На дворі 2026
рік, а історія все ходить по колу довкола українців... Немов та примара віків,
невидимий привид минулого... Вона кружляє над нами, посилаючи постійні дежавю і
дивні пророцтва, що долинають з сивої давнини, виринаючи з глибин пам'яті...
За вікном війна і
плач... Тисячі українців сидять без світла. Майже чотири роки тому Путін пішов
на нас вогнем та мечем, кров'ю і силою захопивши частину української землі.
Намагаючись підкорити або знищити. Сотні міст та сіл були спалені ворожим
вогнем. Тисячі смертей, каліцтв, жертв та біженців. І кінця цій бійні не
видно...
Проте, українці
стоять — у вогні, голоді та холоді, як стояли древляни тисячу років тому.
Терплять і борються проти варварів, котрі знову прийшли з північних земель...
Цікаво
занурюватися у минуле... Цікаво проводити паралелі, особливо якщо вони вражають
своєю болючою співзвучністю... Наче хтось грається і переписує старі сценарії
новим чорнилом.
Давайте спробуємо
уявити собі, що репортери сучасності отримали доступ до машини часу і перенеслися
у ту глибоку сиву давнину, щоби в прямому етері висвітити далекі події 946 року...