританії оприлюднив прогнози щодо подальшого
розвитку військових дій, що викликали паніку серед населення. Наляканим
перспективою нестачі продовольства, бомбардуванням та втечею з рідних будинків
людям було рекомендовано позбавлятися домашніх улюбленців, які можуть стати
тягарем.
У результаті лише
протягом одного тижня британці вбили близько 750 тисяч тварин, які мешкали з
ними під одним дахом. Але загальну кількість вихованців, виставлених за двері
чи вбитих за роки війни своїми власниками, важко навіть підрахувати. Хоча до
війни британці пишалися цією своєю «національною рисою» — любов’ю до свійських
тварин.
Водночас були
люди, які намагалися припинити істерію, яка змушувала вбивати своїх улюбленців,
і переламати цей страшний тренд. Герцогиня Гамільтон була не тільки дуже
багата, а й відома як затята прихильниця кішок. Спочатку вона привозила сотні
тварин у власний шотландський маєток у Сент-Джонс-Вуд. Але сусіди постійно
скаржилися на гавкіт. І тоді герцогиня вирішила вкласти чималі гроші в так
званий «заповідник», під який використовувала аеродром у Ферні.
Всі приміщення були опалюваними, тварин доглядали і добре годували. Також герцогиня неодноразово виступала на лондонському радіо, закликаючи міських жителів не вбивати своїх собак і кішок, а влаштовувати їх у сільські садиби або віддавати на потребу армії.
Девід Скугал. Енн, герцогиня Гамільтон, дочка Джеймса, 1-го герцога Гамільтона, між 1631 і 1699 роками / wikimedia.org
НАЦИЗМ ЗРІВНЯВ
ПРАВА ЛЮДИНИ Й ТВАРИНИ
Щось схоже
відбувалося і в інших країнах Європи. Через відсутність імпортного корму данцям
довелося забити понад мільйон корів, свиней та птахів. На муки тварин, які
страждають від голоду, неможливо було дивитися. Коли 14 червня 1940 року німці
входили до Парижа, у повітрі лунало якесь постійне далеке ревіння. Пізніше
з’ясувалося його походження: на фермах довкола французької столиці масово
забивали худобу.
Звісно, всі ці
страшні випадки — реакція переляканих, загнаних у куток людей. А ось Третій
рейх парадоксальним чином поєднував практику масового винищення людей із
турботою про тварин. Гітлер, який зворушливо втирає сльози біля трупика своєї
канарки, — образ відомий. Менш відомо, що боротьба за права тварин була
офіційною політикою нацистів.
Одразу після
приходу до влади у 1933 році було прийнято закон про забій худоби. Закон
вимагав максимального зменшення страждання живих істот. Коментуючи його на
радіо, Герман Герінг загрожував концентраційним табором усім, хто вважає братів
менших «неживою власністю». Одержимість турботою про тварин доходила до палких
наукових суперечок, як кухарям у ресторанах гуманно вбивати крабів та лобстерів
перед подачею до столу.
Усі німецькі
вожді, Геббельс, Гесс та інші, показово тримали вдома собак. Адольф Гітлер
шалено любив свою вівчарку, яку 30 квітня 1945 року отруїв у бункері разом із
собою та Євою Браун. Розгадка такої любові полягала в тому, що нацисти не
стільки до тварин ставилися ніби до людей, скільки до людей ніби до тварин.
Медицина Третього
рейху підходила до створення генетично досконалої надраси, немов до виведення
породи коней. Тварини, які живуть за безжальними правилами природного відбору,
здавалися їм досконалими істотами — ідеалом для наслідування справжніх арійців.
Тому отримання звання офіцера СС передбачало спільне 12-тижневе тренування з вівчаркою. Після чого есесовець мав публічно звернути шию псові, з яким він встиг стати одним цілим.
ЯК ЦЕ БУЛО У
РОСІЇ
На відміну від
гітлерівського режиму, у сталінському СРСР особливою любов’ю до тварин не
морочилися. До потреб мілітаризму намагалися пристосувати все живе — не тільки
собак, здатних з міною на спині підірватись разом із ворожим танком. У
принципі, коней, собак, верблюдів, слонів і навіть свиней люди з давніх-давен
намагалися пристосувати до військових цілей.
В Єгипті фараони
на поле бою виводили дресованих левів, але потім від цієї ідеї відмовилися,
оскільки сп’янілі від крові леви починали вбивати не лише чужих, а й своїх.
Відомо, що Герінг тримав удома «ручного» лева, хоча незрозуміло, чи
використовував він його колись для війни та полювання, чи ні.
У Радянському
Союзі також не полишали спроб поставити під рушницю різних екзотичних солдатів.
Таких, наприклад, як мавпи та морські леви. Щоправда, всі експерименти
виявилися безуспішними. Безжальні по відношенню до тварин традиції перекочували
зі сталінських у пострадянські часи.
Коли у 2018 році
Росія приймала чемпіонат світу з футболу, Фонд захисту міських тварин виявив
багатомільйонні тендери на масове винищення собак та котів. Держава вирішила
позбутися бездоглядних тварин, аби не докучали футболістам та фанатам.
Після перемоги у
Другій світовій Сталін таким чином радикально вирішував проблему з інвалідами
війни — їх примусово садили за жебракування, виселяли з міст, влаштовували
показові процеси.
Якщо вже людям не
можна порушувати «ідеальну картинку», що склалася в голові вождя, то тваринам
такого не дозволено тим більше. Захисники тварин неодноразово фіксували цілком
живодерські висловлювання найвищих чиновників та депутатів Російської
Федерації.
Ірпінь, Полісся. Чоловік втішає собаку, паралізованого від страху через бомбардування
ІСТОРІЯ ТВАРИН —
ЦЕ ІСТОРІЯ ВІЙНИ
Не дивно, що цю
«культуру винищення» було перенесено росіянами і на окуповані українські
території. На одній із ферм Чернігівщини окупанти розстріляли з автоматів 110
корів. Було зафіксовано факти знущання та мінування собак, навмисні підпали стайні
з живими кіньми всередині.
У Гостомелі в
березні у вогні загинули близько 20 коней — втекти змогли одиниці. Їх обпалені
трупи господарі виявили на місці будівлі, що згоріла. Лише за перші півроку
агресії в Україні кількість загиблих свійських тварин становила: 42 тисячі
овець, 92 тисячі голів великої рогатої худоби, 258 тисяч свиней, понад 5,7
мільйонів свійських птахів.
Українські
волонтери робили все, щоби врятувати сотні улюбленців, які залишилися без води
та їжі в Бородянці, Гостомелі, Ірпені та Бучі. 167 тисяч людей підписалися під
петицією з вимогою надати «зелений коридор» для тварин із притулку у Гостомелі,
де точилися запеклі бої за аеропорт. Коридор так і не відкрили. Але багатьом
тваринам поталанило — вони дочекалися визволення. І зрештою опинилися під
опікою українських та міжнародних організацій.
Відома історія
собаки з Куп’янська на прізвисько Джек, що втратила слух і, на щастя, знайшла
притулок в Італії у всесвітньо відомого оперного співака Андреа Бочеллі. Багато
тварин, таких як бучанський рудий кіт Сеня, чернігівський пес Патрон,
дніпровський собака Крим, стали справжніми знаменитостями. І їхні долі, так
само, як і долі українців, є частиною страшного та героїчного літопису цієї
війни.
Huxley
Немає коментарів:
Дописати коментар