12 грудня, 1901 року - проведено перший сеанс трансатлантичного радіозв'язку

  

12 грудня 1901 року італійський фізик і винахідник Гульєльмо Марконі провів перший вдалий сеанс трансатлантичного радіозв'язку — сигнал букви «S» азбукою Морзе було передано на відстань понад 2 тисячі миль, з Англії до Ньюфаундленда.

Гульєльмо Марконі народився в італо-ірландській родині в 1874 році у Болоньї (Італія), де, здобувши освіту фізика, після вивчення дослідів німецького фізика Гайнріха Герца зацікавився питаннями, пов'язаними з радіохвилями. У 1894 році Марконі почав власні експерименти і невдовзі зумів передати радіосигнал на відстань близько 2,5 кілометрів.

Не зумівши в Італії хоч когось зацікавити своїми розробками, в 1896 році Марконі переїхав до Англії, де заснував компанію з безпровідної передачі телеграфних повідомлень. Того ж року він подав заявку на патент з «удосконалення в передачі електричних імпульсів і сигналів і апаратури для цього» й провів першу публічну демонстрацію передачі радіосигналу на відстань 3 км. 13 травня 1897 року Марконі передав перше безпровідне текстове повідомлення повідомлення через море, яке подолало 6 км з острова Флет-Голм у Бристольській затоці до узбережжя Вельсу.

Через три тижні після отримання 2 липня 1897 року патенту Марконі заснував власну компанію, до роботи в якій завдяки широкому висвітленню в пресі його експериментів вдалось залучити багаьох відомих інженерів. Використовуючи в якості передавача модифікований генератор Герца, а в якості приймача — пристрій Олівера Лоджа, удосконалений за рахунок створеного Марконі когерера, вдалось досягти передачі радіосигналу на відстань до 10 миль (16 км), а у 1899 році — через Ла-Манш. Цього ж року Марконі прибув до США, де задля популяризації свого винаходу обладанав необхідним чином два судна для передачі повідомлення нью-йоркській газеті «Геральд» про хід яхтових перегонів на кубок Америки, під час яких 15 листопада 1899 року передав радіоповідомлення на відстань 66 миль (близько 100 км).

Маючи абсолютно хибне уявлення про передачу радіохвиль, Марконі наполегливо працював над можливістю їх передачі на великі відстані, щоб конкурувати з телеграфним кабельним зв'язком. Резонансного успіху він досягнув 12 грудня 1901 року, коли всупереч твердженням скептиків, що через кривизну земної поверхні радіосигнал не може перетнути Атлантику, знаходячись у місті Сент-Джон (Ньюфаундленд) з допомогою антени, піднятої кайтом на висоту 150 метрів, отримав повідомлення у вигляді букви «S» азбукою Морзе (три точки), надіслане на відстань 3500 км з міста Польдху в Англії: ні він, ні його опоненти, котрі формально були праві у своєму скепсисі, не знали, що радіохвилі можуть відбиватись іоносферою Землі і саме завдяки цьому явищу здатні долати гігантські відстані.

 

Гульєльмо Марконі (зліва) спостерігає за підняттям радіоантени повітряним змієм, Сент-Джон, Ньюфаундленд, 12 грудня 1901 року © James M. Vey/Library and Archives Canada

Проте, успішність проведеного 12 грудня експерименту, базувалась лише на заяві самого Марконі і не мала жодного незалежного підтвердження. Щоб переконати критиків, у лютому 1902 року він провів нову серію експериментів, під час яких, перебуваючи на борту корабля, що курсував Атлантикою, отимав уже задокументовані підтвердження передачі довгих та середніх радіохвиль з Польдху на відстань до 3400 км, заодно вперше встановививши, що сонячна активність вдень значно (практично втричі) погіршу проходження радіосигналів.

Ці експерименти зробили Гульєльмо Марконі всесвітньо знаменитим і протягом наступних тридцяти років він був безсумнівним авторитетом в галузі новацій у радіозв'язку: 17 грудня 1902 року він першим передав радіосигнал з Північної Америки в Європу, 18 січня 1903 року зі збудованої у Массачусетсі радіостанції передав перше змістовне транатлантичне повідомлення (привітання англійському королю Едварду VII від імені президента США Теодора Рузвельта), в 1904 році налагодив комерційну службу з передачі новин суднам в Атлантиці, а 17 жовтня 1907 року — регулярний радіозв'язок між збудованими ним потужними станціями в ірландському Кліфдені та містечком Глейс-Бей у Новій Шотландії.

За свій науковий доробок у 1909 році Гульєльмо Марконі (разом з німецьким радіоноватором Фердинандом Брауном) отримав Нобелівську премію з фізики, у 1914 році став довічним сенатором Італійського королівства і лицарем Великого Хреста Королівського Вікторіанського ордена.

У 1929 році член італійської фашистської партії Гульємо Марконі королем Віктором Емануїлом III був удостоєний спадкового титулу маркіза і наступного року за ініціативи Беніто Муссоліні очолив Королівську академію Італії й увійшов до складу Великої фашистської ради. Помер він 20 липня 1937 року в Римі на 67-у році життя. З цієї нагоди о 6-й вечора в день його похорону усі радіостанції British Broadcasting Corporation (BBC) двома хвилинами мовчання в ефірі вшанували пам'ять новатора радіо.

Володимир Лук'янюк