10 грудня 1936 року, англійський король Едуард VIII зрікся престолу

  

Едуард VIII зрікся престолу все через те, що йому заборонили одружитися з коханою жінкою, яка не мала «блакитної крові» та ще й була двічі одруженою. Британський монарх став першим у ХХ столітті, хто кинув виклик консервативним порядкам, притаманним королівським родинам. Того разу він битву програв.

Однак згодом його високостатусні колеги з інших європейських країн пішли тим же шляхом і довели, що у шлюбі з простолюдинками немає нічого поганого.

Едуард VIII і Воліс Сімпсон

Принц Едуард, попри консервативні порядки в королівській родині, замолоду з головою поринув у світське життя. В 1931 році на одній з вечірок він познайомився з американкою Воліс Сімпсон. За кілька років між ними зав’язався роман.

Батьки та уряд країни до обраниці спадкоємця престолу поставилися вкрай негативно — вона не відповідала йому за рангом, вже раз була розлучена та ще й при цьому офіційно перебувала у другому шлюбі.

Скандал спочатку вдавалося тримати в таємниці, однак лише до смерті короля Георга V в січні 1936 року. Вже наступного дня 42-річний Едуард зухвало порушив протокол, спостерігаючи у компанії ще формально заміжньої місіс Сіпмсон за проголошенням маніфесту про свій вступ на престол.

Після цього американка подала на розлучення, а король не приховував, що хоче з нею одружитися.

Ці плани призвели до масштабної конституційної кризи в Британській імперії — монарх як голова англіканської церкви не міг взяти шлюб з розлученою жінкою. Прем’єр-міністр Стенлі Болдівн поставив королю ультиматум: відмовитися від шлюбу; проігнорувати позицію міністрів, що призведе до відставки уряду; чи зректися корони. Едуард вибрав третє.

10 грудня він підписав акт про зречення, пояснивши своє рішення такими словами: «Я не можу нести важкий тягар відповідальності і виконувати обов’язки короля без допомоги і підтримки жінки, яку я кохаю».

 

Едуард вирушив у добровільну еміграцію до Європи і в 1937 році одружився з Сімпсон. Від нового короля, свого молодшого брата, він отримав новостворений титул герцога Віндзорського, однак на батьківщину повернувся лише після його смерті. Більшу частину подальшого життя Едуард провів у Франції, де і помер в 1972 році. Воліс пережила чоловіка на 16 років.