1971, 19 грудня - на екрани США вийшов фільм Стенлі Кубрика "Механічний апельсин" з Малкольмом Макдауелом у головній ролі

  

В архіві письменника Ентоні Берджеса знайшли невідомий раніше рукопис продовження його сатиричної антиутопії "Механічний апельсин".

Текст обсягом у 200 сторінок під заголовком "Стан механізму" є збіркою роздумів письменника про різні стани людини і продовжує теми, які він заторкнув у романі 1962 року.

Цей рукопис раніше ніде не була опублікований, його знайшли серед паперів в будинку Берджеса в Браччано, неподалік від Риму.

Після смерті письменника в 1993 році будинок продали, і архів перевезли до Манчестера, де його каталогізував Міжнародний фонд Ентоні Берджеса.

У романі розповідається про спробу держави вилікувати підлітка-злочинця.

Автор описує незакінчене продовження "Механічного апельсина" як "велике філософське висловлювання про стан сучасної людини", розповідає про стурбованість з приводу впливу на людство технологій, зокрема засобів масової інформації, кіно та телебачення. Твір описується як "частково філософський роздум і частково автобіографія".

У книзі Берджес також торкнувся теми суперечливого сприйняття екранізації "Механічного апельсина", однойменного фільму Стенлі Кубрика 1971 року.

За словами Ендрю Бісвелла, професора літератури в університеті Манчестер Метрополітан та директора Міжнародного фонду Ентоні Берджеса, суперечки навколо фільму Кубрика надихнули Берджеса на створення рукопису.

Культовий фільм Кубрика звинувачували в тому, що він викликав хвилю насильницьких злочинів, а злочинці намагалися повторити дії кіногероїв.

Деякі місцеві ради в Британії заборонили показ цього фільму. У ролі одержимого насильством головного персонажа та оповідача Алекса знявся Малкольм Макдауелл.

Тільки після смерті Кубрика в 1999 році фільм знову стали показувати в британських кінотеатрах і перевидали для домашнього перегляду.

У США "Механічний апельсин" мав величезний успіх і був номінований на премію "Оскар" в 1972 році.

Твір також пояснює походження незвичайної назви роману Берджеса.

"У 1945 році, коли я повернувся з армії, - пише Берджес, - я почув, як 80-річний кокні в лондонському пабі сказав, що хтось був "дивним, як механічний апельсин".

"Дивний" не значило "гомосексуал": це означало "божевільний"... Майже двадцять років я хотів це використати як заголовок до чогось... Це була традиційна метафора, але вона просилася до заголовка твору, що поєднує в собі турботу про традиції і химерну техніку".

"Це чудове неопубліковане продовження "Механічного апельсина" проливає нове світло на Берджеса, Кубрика і суперечки навколо роману. "Стан механізму" забезпечує контекст для найвідомішої роботи Берджеса і поширюється на його погляди на злочини, покарання і можливі руйнівні ефекти візуальної культури", - каже професор Ендрю Бісвелл.

За словами Бісвелла, автор відмовився від рукопису, коли зрозумів, що "був письменником, а не філософом".

Після цього, в 1974 році, він опублікував короткий автобіографічний роман на ту ж тему під назвою "Механічний заповіт".